Майбутнє за голографічним записом.

В дослідному центрі фірми ІВМ, в якому був розроблений перший ЖМД та магнітні головки з MР- та ГМР - ефектами, вже ведуться дослідження по створенню альтернативних способів запису та відтворення інфо-рмації. Висновки цих досліджень, з якими важко не погодитись, полягають в тому, що майбутнє надємних при-строїв пам`яті лежить в застосуванні голографії.

Нагадаємо, що голографічний спосіб запису/відтворення інформації був винайдений вперше в 1947 році англійським вченим Д.Габором, який запропонував записувати зображення предмета у вигляді інтерференцій-ної картини. Але через відсутність необхідних джерел когерентного світла якість перших голограм була неви-сокою, і лише з появою лазерів на початку 60-років відбулось друге народження голографії.

Для збереження даних голографічним способом необхідні два лазерних промені: сигнальний (його ще називають предметним) та опорний. Для цього лазерний промінь ділять на напівпрозорому дзеркалі 1. Сигнальний промінь проходить крізь керований транспарант, який при роботі з цифровою інформацією являє собою двовимірну матрицю прозорих та непрозорих чарунок (" 1" та " 0"). Тут сигнальний промінь модулюється у просторі та в часі. Потім сигнальний промінь попадає на світлочутливе середовище. Сюди ж попадає другий промінь - опорний, де він складається з сигнальним, в результаті чого утворюється інтерференційна картина, яка запам'ятовується на світлочутливому середовищі і зберігається у вигляді просторово модульованих коефіці-єнту поглинання, або показника заломлення, або рельєфу. Це і є голограма. Змінюючи положення опорного та сигнального променів за допомогою дефлекторів, можна записати багато голограм на світлочутливому середо-вищі.

Оптичні пристрої збереження даних (накопичувачі інформації) відносяться до зовнішньої пам'яті ПК - вони дозволяють зберегти інформацію для наступного її використання на незалежних носіях.

Накопичувачі на оптичних носіях в основному призначені для вводу великих об'ємів інформацію в комп'ютер. Вони розділяються на наступні групи:

- CD-ROM - Compact Disc Read-Only Memory – пам'ять тільки для читання на компакт-диску. Запис інформації проводиться на етапі фабричного виготовлення диска шляхом матричного копіювання і потім вона змінюватися не може.

- CD-R - CD-Recordable – компакт-диск, що дозволяє запис. Випускається промисловістю в вигляді пустої болванки з сформованими доріжками для запису. Дозволяє проводити однократний запис на комп'ютері. Після запису інформація змінюватися або доповнюватися не може. CD-R розроблений компаніями Philips и Sony для однократного запису інформації. CD-R підтримує всі можливості стандарту " Red-Book" і плюс до цього дозволяє записати дані. Інформація записується на диск за допомогою пристрою для запису (CD-рекордер). Енергія проміню лазера поглинається органічним барвником болванки, внаслідок чого він змінює свою відбивну здатність. Іноді цей процес називають " прожигом", що насправді не зовсім вірно. Зчитуються такі болванки дещо гірше, ніж звичайні CD-ROM-диски через наявність додаткового шару, що зменшує коефіцієнт відбиття.

- CD-RW -- CD-ReWritable - різновид компакт-диску, розроблений в 1997 році для багаторазового запису інформації. Різниця між CD-R і CD-RW полягає в тому, що диски CD-RW можуть бути стерті й повторно записані, у той час як на дисках CD-R можливий тільки однократний запис. В іншому CD-RW використовуються так само, як і диски CD-R. Технологія запису інформації на CD-RW-диски дещо відрізняється від CD-R. Приводи CD-RW використовують технологію зміни фази. Замість створення " пухирців" і деформацій записуваного шару барвника, стан матеріалу в записуваному шарі змінюється із кристалічної на аморфний.

- DVD-ROM - пам'ять тільки для читання на цифровому універсальному диску.

- DVD-R - формат DVD дисків одноразового запису. Технологія запису аналогічна використовуваній в CD-R і базується на незворотній зміні під впливом лазера спектральних характеристик інформаційного шару, покритого спеціальним органічним складом. Однобічні диски DVD-R вміщають 4, 71 ГБ (або 4.382 GiB), а також оригінальні створені Pioneer 3, 95 ГБ (або 3.68 GiB) на сторону. Pioneer також створив двохшарову версію на 8.54 ГБ, яка була виведена на ринок в 2005. Для захисту від нелегального копіювання розроблені дві специфікації: DVD-R(А) і DVD-R(G). Дві версії однієї специфікації використають різну довжину хвилі лазера при запису інформації. Дані на диску DVD-R не можуть бути змінені.

