Тема 8. Інформаційне забезпечення наукових досліджень в економіці

План

1. Класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень.

2. Економічна інформація, її класифікація і призначення у науково-дослідному процесі.

3. Кодування економічної інформації та використання її у науково-дослідному процесі.

4. Фактографічна інформація та використання її у науково-дослідному процесі.

5. Методи пошуку і збору наукової інформації.

6. Організація роботи з науковою літературою.

7. Форми обміну науковою інформацією.

1. Класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень

Інформація — це відомості про події, процеси, які відбуваються у господарській діяльності людей, природі, суспільстві. Інформація є об'єктом збереження, передавання і перетворення для використання в будь-якій сфері людської діяльності. Розрізняють інформацію звукову, текстову, цифрову та ін.

Повідомлення — форма подання інформації. Кожна інформація має свої форми подання, які полягають у зміні будь-якої величини: висоти і частоти коливань звуку, інтервалу між імпульсами тощо. Ця змінна величина називається сигналом, тобто носієм інформації.

Завданням інформаційного забезпечення (далі – ІЗ) є інформування про стан досліджуваних об'єктів, функціонування їх і відповідності нормативно-правовим актам та законодавству. ІЗ є засобом комунікації науковців з питань, що стосуються їхньої професійної діяльності.

ІЗ господарського механізму ускладнюється відповідно до зростання бізнесу і виробництва та прискорення науково-технічного прогресу. Збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підприємств. Зростання обсягів інформації ускладнює організацію і методику проведення досліджень на рівні мікроекономіки.

Економічна інформація — це сукупність відомостей, які характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність.

Виходячи із завдань ІЗ і ролі в науково-дослідному процесі, в основу його класифікації покладено професійну інформаційну комунікацію, пізнавальність інформації та зміст ІЗ.

Професійна інформаційна комунікація ґрунтується на контактах працівників, зайнятих у науково-дослідному процесі.

Розрізняють такі види професійної інформаційної комунікації наукових працівників:

робочу — між членами підрозділу при здійсненні наукових досліджень;

інформаційну пряму — дослідження інформації про стан досліджуваних об'єктів та поведінки їх у динамічних процесах діяльності підприємств;

інформаційну непряму — вивчення нормативно-правових актів, які регулюють поведінку досліджуваних об'єктів, методичних вказівок та інструкцій щодо виконання науково-дослідних процедур, службове листування тощо;

інформаційну опосередковану — вивчення даних про діяльність підприємств однієї галузі і зіставлення їх з даними досліджуваного підприємства, спеціальної літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.

В інформаційному контакті дослідники використовують принципи інформатики — науки, яка вивчає будову і загальні властивості інформації, закономірності її створення, перетворення, передавання і використання у різних сферах діяльності людини.

Щодо наукових досліджень з економіки, інформація — це сукупність будь-яких відомостей про стан і зміни параметрів об'єктів або відповідності їх нормативно-правовим актам..

За ступенем пізнавальності інформацію у науково-дослідному процесі поділяють на нову, яка відображує новизну запропонованого рішення або обґрунтовує причину недоліків, виявлених дослідженнями (наприклад, результати інвентаризації цінностей, факторного аналізу виконання плану виробництва і реалізації продукції) і релевантну, яка раніше була у аналогах, тобто прототипі (звітності про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства).

За змістом ІЗ науково-дослідного процесу поділяють на законодавче, планове і нормативно-довідкове, а також договірне, технологічне, організаційно-управлінське і фактографічне.

Законодавче — сукупність законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки. В Україні законодавство здійснюється винятково Верховною Радою України.

Законодавче забезпечення включає в себе також законодавчі акти з питань цивільного, трудового, кримінального і адміністративного права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській діяльності досліджуваного підприємства.

Окрему групу становлять нормативно-правові акти, які приймає виконавча влада на додержання чинного законодавства. До таких актів належать укази Президента України, постанови і розпорядження уряду України з питань економічного і соціального розвитку держави.

Планове і нормативно-довідкове — сукупність інформації, яка є в планах економічного і соціального розвитку досліджуваного підприємства; норми і нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; утворення фондів економічного стимулювання, пільгових податків та ін.; розміри платежів до державного бюджету, з соціального страхування та ін.

