Гедоністична, комерційна, ідеологічна майстерно-виконавська

Виховна, компенсативна художньо-актуальна комунікативна музично-новаторська

Аксіологічний підхід до музично-педагогічних досліджень дозволив Дряпіка визначити аксіологічну специфіку традиційної та сучасної музики. Зокрема її ознаками є новаторство як тенденції до створення досконалішого та гармонійнішого; традиції як механізм соціального та культурного успадкування. Автор підкреслює нерозривність обох специфічних ознак. Розглядає зміст понять антицінності, псевдоцінності.

Автор обгрунтовує тотожність та відмінність аксіологічної цінності народної, академічної та естрадної музики, що дозволяє дослідникам застосовувати цю порівняльну таблицю у подальших педагогічних дослідженнях(45-68).

3. Аксіологічний підхід як методологічна основа формування ціннісних орієнтацій студентів. В.І. Дряпіка, визнаючи важливу роль нової соціально-педагогічної теорії виховання гармонійно розвиненої, аксіологічно зорієнтованої особистості, наголошує основні положення цієї теорії:

1. Стрижнем і ядром культури є система цінностей, яку визначають як певну формацію важливих для людини смислових комплексів – функцій-цінностей, які можуть бути регулятивними принципами соціокультурної діяльності, поведінки та творчості особи. Музичні цінності розглядаються як художньо-естетичний і соціокультурний феномен, що існує в діалектичному відношенні «суб»єкт-об»єкт», відображаючи суспільне покликання й особистісне призначення музичної культури в її значущих функціях.

2. Реалізуючись у загальній системі духовного виробництва і споживання, соціальні функції музичної творчості на кожному етапі соціокультурного розвитку забезпечують певне, диференційоване, зумовлене конкретно-історичними чинниками, формування зорієнтованості людини на ті чи інші цінності культури, зокрема задоволення її естетичних потреб засобами музичного мистецтва різних видів, жанрів і стильових напрямків. Музична культура існує в єдності, а характеризується безперервністю створення і розвитку нового і відтворення традиційного. При першородності і незмінності народних джерел музичного мистецтва, сталості його класичних зразків і періодичній мінливості, варіативності напрямків легкої, зокрема молодіжної музики, єдність ця зберігається.

3. Високий рівень музичної культури забезпечує поєднання народної, класичної та естрадної музики.

4. Ціннісні орієнтації особи у сфері музичної культури регулюють характер її соціокультурної діяльності. А тристороння структура особистісних орієнтацій умовно уявляється як взаємозв»язок таких її парних компонентів: почуття й інтереси, потреби та ідеали(як основні складові естетичної свідомості особи) – здібності і здатність людини до художньо-образного мистення, що проявляється в актах сприйняття й оцінки художніх явищ – естетичний смак як показник її аксіологічних установок.

5. Аналіз специфіки умовного виявлення і дієвості структурних компонентів орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів на цінності музичної культури дає змогу розробити критерії (емоційно-інтелектуальний, інтелектуально-діяльнісний, діяльніснотворчий), які є характеристиками їхніх почуттєвих, нормативно-регулятивних, дієво-творчих компонентів і їм властиві такі показники: інтерес і частота залучення до мистецтва, ступінь пізнання музичного мистецтва, особливе ставлення до певних музичних жанрів та оцінка їх, вміння визначати ідейно-емоційний зміст музичної інформації, навички оперувати специфічними музичними засобами виразності, творчий підхід до вибору форм музично-естетичної активності.

6. Автор виділяє три рівні орієнтації майбутніх вчителів музики на цінності музичної культури:

Перший рівень (вихідна орієнтація) – суб»єктивно-інтуїтивний»4 значну роль у суб»єктивних перевагах та орієнтирах молоді відіграють лише ті музичні жанти, напрямки і стилі, на яких сформувався її інтерес до певного пласту музичної культури;

Другий рівень (проміжна орієнтація) – суб2єктивно-еталонний, на якоу студенти ще не повністю оволоділи досить усвідомленими, об»єктивними і стійкими критеріями оцінки, адекватного переживання і розуміння музичної культури, хоча й близькі до цього. Молодь оперує установками лише на окремі зразки-еталони того чи іншого музичного жанру або стильового напрямку.

