![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Теоретичні відомості. Для рішення ЗДР n-го порядку чисельними методами його необхідно призвести до системи, що складається з n диференційних рівнянь першого порядку
Для рішення ЗДР n -го порядку чисельними методами його необхідно призвести до системи, що складається з n диференційних рівнянь першого порядку. Методику такого приведення розглянемо на прикладі ЗДР другого порядку:
при початкових умовах Введемо нові змінні
та розв'яжемо рівняння (2.1) щодо старшої похідної:
Зробивши підстановку нових змінних (2) в (3), одержимо систему з двох ЗДР першого порядку:
Зверніть увагу, у правих частинах рівнянь відсутні похідні змінних і система не містить початкової змінної y та її похідних. Систему рівнянь (2.4) можна записати у векторній формі:
де Для дослідження багатьох технічних і природних систем їх можна представити шляхом лінеаризації і допущень як лінійні системи. При цьому рівняння мають лінійний вигляд, тобто в них відсутні нелінійні функції від змінних, а методи дослідження простіші. Лінійні системи мають властивості однорідності й адитивності. Якщо система лінійна, то вона описується векторним рівнянням:
де Z – вектор стану системи, X – вектор зовнішніх впливів на систему, A и B – матриці відповідних розмірів. Властивість адитивності виражається таким співвідношенням:
де причому
причому Властивість однорідності задовольняє таке співвідношення:
або де k – коефіцієнт пропорційності. З приведених співвідношень (7) та (8) очевидна властивість декомпозиції:
яке можна використовувати для дослідження лінійності систем. Таким чином, лінійну систему можна досліджувати частинами. Наприклад, досліджувати її при нульових початкових умовах, з тестовими впливами, потім при нульових вхідних впливах із різними початковими умовами. Або одержати рішення при одиничних вхідних впливах, а будь-які інші рішення отримати шляхом множення його на відповідний коефіцієнт k.
|