Договірне — господарські угоди, контракти з суб'єктами підприємницької діяльності, складені досліджуваним підприємством та затверджені в установленому порядку. До них належать договори на поставку сировини, товарів, реалізацію продукції тощо.

Технологічне — технічна документація з технології виробництва продукції, робіт, міждержавні та державні стандарти, технічні умови якості продукції, галузеві стандарти, проектно-технічна документація та інші, які використовуються на досліджуваному підприємстві.

Організаційно-управлінське — організаційно-розпорядчі документи, що затверджені вищестоящою організацією, накази, розпорядження, службове листування.

Фактографічне — сукупність даних економічного характеру про факти (операції), які дійсно відбулися у діяльності підприємства, відображені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, у звітності про діяльність підприємства.

Класифікація ІЗ спрямована на всебічне інформування працівників, зайнятих у науково-дослідному процесі, про стан і зміни у функціонуванні об'єктів, які досліджуються.

2. Економічна інформація, її класифікація і призначення у науково-дослідному процесі

Економічна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємств характеризує виробничо-господарський процес, тобто економічну діяльність. Ці дані систематизують і групують для цілей дослідження за виконанням планів, використанням ресурсів підприємства.

Характеризується економічна інформація трьома критеріями: синтактикою, семантикою, прагматикою.

Синтактика — структура економічної інформації (символи алфавіту мови інформації, слова, речення, правила побудови їх).

Семантика — зміст економічної інформації.

Прагматика— корисність економічної інформації, тобто її властивості (достовірність, своєчасність, зручність сприймання тощо).

Економічна інформація має такі особливості: відображує діяльність за допомогою натуральних, умовних і вартісних вимірників; фіксується як дискретна величина на матеріальних носіях (документах, дисках тощо); має лінійну форму (записується рядками). Вона є масовою і об'ємною, потребує групування, арифметичної і логічної обробки для управління; буває цифровою, буквено-цифровою, алфавітною (буквеною); характеризується тривалістю збереження; виступає активною щодо впливу на господарський механізм.

Структура економічної інформації: економічну інформацію групують у різні інформаційні сукупності, кількісні зміни яких визначаються номенклатурами, що складаються з позицій.До номенклатури включають перелік попередньо згрупованих позицій за певною якісною однорідністю.

Для зручності групування інформації за кожною позицією номенклатури витрат закріплюють умовні цифрові позначення у вигляді коду (01 — " Витрати на залізничні, водні і повітряні перевезення", 11 — " Витрати на торговельну рекламу", 18 — " Витрати на тару" тощо.).

Номенклатура та її позиції являють собою певну систему економічних показників, які є об'єктами дослідження мікроекономіки.

Економічний показник — це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак, наприклад, показник " ціна товару" складається з однієї підстави — " власне ціни" — і кількох ознак — " найменування, зріст, розмір", " номенклатурний номер", " позначення одиниці товару" тощо.

Функціонування автоматизованих систем обробки інформації (АСОІ) ґрунтується на машинному перетворенні інформації про господарську діяльність підприємств.

Система машинного перетворення інформації складається з таких елементів: операції, інформаційної проце­дури, стадії обробки, інформаційної дільниці, інформа­ційного потоку.

Операція — це дія над інформацією, спрямована на її перетворення або передавання. Сукупність операцій одного типу називають інформаційною процедурою. Послідовність виконання процедур прийнято називати стадіями обробки. Однорідні взаємопов'язані процеси з формування і перетворення інформації, які мають інформаційну самостійність у межах інформаційних сукупностей, — це інформаційні дільниці. Цілеспрямоване переміщення інформації або документів у межах інформаційної системи за той або інший період називається інформаційним потоком.

Машинна обробка інформації ґрунтується на упорядкуванні масивів інформації створенням інформаційної системи. Масив — це основна інформаційна сукупність, яка бере участь у машинній обробці (виробництво продукції за місяць, табельні номери працівників та ін.). Сукупність даних про окремий об'єкт множини становить певну інформаційну сукупність (надходження матеріалів на склад, нарахування заробітної плати за місяць та ін.).

Структура інформаційної системи включає в себе блок даних, файл, секцію файлу, набір файлів, згрупованих у банку даних.

Блок даних — це сукупність даних, які записуються або зчитуються технічними засобами як одне ціле.

