Функції, методи та актуальні завдання геополітичної науки

Геополітика використовує три групи методів: загальнонаукові – системний, соціально-психологічний, порівняльний, історичний, функціональний, інституціональний та ін.; логічні – аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, моделювання; емпіричних досліджень – аналіз документів, опитування, безпосередні спостереження, теорію ігор тощо. Системний метод, яким добре володів Т. Парсонс (1902—1979), дозволяє розглядати будь-яку сферу суспільного життя, зокрема і геополітику, як цілісний організм, що перебуває в нерозривному взаємозв’язку з навколишнім середовищем через входи і виходи. Розглядаючи суспільство як систему, Т. Парсонс констатував: «... це поняття, яке розкриває взаємозалежність між складовими частинами, елементами та процесами в такий спосіб, що може бути встановлена правильність у відносинах. І водночас воно вказує на взаємозалежність між таким комплексом та його оточенням». Будь-яка система, а геополітика не становить винятку, прагне до самозбереження і виконує визначені функції, серед яких найважливішими залишаються розподіл цінностей і ресурсів.

Соціально-психологічний метод орієнтує на вивчення залежності поведінки індивідів чи груп від їх включення в більш глобальні спільноти, а також на дослідження психологічних характеристик націй, класів, натовпу, малих груп тощо. Завдяки йому аналіз геополітичної ситуації вивчається в динаміці. Порівняльний метод передбачає співставлення однотипних явищ життя для виділення їх спільних рис і специфіки. Завдяки йому стає можливим грунтовно вивчати досвід інших народів і держав. Історичний метод вимагає вивчення всіх явищ життя в послідовному часовому розвитку, притримуючись схеми «минуле – сучасне – майбутнє». Нормативно-ціннісний метод надає геополітиці людський вимір, вносячи до неї певний моральний початок. Функціональний метод вимагає ретельного вивчення залежностей між різними сферами суспільного життя, країнами та групами країн. Метод структурно-функціонального аналізу передбачає розглядати суспільство, державу та союз держав як складну структуру, кожний елемент якої виконує специфічні функції. Інституціональний метод спрямовується на вивчення діяльності інститутів, при допомозі яких здійснюється політична діяльність. Антропологічний метод на перше місце висуває не соціальні фактори, а природу людини та її потреби (повітря, вода, їжа, одяг, житло тощо).

В теоретичному плані для геополітики важливим методом емпіричних досліджень є метод гри. В цьому аспекті заслуговує на увагу та всіляке схвалення «Самовчитель гри на «Світовій шахівниці», розроблений російським вченим Сергій Переслєгіним. Його «транспортна теорема» дозволяє оцінювати політичну стабільність державних утворень, використовуючи тільки відкриту інформацію. Вона розглядає розвиток державних механізмів через два чинники – інформаційний та економічний, перший з яких, на думку автора, більш прозорий. Прикладом застосування «транспортної теореми» був аналіз стабільності Радянського Союзу, проведений С. Переслєгіним у 1986 р. Екстраполюючи офіційні дані за зростанням ВВП і фінансового еквіваленту перевезень вантажів, автор припустив, що після 1990 р. «інфраструктурний показник» починає падати. Виходячи з цього, було зроблено висновок про неминучий розпад СРСР в останньому десятиріччі XX ст. Дослідник додавав, що якби «перебудова» не супроводжувалася економічною катастрофою (тобто деградацією виробництва в регіонах), наслідки могли б бути навіть більш серйозними – в цьому випадку прогнозувалося відокремлення Далекого Сходу з наступним поділом Росії по лінії Урал – Волга.

Відображаючи об’єктивні зв’язки і закономірності реального життя, геополітика покликана виконувати цілу низку функцій: пізнавальну – вивчати тенденції геополітичного розвитку країн і народів, зміни різноманітних явищ, процесів, подій; прогностичну – визначати вірогідний прогноз розвитку геополітичних сил, їх вплив на міжнародні відносини; управлінську – збирати й аналізувати емпіричну інформацію, виробляти конкретні управлінські рішення і рекомендації; ідеологічну – теоретично осмислювати геополітичну стратегію певної держави і переконувати політичну еліту й громадян своєї країни в її дієвості та пізнавальності.

Пізнавальна функція пов’язана насамперед з вивченням тенденцій геополітичного розвитку країн і народів, зі зміною різних явищ, процесів, подій та їх чинників. Ця функція покликана служити передумовою у з’ясуванні глобальних і регіональних зрушень на геополітичній карті світу. Важливим і водночас непростим завданням пізнавальної функції постає адаптація провідних ідей та надбань класиків геополітичної думки до сучасного контексту перебігу подій. У науковому пізнанні геополітичного життя найчастіше користуються сукупністю теоретичних знань з життя держав, країн і народів, використовуючи методи порівняння, аналогій, екстраполяції, але також широко застосовують і емпіричні дослідження. Вони забезпечують пріоритет нових емпірично обґрунтованих знань про геополітичну дійсність. Робиться це шляхом виявлення й аналізу нових фактів і тенденцій зміни всієї сукупності факторів геополітичного життя. Це служить важливою передумовою для розуміння і пояснення глобальних і регіональних зрушень на геополітичній карті світу.

Методологічна функція геополітики ґрунтується на комплексі ідей про практичну геополітику, які акумулюються у її аналізі, підходах та орієнтаціях геополітичного пізнання. Вони є в сучасних геополітичних концепціях аналізу явищ та процесів геополітики, які, як правило, розробляються в інших науках: політології, політичній географії, історії, соціології тощо.

Головним завданнямгеополітики є фіксація і прогноз меж полів взаємодії, динамічна мозаїка яких формує геополітичну структуру світу.

Інші завдання:

- дослідження механізмів і форм контролю над геопростором;

- геополітичне районування планети на основі розмежування геополітичних полів провідних акторів;

- виявлення об’єктивно існуючих просторових політичних одиниць, геостратегічних зон та геополітичних регіонів;

- подолання конфронтаційної логіки в міжнародних відносинах;

- розробка геополітичних кодів для суб’єктів геополітики тощо.