Морфологічні особливості ОДС

На морфологічному рівні ОДС помітна висока частотність іменників. У текстах багато назв, іменники й прикметники майже не замінюються займенниками, дії і процеси передаються опредмечено, через віддієслівні іменники (виконання, засідання, повідомлення, формування, опис, розгляд, розподіл).

Треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами зменшеності чи збільшеності, з усіченою основою тощо, замінюючи їх нейтральними іменниками, іншими частинами мови або розгорнутими пояснювальними конструкціями: залікова книжка (а не заліковка), маршрутне таксі (а не маршрутка), автомобіль (а не авто), людина з хворобою серця (а не сердечник).

Узагальнені іменники на позначення місця роботи або проживання, як і ступені порівняння прикметників, утворюються за допомогою аналітичних форм, а не афіксів, що підкреслюють суб’єктивну думку автора: працівники галузі освіти, мешканці села (а не освітяни, селяни, сільчани), більш повний, найбільш повний (а не повніший, найповніший).

Як відомо, деякі іменники чоловічого роду мають співвідносні форми жіночого роду: учитель, співробітник, викладач, професор, лікар, аспірант, студент (чол.р.) і вчителька, співробітниця, викладачка, професорка, лікарка, аспірантка, студентка (жін.р.). В офіційно-діловому мовленні зазвичай вдаються до форм чоловічого роду (директор, завідувач, лектор), навіть якщо називають представниць жіночої статі: директор Петрова О.В., завідувач кафедри Семеновська Н.В. тощо. Слова, залежні від найменування посади, звання чи професії (прикметник, дієслово в минулому часі, зрідка займенник), узгоджуються з цим найменуванням лише в чоловічому роді, напр.: старший лаборант підготував звіт. Якщо ж після названих вище найменувань стоїть прізвище (ім’я та по батькові), які називають особу жіночої статі, то залежні займенники й дієслова вживаються в жіночому роді: декан факультету професор Іваненко Ірина Петрівна зазначила.... Необхідно розрізнювати назви професії та статусу: друкар офсетного цеху — посада друкарки-референта; відмінниця навчання — відмінник народної освіти. Жіночий рід мають слова авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиня, поетеса, студентка, учениця та ін. Лише жіночий рід мають слова друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє тільки взуття).

У текстах запрошень, службових листів тощо використовують звертання, що виражаються кличним відмінком: шановний пане Сергію, вельмиповажна Маріє Іванівно. Зауважимо, що в українській мові при слові «пан» не може стояти ім’я та по батькові.

Слід відзначити, що в текстах ОДС мало прикметників, зокрема майже немає якісних, тому що переважає номінація фактів, явищ без якісної оцінки їх. З цієї самої причини (відсутність якісних оцінок) у документах дуже мало прислівників, частково функція їх компенсується прийменниково-іменниковими конструкціями: до запитання, за власним бажанням, за наказом директора, за фактами порушень. Використання прикметників пояснюється насамперед потребою уточнити, конкретизувати зміст, чіткіше окреслити поняття, назване іменником; серед лексико-граматичних розрядів у діловому мовленні переважають відносні прикметники. Саме вони найбільш часто входять до термінологічних словосполучень: кредитний ризик, предикативні відношення, радіаційний фон, рідинний двигун та ін.; якщо до складу таких словосполучень входять якісні прикметники, то вони втрачають значення порівнювальної ознаки: вищий сорт, старший лаборант, вища школа. Присвійних прикметників (Андрієва доповідь, Анастасіїн звіт) у текстах документів слід уникати; значення індивідуальної віднесеності особі зазвичай передають формами родового відмінка іменників, напр.: наказ директора, скарга Антипенка, вказівка головного інженера. Це не стосується усталених термінологічних словосполучень чи крилатих висловів: а рхімедова спіраль, вейєрштрассова сигма-функція, карданова передача, езопівська мова.

Уживаючи форми ступенів порівняння, треба пам’ятати про найбільш типові помилки:

1) уживання форм вищого ступеня порівняння без прийменника від, за чи сполучників ніж, як, проти: неправильно - результати цього дослідження кращі результатів минулого експерименту; п равильно — результати цього дослідження кращі за результати минулого експерименту;

2) поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: неправильно — результати цього дослідження більш кращі за попередні, правильно — результати цього дослідження кращі за попередні;

3) творення найвищого ступеня порівняння за допомогою займенника самий (під впливом рос.: самий високий): неправильно — самий новий, правильно — найбільш новий.

Відмінюючи прикметники, необхідно звертати увагу на закінчення прикметників чоловічого та середнього роду: у науковому та діловому мовленні у формах місцевого відмінка однини перевагу надають закінченню -ому. на валютному гнучкому курсі ( а не на валютнім гнучкім курсі).

Використання числівників можливо в будь-якому стилі, якщо виникає потреба позначити кількість предметів, абстрактне число чи порядок предметів при лічбі. Уживаючи числівники в непрямих відмінках, варто пам’ятати: числівники від п’ятьох до десятьох, числівники другого десятка, а також назви десятків (від двадцятьох до вісімдесятьох) мають паралельні форми словозміни. У сучасному мовленні домінують відмінкові форми із закінченням -ох, -ом: п'ятдесятьох, п’ятдесятьом, а не п’ятдесяти..

У ділових паперах слід дотримуватися таких правил уживання числівників:

1. Кількість однорідних предметів, дати в офіційно-ділових паперах позначають, як правило, числом, а не словами. Але словесний запис теж необхідний, наприклад, у документах з господарсько-договірної та обліково-фінансової діяльності, де вимагається дотримання особливої точності. При цьому вживати треба тільки книжні числівники; неправильно. - півтораста тонн, правильно - 150 т (сто п'ятдесят тонн), неправильно - чвертькілометрова відстань, правильно - відстань довжиною в 0, 25 км (кілометра).