Файл — сукупність даних, яка складається із логічних записів, що стосуються однієї теми (надходження товарів на базу, відпуску товарів у магазини).

Секція — частина файлу, яка записується на один том даних, що являє собою змінну фізичну одиницю носія даних (наприклад, котушка магнітної стрічки, на якій зафіксовано надходження сировини і матеріалів від одного постачальника).

Набір файлів складається із сукупності споріднених файлів, тобто тих, які з певною метою за обраними ознаками можуть бути об'єднані у загальну групу (файли переміщення товарів на базі).

Банк даних є сукупністю наборів файлів, згрупованих у масивах даних.

Якщо підприємство виконує зовнішньоекономічні операції, то необхідно користуватися міжнародними стандартами кодифікації даних при проведенні досліджень.

В практиці міжнародних організацій використовуються скорочення назв країн — блоки буквеної та цифрової ідентифікації країн. Міжнародна організація з стандартизації (ІСО) розробила коди для кожної країни. Щодо України традиційно вживають такі блоки буквеної та цифрової ідентифікації:

· двобуквений алфавітний код України — UА — рекомендований ІСО для міжнародних обмінів,

· трибуквений алфавітний код України — UКR — вживається в особливих випадках як більш доцільний;

· цифровий порядковий код — 804 присвоєний Статистичним бюро Організації Об'єднаних Націй і використовується для статистичних розрахунків.

Економічна інформація, яка характеризує стан об'єкта дослідження на сучасний момент, називається оперативною, а протягом планового періоду — поточною. О перативна використовується при дослідженні господарських процесів у момент проведення їх, а поточна — після завершення (після закінчення місяця, кварталу).

Оперативна інформація є дискретною, і потреба у ній виникає періодично. Не завжди її фіксують на матеріальних носіях з належним оформленням підписами осіб, які беруть участь у здійсненні господарської операції.

Поточна економічна інформація узагальнює результати діяльності підприємства у системі бухгалтерського обліку безперервно за звітними періодами протягом календарного року (місяць, квартал). її відображують у бухгалтерській і статистичній звітності і використовують для дослідження факторів, які негативно впливають на результати діяльності, для контролю використання ресурсів, збереження власності.

Початкова економічна інформація про стан і використання об'єкта дослідження називається первинною. В процесі обробки для цілей наукового дослідження її перетворюють на вторинну. Вона може бути також проміжною і результативною. Так, витрати конкретного виду матеріалів на виробництво, що відображують у кількісних і вартісних вимірниках у лімітно-забірній карті або вимозі на витрачання матеріалів (первинному документі), є первинною інформацією. Ці самі витрати, записані у регістри бухгалтерського обліку, є вторинною інформацією, а згруповані у нагромаджувальних відомостях (машинограмах) протягом місяця за окремими видами виробів — проміжною і, врешті, систематизовані за статтями калькуляції після закінчення кварталу разом з іншими витратами, що стосуються цього виробу, за якою обчислено його собівартість, — результативною.

Для дослідження основною є первинна інформація про господарські процеси і явища, оскільки її використовують для встановлення законності витрачання ресурсів і збереження цінностей на підприємстві, визначення матеріально відповідальних і службових осіб за заподіяні збитки. Тому до неї ставлять додаткові вимоги — достовірність інформації про об'єкт дослідження і явища господарської діяльності.

Є також інші ознаки класифікації економічної інформації, яку досліджують за: способом відображення — текстова, цифрова, алфавітна, алфавітно-цифрова, графічна (креслення, схеми, графіки); насиченістю даних — недостатня, достатня, зайва; корисністю використання — корисна, некорисна; способом подання — директивна, розпорядча, звітна; ознаками обробки — оброблювана і необроблювана.

Інформацію, яку використовують для планування виробничої фінансово-господарської діяльності у всіх ланках народного господарства і яка містить у собі планові завдання, називають плановою, або нормативно-довідковою, а яка регламентує цю діяльність — директивною. Різновидом нормативної є розцінкова, регулююча (планова), договірна і довідкова інформація.

Інформацію, яка характеризує господарські процеси, відображені в бухгалтерському обліку використовують як основне джерело даних при проведенні наукового дослідження з мікроекономіки. ЇЇ називають обліково-економічною, а за змістом — фактографічною.

