Тема 9. Наукова організація дослідного процесу

План

1. Основи наукової організації дослідного процесу.

2. Особливості творчої праці у дослідницькій діяльності.

3. Організація праці та її планування у наукових дослідженнях.

4. Раціональний трудовий режим дослідника та організація його робочого місця.

1. Основи наукової організації дослідного процесу

Науково-дослідний процес (НДП) — це система, яка функціонує з використанням матеріальних, трудових та інтелектуальних цінностей. НДП має бути раціонально організований.

Організація передбачає упорядкованість, взаємодію окремих елементів, що перебувають у функціональній залежності.

Наукова організація НДП виникла в зв'язку з потребою координації і взаємозв'язку дослідної роботи великими колективами з використанням автоматизованих систем обробки інформації на швидкодіючих ЕОМ.

До НДП залучають різних за фахом спеціалістів (економістів, програмістів, математиків, технологів, конструкторів, маркетологів), застосовуються швидкодіючі ЕОМ, а дані науки вико­ристовуються для прогнозування фінансово-господарської діяльності, при наданні кредитів та залученні акціонерів, визначенні конкурентоспроможності продукції, запобіганні банкрутству, сплаті податків, розподілі прибутку, нарахуванні дивідендів тощо.

Система НДП має бути впорядкована: всі елементи приведені у системний взаємозв'язок, підпорядкований меті і програмі дослідження.

Наукова організація передбачає використання методичного забезпечення, до якого належать інструкції, положення, рекомендації та використання ЕОМ.

Наукова організація праці (НОП) — це система заходів, спрямованих на вдосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров'я працівників для забезпечення ефективності при найменших витратах розумової праці.

2. Особливості творчої праці у дослідницькій діяльності

Ефективність праці у науковій діяльності залежить від моральних, вольових і якісних характеристик працівника, а також його інтелектуального рівня.

Досвід показує, що не кожний спеціаліст, навіть висококваліфікований, має нахил до виконання наукових досліджень.

Авторитет вченого визначається передусім результатами його праці, які залежать від його інтелекту.

Особливість творчої праці у дослідженні економіки полягає у її цільовій функції — перетворенні науки в безпосередню виробничу силу.

3. Організація праці та її планування у наукових дослідженнях

Підвищення рівня використання наукового потенціалу є найважливішим напрямом підвищення ефективності науки, який залежить від організації праці наукових працівників. Раціональна організація праці забезпечує зниження трудових витрат на науку.

Найважливішими принципами організації праці у науковій діяльності є наступність, колективність, динамічність, мобільність, самоорганізація, творчий підхід.

Раціональна організація праці в наукових дослідженнях ґрунтується на її плановості, яка втілюється в програмах, попередніх і робочих планах досліджень, індивідуальних планах і графіках виконання роботи.

Програма дослідження визначає його завдання, загальний зміст і народногосподарське значення, задум, принцип вирішення, методику, обсяг робіт і терміни виконання.

Попередній план дослідження є конкретизацією робіт за обраною темою. У ньому вказуються період виконання робіт, витрати і джерела їх фінансування, результати дослідження, місце впровадження і передбачувана ефективність.

Робочий план складають після того, як дослідник добре оволодів темою, уточнив її теоретичні передумови, ознайомився з історією питання, вивчив літературу і практику.

Індивідуальний план складається кожним виконавцем на ту частину роботи, яка визначена йому в робочому плані. Цей план затверджує керівник теми або розділу.

Графік виконання роботи складається на підставі робочого плану з урахуванням індивідуальних планів конкретних виконавців.

4. Раціональний трудовий режим дослідника та організація його робочого місця

Раціональний трудовий режим дослідника ґрунтується на поєднанні психофізичних функцій людини розумової праці та трудових навичок у пізнавальній діяльності.

Ефективність будь-якої праці, у тому числі й розумової, залежить від працездатності, ставлення людини до праці з визначеним ступенем обережності. В розумовій праці вона залежить від таких факторів:

внутрішніх — інтелектуальних здібностей, особливостей волі, стану здоров'я, ступеня тренування в цій праці;

зовнішніх — стану зовнішнього середовища, організації робочого місця, режиму праці і відпочинку;

організації праці;

розумового навантаження.

Протягом дня працездатність змінюється. Найбільш плідним є так званий ранковий пояс (з 8 до 15 год.), при чому максимальна працездатність з 10 до 13 год., потім післяобідній (з 16 до 19 год.) і вечірній (з 20 до 22 год.). Ступінь уваги і ефективності запам'ятовування змінюється у бік зменшення і уповільнення на кінець кожного пояса.

На продуктивність розумової праці впливають відволікаючі, розсіюючи фактори: шум, розмови, переміщення сторонніх осіб, невміння дослідника довго концентрувати увагу на об'єкті дослідження.

Велику роль у продуктивності розумової праці відіграє звичка до місця роботи, робоча обстановка.

Для забезпечення стійкої продуктивності розумової праці необхідно чергувати її з виробничими паузами. Не можна працювати довго без перерви, оскільки це знижує інтерес, веде до сильної перевтоми. Перерви слід робити через кожні 1—1, 5 год. роботи на 10—15 хв., а через З— 4 год. роботи відпочинок повинен бути більш тривалим — 0, 5—1 год.

Для працівників розумової праці важливо, щоб відпочивала центральна нервова система (мозок) і органи чуттів. Мозок краще відпочиває, коли немає зовнішніх подразників, тобто коли людина спить. Тільки сон є повним відпочинком.

Для активного відпочинку при розумовій праці необхідне фізичне навантаження

Кожному працівникові, зайнятому розумовою працею, необхідно організувати робоче місце.

Організація робочого місця тісно пов'язана з формами і методами організованої праці.

Освітлення є важливим фактором, що впливає на продуктивність праці дослідника.

Для працівників, зайнятих дослідженням, найсприятливішим є природне освітлення. Фізіологи стверджують, що при природному освітленні продуктивність праці на 10 % вища, ніж при штучному.

Для більшої ефективності як природного, так і штучного освітлення приміщення робочої кімнати рекомендується фарбувати у світлі тони.

Температурний режим за інших однакових умов також впливає на продуктивність праці.

Оптимальним температурним режимом у робочих приміщеннях дослідників є 18—20 °С.

У приміщеннях, де роботи виконують на обчислювальних машинах, при обмуровуванні стін і стелі використовують звукопоглинаючі матеріали — перфоровані конструкції, акустичну штукатурку тощо.

Робоча поза є важливою передумовою правильної організації праці. Від неї залежить максимальна економія сил науковця. Фізіологи стверджують, що тривале щоденне повторення робочої пози працівника може бути причиною появи різних патологічних змін в організмі людини.

Правильний вибір робочої пози не дасть бажаних наслідків, якщо науковці не виконуватимуть під час виробничої паузи фізичні вправи.

Заходи організації праці на робочому місці науковця включають в себе не лише санітарно-гігієнічні умови (розмір робочої зони, чистота повітря, освітлення, температура, шум, вібрація), а й харчування, яке не повинно бути надмірним і відповідати витратам енергії працівника.

Комплекс заходів на робочому місці працівника, зайнятого науково-дослідною роботою, забезпечує збереження здоров'я і виконання досліджень з найбільшою ефективністю.