2. Дату записують словесно-цифровим способом (24 серпня 2014 р.) або цифровим - трьома групами арабських цифр у такій послідовності: день, місяць, рік – 24.06.2014.

3. Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиниці виміру), відтворюють словом: подати у двох примірниках. Якщо є вказівка на одиниці виміру, число позначають цифрою: 7 тонн. Позначення часових меж завжди записують словами: протягам чотирьох місяців.

4. Порядкові числівники перший — другий уживають на позначення послідовності, порядку: перший проект, другий проект, третій проект. В інших випадках відтворюють займенник інший: 3 одного боку, перевага спортсмена в цьому виді змагання була зафіксована, з іншого, особливої перемоги не відчувалося: суперники були слабкими.

5. Не можна використовувати розмовні форми на позначення часу з прийменником у (в): неправильно - Початок засідання у 2 години, правильно - Початок засідання о 14.00 (о 16 год.). При цьому для офіційно-ділової сфери нормативним є вираз: «Десята година двадцять хвилин», хоча в українській мові на позначення неповних годин існують форми з прийменниками на (як правило, для позначення часу до першої половини години), за (для позначення часу після першої половини години): чверть на сьому, за десять хвилин восьма (тобто через десять хвилин буде восьма година).

Певну специфіку відтворення в ОДС має займенник:

− слід уникати невиправданого використання займенників: неправильно - Прошу Вас надати мені академічну відпустку..., правильно — Прошу надати академічну відпустку...^-,

− у ділових листах, повідомленнях тощо займенник МИ не вживається: Нагадуємо..., Попереджаємо..., Пропонуємо…;

− стилістично розрізняють конструкції з присвійними займенниками їхній, їхня, їхнє, їхні і конструкції, у яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони — їх: їхня машина — їх машина. Стилістично нейтральну форму їх уживають в офіційно-діловому, науковому стилях: їх аудиторія, їх дослід. В інших стилях перевага надають присвійним займенникам.

Для текстів ОДС характерні безособові та наказові форми дієслів, а також уживання форми теперішнього часу на позначення постійності дії (фірма не несе відповідальності, вкладник має право, уряд пропонує такі заходи, уважаємо за необхідне нагадати тощо). Імперативний, розпорядчий характер багатьох документів (протокол, розпорядження, наказ, постанова) зумовив високу частотність інфінітивів (заслухати, обговорити, підготувати, обґрунтувати, затвердити), серед дієслівних форм виділяються частотністю використання дієприкметники і дієприслівники. Відтворюючи дієслово та дієслівні форми в ОДС, слід пам’ятати про таке:

· безособові дієслова, утворені за допомогою постфікса -ся, використовують з метою констатації факту в текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо): не дозволяється, категорично забороняється, не допускається;

· теперішній час може вживатися в значенні майбутнього, якщо акцентується обов’язковість чогось: Конференція розпочинає роботу 12 червня 2014р.;

· майбутній час представлений дієсловами доконаного (проста форма - підпишуть угоду) і недоконаного виду (складена форма - будуть підписувати). Перевага надають складеним формам дієслів недоконаного виду: На конференції будуть виступати представники різних конфесій;

· у документах варто уникати умовного способу: неправильно - Договірністорони могли би домовитися щодо ..., правильно - Договірні сторони домовляться щодо...за умови...;

· у творенні форм наказового способу не бере участі допоміжне слово давайте, таким чином, вирази на взірець давайтеобговоримо, давайте проголосуємо не є нормативними;

· для інфінітива нормативною є форма на -ти, а не на -ть: робити (а не робить);

· не вживають у діловому мовленні форм давноминулого часу: неправильно - я був виконав, проект були узгодили, правильно —я виконав, проект узгодили;

· слід надавати перевагу активним конструкціям (або використовувати безособову конструкцію з формами на -но, -то), а не пасивним - навіть тоді, коли реальний суб’єкт мислигься неозначено: пасивна - інспектори призначаються комісією, активна конструкція - інспекторів призначає комісія, безособова - інспекторів (буде) призначено. Використання дієслів пасивного стану пов’язано з потребою акцентувати увагу на об’єкті дії, а не на дії: Нормативи встановлюються Комітетом зі спорту.;

· у сучасній українській мові не існує форм дієприкметників на взірець бувший, сидівший тощо. Уживання активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами -уч- (-юч-), -ач- (-яч-) обмежене термінологічною лексикою (блукаючий нерв, ведуче колесо, тонізуючі речовини, діючий вулкан, несуча поверхня, лежачий хворий, сидяча робота). Щоб уникнути помилок при вживанні дієприкметників, варто пам’ятати про різні засоби української мови, за допомогою яких можна передати ту ж інформацію: підрядні речення, прикметники, іменники, прикметниково-іменникові словосполучення тощо,

Коротко:

Морфологічні особливості офіційно-ділового стилю мови:

- вживання віддієслівних іменників;

- вживання іменників чоловічого роду при позначенні посади, професії;

- переважне вживання відносних прикметників;

- ступінь більшого чи меншого вияву якості передається переважно аналітичною формою (більш високий);

- кількісні числівники без вказівки на одиницю виміру відтворюються словами, а якщо число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (7 годин);

- широке вживання дробових числівників;

- вживання займенника першої особи однини та множини обмежене;

- найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслово теперішнього часу у першій або третій особі множини та однини (ми вимагаємо, дирекція звертається);

- широке вживання дієприкметників і дієприслівників;

- мінімальне вживання прислівників;

- відсутність вигуків.