Главная страница
Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Функційні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функцій них стилів
Слово " стиль" багатозначне, походить воно від латинського stilus, stylus - гостра паличка для письма, манера письма. Нині є понад 100 дефініцій стилю.
Стиль у мовознавстві стосується мови та мовлення.
У мові стиль – це сукупність систем мовних засобів, у мовленні – спосіб функціонування мовних засобів.
Місце і зміст спілкування примушують нас вибирати мовні засоби. Змінюється ситуація змінюється мовний стиль.
Мовний стиль - сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.
Функційний стиль - різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).
Функційні стилі обслуговують усі сфери життя: офіційно-діловий – офіційно-ділові стосунки; науковий – науку, освіту, техніку; публіцистичний – громадсько-політичне життя; художній – мистецтво слова; розмовний – побутові стосунки; конфесійний – релігійне життя; епістолярний – сферу приватного листування.
До основних функцій них стилів відносять: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, також виділяють епістолярний та конфесійний.
Кожний стиль має: сферу поширення і вживання (коло мовців); функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування); систему мовних засобів (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень); характерні ознаки (форма та спосіб викладу), підстилі, тобто різновиди.
Назва
| Підстилі (різновиди)
| Жанри реалізації
| Основні ознаки стилів і жанрів мовлення
| Мета мовлення
| Сфера використання
| Стильові риси
| Мовні особливості стилю
| Розмовний
| ● розмовно-побутовий;
● розмовно-офіційний (світський)
| бесіда,
розмова
| засіб впливу й невимушеного спілкування, з’ясування побутових і виробничих стосунків; функція спілкування
| побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими, на виробництві
| усна форма; невимушеність та емоційність; переважає лаконічність тексту; стислість структур
| різні види інтонації; широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо
| Науковий
| ● власне науковий;
● науково-популярний;
● науково-навчальний
| дисертація, монографія, стаття, підручник, посібник, лекція, відгук, анотація, реферат, тези, довідник
| систематизація знань, повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, роз’яснення явищ; функція повідомлення, пояснення, доведення
| наука, техніка, освіта, НТП суспільства
| інформативність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, точність, доказовість, аналіз, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки
| характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу; цитати, посилання
| Офіційно-діловий
| ● дипломатичний;
● юридичний;
● канцелярсько-діловий (адміністративно-канцелярський)
| закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо; наради, переговори
| регулювання офіційно-ділових стосунків, функція повідомлення
| офіційне спілкування в держ.-політ., громад., й екон. житті, законодавство, адмін.-громад. діяльність
| офіційність, точність, логізація викладу, поділ на певні частини, відсутність: емоційності, образності та індивідуальних рис автора.
| переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний; наявність безособових та наказових форм дієслів
| Публіцистичний
| ● стиль ЗМІ
● художньо-публіцистичний стиль
● есе
● науково-публіцистичний стиль
| виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія
| обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку, вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності.
| громадсько-політичне життя, суспільно- культурна, виробнича діяльність, навчання.
| доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал); поєднання логічності доказів і полемічності викладу; сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників; висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю; наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер; широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.)
| використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний, точні найменування (подій, дат, місцевості, учасників), а також багатозначна образна лексика, здатна привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього.
| Художній
| ● епічні
● ліричні
● драматичні
● комбіновані
| трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка
| різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів
| Мистецтво слова, творча діяльність, література, різні види мистецтва культура, освіта.
| Образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність; все подається через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора) і спрямовується на особистість читача (слухача)
| застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні; емоційно експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання історизмів, архаїзмів, діалектизмів; вживання дієслівних форм; всіх типів речень, синтаксичних зв'язків;
|
|