У сукупності обліково-економічна інформація відображує певні господарські операції за допомогою даних, що постійно змінюються. Тому їх відносять до змінної інформації.

Залежно від ступеня інформаційної деталізації об'єктів обліку розрізняють аналітичну і синтетичну обліково-економічну інформацію. Досліджують об'єкти за даними обліково-аналітичної інформації, сформованої на аналітичних рахунках бухгалтерського обліку, а синтетичну — на синтетичних рахунках. Так, досліджуючи дебіторську заборгованість за підзвітними особами, за даними синтетичного рахунку " Підзвітні особи" встановлюють загальну суму заборгованості у динаміці за досліджуваний період (синтетична інформація). Потім за даними аналітичних рахунків встановлюють, коли і за якою конкретною підзвітною особою виникла дебіторська заборгованість, її суму, причину непогашення (аналітична інформація). Висновки необхідно складати на підставі синтетичної і аналітичної інформації.

Інформація про досліджуваний об'єкт, утворювана на самому об'єкті, називається внутрішньою, а за її межами — зовнішньою. Інформація, яка надходить на досліджуваний об'єкт, є вхідною, а від нього — вихідною.

3. Кодування економічної інформації та використання її у науково-дослідному процесі

Система класифікації — це сукупність правил і результат розподілу заданої чисельності об'єктів на певні групи відповідно до встановлених ознак подібності або відмінності цих об'єктів.

Класифікація — процес розподілу заданої множини об'єктів обліку згідно з прийнятою системою розподілу на класифікаційні групи. Наприклад, класифікатор-цінник товарно-матеріальних цінностей містить класифікаційні групи (клас, підклас, групи, підгрупи, види і різновиди).

Класифікатор є систематизованим зведенням найменувань класифікаційних груп та їхніх кодових позначень.

Система кодування — сукупність правил, які визначають систему знаків і порядок використання їх до подання, передавання, обробки і збереження інформації.

У системі кодування застосовують алфавіт коду — знаки, які використовуються в системі кодування, і основу коду— кількість знаків у алфавіті коду.

У системі кодування обліково-економічної інформації використовуються цифрові, буквені і мішані (буквено-цифрові) знаки, які є алфавітами коду.

Код (кодове позначення) — це позначення об'єкта обліку знаком або системою знаків за правилами, встановленими певною системою кодування. Довжину коду можна подати кількістю знаків у кодовому позначенні. Кожний із цих знаків визначає окрему позицію облікової номен­клатури або інформаційної сукупності і є шифром довжини.Наприклад, кодове позначення 44 112 (облік витрат обігу підприємств роздрібної торгівлі) означає: 44 — рахунок " Витрати обігу"; 1 — субрахунок " Витрати підприємств роздрібної торгівлі", 12 — " Витрати на тару".

Систему кодування облікових номенклатур класифікують за різними ознаками.

За формою зображення розрізняють буквені, цифрові і мішані (буквено-цифрові) коди.

За кількістю ознак, які об'єднуються одним кодом, коди бувають однозначні (прості) і багатозначні (складні).

За структурою побудови коди поділяють на порядкові, серійні, порозрядні, або децимальні, шахові (матричні), повторення і комбіновані (мішані), штрихові.

Порядковий код — порядкова нумерація позицій номенклатури, розташованих у наперед обумовленій послідовності. Порядкові коди прості і малозначні. Вони застосовуються при кодуванні стійких однозначних номенклатур, наприклад, код підприємства одного об'єднання, код цехів підприємств.

Усі матеріали поділяють на класи, підкласи, групи, підгрупи і вироби. Для кодування великої кількості номенклатури цінностей потрібно для класу два знаки, для підкласу, групи, підгрупи і виду — по одному, для товару — чотири. Порозрядну систему доцільно застосовувати для кодування великих багатозначних номенклатур: товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, постачальників та ін.

Шаховий (матричний) код застосовується здебільшого для позначення двозначних номенклатур. Одні ознаки розташовують стовпчиками, інші — по рядках, перетинання їх утворює код. Прикладом матричного коду може бути код причин і винуватців внутрішньозмінних простоїв устаткування на фабриці-кухні.

