Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Функційні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функцій них стилів
|
|
Слово " стиль" багатозначне, походить воно від латинського stilus, stylus - гостра паличка для письма, манера письма. Нині є понад 100 дефініцій стилю.
Стиль у мовознавстві стосується мови та мовлення.
У мові стиль – це сукупність систем мовних засобів, у мовленні – спосіб функціонування мовних засобів.
Місце і зміст спілкування примушують нас вибирати мовні засоби. Змінюється ситуація змінюється мовний стиль.
Мовний стиль - сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.
Функційний стиль - різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).
Функційні стилі обслуговують усі сфери життя: офіційно-діловий – офіційно-ділові стосунки; науковий – науку, освіту, техніку; публіцистичний – громадсько-політичне життя; художній – мистецтво слова; розмовний – побутові стосунки; конфесійний – релігійне життя; епістолярний – сферу приватного листування.
До основних функцій них стилів відносять: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, також виділяють епістолярний та конфесійний.
Кожний стиль має: сферу поширення і вживання (коло мовців); функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування); систему мовних засобів (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень); характерні ознаки (форма та спосіб викладу), підстилі, тобто різновиди.
| Назва | Підстилі (різновиди) | Жанри реалізації | Основні ознаки стилів і жанрів мовлення | |||
| Мета мовлення | Сфера використання | Стильові риси | Мовні особливості стилю | |||
| Розмовний | ● розмовно-побутовий; ● розмовно-офіційний (світський) | бесіда, розмова | засіб впливу й невимушеного спілкування, з’ясування побутових і виробничих стосунків; функція спілкування | побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими, на виробництві | усна форма; невимушеність та емоційність; переважає лаконічність тексту; стислість структур | різні види інтонації; широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо |
| Науковий | ● власне науковий; ● науково-популярний; ● науково-навчальний | дисертація, монографія, стаття, підручник, посібник, лекція, відгук, анотація, реферат, тези, довідник | систематизація знань, повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, роз’яснення явищ; функція повідомлення, пояснення, доведення | наука, техніка, освіта, НТП суспільства | інформативність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, точність, доказовість, аналіз, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки | характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу; цитати, посилання |
| Офіційно-діловий | ● дипломатичний; ● юридичний; ● канцелярсько-діловий (адміністративно-канцелярський) | закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо; наради, переговори | регулювання офіційно-ділових стосунків, функція повідомлення | офіційне спілкування в держ.-політ., громад., й екон. житті, законодавство, адмін.-громад. діяльність | офіційність, точність, логізація викладу, поділ на певні частини, відсутність: емоційності, образності та індивідуальних рис автора. | переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний; наявність безособових та наказових форм дієслів |
| Публіцистичний | ● стиль ЗМІ ● художньо-публіцистичний стиль ● есе ● науково-публіцистичний стиль | виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія | обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку, вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності. | громадсько-політичне життя, суспільно- культурна, виробнича діяльність, навчання. | доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал); поєднання логічності доказів і полемічності викладу; сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників; висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю; наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер; широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.) | використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний, точні найменування (подій, дат, місцевості, учасників), а також багатозначна образна лексика, здатна привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього. |
| Художній | ● епічні ● ліричні ● драматичні ● комбіновані | трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка | різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів | Мистецтво слова, творча діяльність, література, різні види мистецтва культура, освіта. | Образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність; все подається через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора) і спрямовується на особистість читача (слухача) | застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні; емоційно експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання історизмів, архаїзмів, діалектизмів; вживання дієслівних форм; всіх типів речень, синтаксичних зв'язків; |