- DVD-RAM або DVD-RW, цифровий універсальний диск з довільним звертанням, або, інакше, цифровий універсальний диск, що дозволяє багатократний запис та читання. Це перезаписуваний DVD диск, запропонований організацією DVD Forum. Для перезапису використовується технологія зміни фази, завдяки якій DVD-RAM можуть бути порівнянні зі знімними жорсткими дисками, оскільки дані на DVD-RAM можуть бути перезаписані 100000 разів, на відміну від DVD-RW й DVD+RW, що допускають лише 1000 перезаписів. Перші DVD-RAM приводи ємністю 2, 6 Гб (однобічні) і 5, 6 Гб (двосторонні) з'явилися в продажі навесні 1998 року. Версія 2 DVD-RAM дисків ємністю 4, 7 Гб з'явилася наприкінці 1999 року, а двосторонні диски ємністю 9, 4 Гб — в 2000 року. DVD-RAM дисководи читають DVD-відео, DVD-ROM і всі види CD дисків.

Blu-ray Disc або скорочено BD — це чергове покоління формату оптичних дисків, що використовується для зберігання відео високої чіткості (з роздільною здатністю 1920х1080 точок) і даних з підвищеною щільністю.

Даний стандарт був анонсований ще в 2002 р. компаніями Sony та Philips. По суті, цей формат розроблявся практично з нуля. Його творці не прагнули зберегти максимальну схожість із DVD, що в підсумку дозволило не тільки підвищити ємність у порівнянні з HD DVD, але й мати запас масштабованості в майбутньому. Blu-ray використовує синій лазер з довжиною хвилі 405 нм. (DVD червоний 650 нм, CD інфрачервоний 780 нм). Існують Blu-ray диски ємністю до 100 Гб. В 2004 р. було розроблено нове полімерне покриття, яке дало дискам неймовірний захист від подряпин і пилу. Це покриття, розроблене корпорацією TDK, одержало назву «Durabis», воно дозволяє очищати BD за допомогою паперових серветок — які можуть нанести ушкодження CD й DVD. За повідомленням у пресі BD із цим покриттям зберігають працездатність навіть будучи подряпаними викруткою.

Для запису оптичних дисків використовують спеціальне програмне забезпечення. Однією із найрозповсюдженіших програм для запису є NERO, яка має дуже велику кількість функцій. Запис можно здійснювати також і за допомогою стандартних засобів операційної системи.

Перфораційна карта, перфорована карта, перфокарта, носій інформації у вигляді картки з паперу, картону, рідше з пластмаси, стандартних форми і розмірів, на яку інформація наноситься пробивкою отворів (перфорацій). П. до. застосовують головним чином для введення і виведення даних в ЕОМ(електронна обчислювальна машина), а також як основний носій запису в перфораційних обчислювальних комплектах. Існує велике число видів карт, що розрізняються формою, розмірами, об'ємом інформації, що зберігається, формою і розташуванням отворів. У СРСР використовують П. до. в основному з 80 колонками (у застарілих моделях обчислювальних пристроїв зустрічаються 45-колонні П. до.), що виготовляються з щільного картону товщиною 0, 18 мм у вигляді прямокутника із сторонами 187, 4 і 82, 5 мм; для зручності підбірки і укладання лівий верхній кут карти зрізаний (мал.). Колонки розмічають впоперек карти; уподовж карта розбивається на 12 рядків (10 основних і 2 додаткові). На одній П. до. можна записати до 80 знаків (приблизно 10—15 слів). Швидкість обробки машинних П. до. досягає 2000 карт в 1 мін. Відтворення (прочитування) інформації здійснюється за допомогою електромеханічних считивателей або фотоелементами. За кордоном застосовують також П. до. з 90, 40 і 21 колонкою з 6, 12 і 10 рядками відповідно. Різновид П. к.— карти з краєвою перфорацією, вживані в інформаційних системах, і карти для автоматів, що пишуть.