Третій рівень (оптимальна орієнтація) - суб»єктивно-об»єктивний – на якому особа має стійкі, жанрово-стилістичні уявлення, оволоділа системою музично-естетичних цінностей за допомогою розвинутого естетичного почуття й інтелекту, глибоко усвідомлює ціннісні аспекти, багатство художньо-образного змісту музичного мистецтва і об\2єктивно ставиться до його вартісної оцінки, активно-творчого засвоєння та трансляції.

7. Орієнтація студентів на цінності музичної культури формується із урахуванням таких соціально-педагогічних умов: а) зорієнтованість студентів на відтворення і розвиток музичних цінностей у загальнозначущих ракурсах національної та світової культури(принцип особистісної ціннісної зорієнтованості),;

б) посилення гуманістичної функції у сферах навчання і дозвілля студентів (принцип гуманізації); в)творче ставлення до використання у музичному вихованні й художній освіті сучасних парадигмальних підходів (принцип художньо-творчої активності); г)активізація розвитку, розширення і збагачення аксіологічних орієнтирів молоді на основі включення їх у соціокультурну діяльність, принцип музично-естетичної компетенції), принцип загальної культурогізації).

8. Технологія формування ціннісних орієнтацій: а)формування естетичної свідомості (від почуттів до ідеалів) як форми ціннісних орієнтацій індивіда; б)виховання естетичних здібностей і здатності до художньо-образного мислення, сприйняття й оцінки музичних явищ як діяльнісно-творчої сутності суб»єкта; в) розвиток естетичних смаків, установок особи на цінності музичної культури.

9. Методологія аксіологічного підходу реалізується на підставі принципів особистісного, діяльнісно-творчого підходу до естетичного розвитку молоді; діалогічний і аксіологічно зорієнтований характер навчання і виховання; цілеспрямований вплив на естетичну свідомість вихованців кращіх зразків вітчизняної і світової культури; самостійна соціокультурна діяльність особи вихованця як суб»єкта та об»єкта цього акту.

10. Формування орієнтацій на цінності музичної культури є перспективним регулятором соціокультурної активності студентства. Через засвоєння особою справжніх музичних цінностей досягається цілеспрямоване формування її суспільно значущих властивостей (соціокультурного і соціального самовизначення). Ці властивості забезпечують включення майбутніх педагогів-музикантів у соціокультурну діяльність для передачі ними від покоління до покоління нагромаджених людством багатств духовної, естетичної, художньої та музичної культури.

Важливим елементом духовної визначеності особис є її ціннісні орієнтації. Обираючи ту чи іншу цінність, людина формує довгостроковий план поведінки і діяльності. Ціннісна орієнтація висвітлює, заради чого вона діє, чому присвячує свою діяльність сфері музичної культури. Цінність (неокантіанці Г. Лотце, г. Коген) – це поняття міждисциплінарне, у вітчизняній науці розроблено у працях В.П. Тугарінова, л.Н. Соловича, М.С. Кагана, В.О. Василенка тощо. Цінність визначають як суб»єктивну значущість, певнрий сенс явищ для людини. Цінність не тільки задовольняє духовну потребу людини, а й в певному розумінні духовно творять або відроджують її з усіма її потребами, інтересами, смаками. Німецький філософ Г. Ріккерт визначає шість галузей цінностей: наука, мистецтво, релігія, мораль, досконалежиття і божественна любов. Р. Інгарден у своєму варіанті феноменологічної аксіології виділяє вітальні (утилітарні. Вартості корисності, задоволення) та цінності культурні (пізнання, естетичні цінності, вартості соціальних звичаїв і моральні цінності в естетичному розумінні) Загальна концепція цінностей ---як відношення об»єктивних властивостей явища або предмета до духовних потреб, інтересів, ідеалів і смаків людини. Ціннісні орієнтації Дряпіка визначає як один із видів ціннісних ставлень, які означають перевагу тих чи фнших значущих для суб»єкта об»єктів. Як важливий елемент особистісної структури, їх зміст визначають почуття, інтереси, потреби, ідеали, здібності, смаки й установки людини. Набувши статусу естетичної цінності, предмети, явища, здійснюють якісно новий вплив на людину, оскільки естетична значущість – явище особливе..