При кодуванні за системою повторення в коди позицій номенклатури включають цифрові і буквені позначення, що безпосередньо характеризують об'єкт (розмір, масу та ін.). Наприклад, за такою системою здійснюють кодування гвинтів. Якщо діаметр гвинта 10 мм, а довжина 50 мм, то код його буде 1050.

Штриховий код — це послідовність темних та світлих смужок (ліній) різної ширини. Інформацію несуть відносні розміри ширини світлих і темних смужок та поєднання їх. Застосовується кілька типів штрихових кодів, але основний принцип побудови їх однаковий — кожен продукт отримує свій код ідентифікації відповідно до правил кодування того чи іншого типу кодів.

Найбільш поширений код ЄС кодування товарів складається із 13 знаків, може застосовуватися як у виробництві продукції, так і в торгівлі.

Штрихове кодування товарів є економним і надійним способом запису та зберігання інформації про товари у формі, зручній для зчитування ЕОМ. читаних символів.

Застосування штрихових кодів забезпечує в обліку і контролі товарів швидкість, надійність, гнучкість у пошуку та використанні інформації для маркетингу, аудиту, ревізії та наукових досліджень.

4. Фактографічна інформація та використання її у науково-дослідному процесі

Фактографічна інформація — це описування фактів, згрупованих за певними системоутворюючими ознаками. До неї належить обліково-економічна і статистична інформація. Попередньо її групують за методами бухгалтерського обліку, які ґрунтуються на безперервному документуванні господарських операцій, в системі рахунків і облікових регістрів подвійним записуванням, балансовим узагальненням і звітністю, калькулюванням продуктів праці (продукції, робіт, послуг). Метод бухгалтерського обліку дає змогу не тільки фіксувати факти господарської діяльності і створювати фактографічну інформацію, а й впливати через систему управління на удосконалення цієї діяльності.

Дані бухгалтерського обліку і звітності трансформуються в статистичній інформації, утворюючи якісно нову інформацію, яка узагальнюється у системі державної статистики.

Фактографічна інформація, відображена в системі бухгалтерського обліку, є основою досліджень діяльності підприємств, надання кредитів, інвестиційних вкладень тощо. Вона є основою доказів фактів господарських операцій і процесів, що створили конфліктні ситуації.

Методика роботи з фактографічною інформацією підпорядкована основній меті досліджень — визначенню ефективності господарювання, додержання законодавства, виконання зобов'язань перед державою і учасниками підприємницької діяльності.

Дослідження фактографічної інформації підпорядковано основній меті науково-дослідного процесу — виявленню і усуненню недоліків у діяльності підприємств, розробці і впровадженню раціональних методів господарювання.

Методика дослідження фактографічної інформації включає в себе такі процедури: вибір даних, перевірку достовірності їх, дослідження і використання у системі доказів.

5. Методи пошуку і збору наукової інформації

В Україні є галузеві, республіканські і місцеві (в НД1, ВНЗ) довідково-інформаційні фонди (ДІФ). У цих організаціях встановлено певний порядок збереження інформації.

У науково-дослідній роботі особливе місце займає пошук і аналіз наукової інформації.

Для проведення наукового дослідження потрібна як первинна, так і вторинна інформація.

Первинна інформація - це вихідні дані, які є результатом конкретних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.

Вторинна інформація-це результат аналітико-синтетичної переробки первинної інформації.

При пошуку інформації слід дотримуватись певних прин­ципів її формування, а саме:

· актуальність інформації має реально відображати стан об'єкта дослідження в кожен момент часу;

· достовірність — це доказ того, що названий результат є істинним, правдивим;

· інформація має точно відтворювати об'єктивний стан і розвиток об'єкта;

· інформаційна єдність, тобто подання інформації у такій системі показників, при якій виключалась неузгодженість первинних і одержаних даних:

· релевантність даних, тобто одержання інформації за запи­том користувача, включаючи роботу з даними, які не належать до дослідження.

Дотримання цих принципів дозволило б виключити дублю­вання наукових досліджень. За підрахунками американських спеціалістів, від 10 до20% НДР можна було б не проводити, якщо би правильно була підібрана наукова інфор­мація з проблеми, яка вивчається.

Пошук потрібної інформації з кожним роком ускладнюєть­ся. Тому потрібно знати основні положення інформаційного пошуку.

Інформаційний пошук - це сукупність операцій, спрямова­них на пошук документів, які потрібні для розробки теми про­блеми.

Пошук може бути: ручний, який здійснюється за бібліографічними картками, картотеками, каталогами, механічним і авто­матизованим.

До основних інститутів і організацій України, які здійсню­ють централізований збір і обробку інформації основних елементів опублікованих документів, є:

· Книжкова палата України. Украї­нський інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрУНТЕІ),

· Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні організації.

Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження, перевірки робочої гіпотези важливе значення має первинна інформація.

Найбільш поширеними і змістовними методами нагромад­ження первинної інформації є: опитування, спостереження, екс­перимент, тестування, анкетування.

Аналіз документів первинної і вторинної інформації дозво­ляє отримати об'єктивно існуючий стан і розвиток науки. Вивчення наукових інформа­ційних потоків дає можливість планувати, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності і її удосконалення.

6. Організація роботи з науковою літературою

Важливим елементом творчої роботи є цілеспрямоване вив­чення наукової літератури. Вміння працювати з літературою — складний творчий процес. Вивчення наукової літератури дозво­ляє:

· виявити здобутки науки, її досягнення і недоліки;

· визначити основні тенденції у поглядах фахівців на про­блему;

· визначити актуальність і рівень вивченості проблеми;
допомагає вибрати напрям, аспекти дослідження;

· забезпечує достовірність висновків і результатів науков­ця.

Роботу з літературою рекомендовано проводити поетапно:

· загальне ознайомлення з матеріалом в цілому;

· швидкий перегляд усього змісту;

· проробка в порядку послідовності розміщення матеріалу;

· вибіркове читання будь-якої частини монографії, посібника, дисертації, статті;

· виписка матеріалу, що належить до теми і є цікавою;

· критична оцінка записаного, його редагування, чистовий запис, як фрагмент тексту майбутньої роботи.

Слід уважно ставитись до матеріалів, які використовуються в роботі: офіційні дані не повинні викликати сумніву.

Особливо уважно потрібно користуватись цитатами, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела..

7. Форми обміну науковою інформацією

Закономірності розвитку науки вимагають постійного об­міну інформацією—усною чи письмовою. Важливим джерелом інформації є наукові доповіді і особисті контакти на конференціях, симпозіумах, семінарах, форумах. Обмін інформацією мож­на проводити у вигляді таких матеріалів.

Наукова доповідь — літературно оформлена робота, яка ґрунтується на оригінальному матеріалі. Обсяг доповіді до 0, 75 друкованого аркуша..

Монографія ~ це надрукована наукова робота теоретичного характеру, в якій всебічно висвітлена певна проблема або окреме вузлове питання.

Стаття — є основною формою письмової інформації між спеціалістами, які працюють в одній або суміжній галузях науки.

Реферат — це коротка форма викладу змісту першоджерел з теми, яка вивчалася. Він має, як правило, науково-інформаційне призначення.

Науковий звіт є підсумковим документом, в якому викладе­но фактично виконані дослідження.

Методичні розробки — це праця інструктивно-виробничого характеру, в якій викладені рекомендації з питань проведення певних видів робіт.

Довідник - це літературна робота виробничо-довідкового характеру з певних проблем, де визначаються найбільш важливі поняття, нормативи, моделі, форми інструкції тощо.

Брошура — літературно оформлена праця науково-виробничого характеру, де всебічно висвітлюється певне питання в нау­ково-популярній формі.

Дисертація є кваліфікаційною науковою роботою в певній галузі науки, яка має внутрішню єдність, актуальність наукових результатів, наукових положень, що висувається автором для публічного захисту. Дисертації не опубліковуються, але ведеться їх сувора бібліографічна реєстрація.

Рецензія — стаття, яка містить розбір і критичну оцінку опуб­лікованої статті або монографії.

Основними структурними елементами кожного наукового документа є аспектація, рубрикація і композиція.

Аспектація наукового документа відображає логіку науко­вого дослідження, схему його змісту. Коректно зроблена аспектація дозволяє знайти найкраще композиційне рішення.

Композиція — це послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити правильну рубри­кацію наукового документа.

Під рубрикацією розуміють поділ наукового документа на окремі логічно підпорядковані частини (розділи, глави, парагра­фи), які найкраще відображають логіку побудови конкретного наукового дослідження.