Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Пріоритетні напрями формування інформаційного суспільства






Актуальним на сьогодні в Україні є питання формування державної інформаційної політики, яке трактується як політика взаємостосунків держави і ЗМІ. Використання новітніх інформаційні і телекомунікаційний технології (ІТТ) в цю проблему нічого принципово нового не додає. Останнім часом в Україні намітилася тенденція до розширеного тлумачення державної інформаційної політики, оскільки з'явилися нові та значні інформаційні ресурси, визначення якої теж необхідно сформулювати. Отже, ми схильні вважати, що під державною інформаційною політикою розуміють регулюючу діяльність державних органів, направлену на розвиток інформаційної сфери суспільства, яка охоплює не тільки засоби масової інформації, але і телекомунікації, інформаційні системи і ресурси, всю сукупність виробництв і відносин, пов'язаних з створенням, зберіганням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації у всіх її видах - ділової, розважальної, науково-освітньої і т. п. Таке розширене трактування пов'язане з тим, що шифрування інформації, технологічна і організаційна конвергенція інтенсивно розмивають бар'єри між різними інформаційними індустріями.

Однак на даний момент необхідно вирішувати більш широку, фундаментальну задачу - визначити роль держави в становленні інформаційного суспільства, а не тільки його функції по відношенню до засобів масової інформації або інформаційних і телекомунікаційних технологій. Це завдання більш високого рівня. її рішення неминуче виводить на рівень філософських узагальнень про тенденції розвитку людської цивілізації.

Аналіз зарубіжної практики регулювання інформаційної сфери суспільства дозволяє виділити ряд напрямів діяльності державних органів, до числа яких відносяться: заохочення конкуренції; боротьба з монополізмом, контроль за концентрацією власності в ЗМІ, наприклад, розгляд антимонопольними органами питань про злиття великих компаній в сфері телекомунікаційній або медіа бізнесу; до­тримання свободи слова незалежне від технологічного середовища поширення інформації; захист інтересів національних меншин, підростаючого покоління в інформаційній сфері, особливо в сфері моральності; зміцнення національної культури, мови, протистояння культурної експансії інших країн, реалізація проектів по перекладу в цифрову форму надання художньої і наукової спадщини; контроль за ефективністю використання ІТТ в державних установах; цілеспрямоване використання ІТТ для формування більш відкритої, демократичної держави, розширення діалогу з громадянами.

Не можна допустити ситуацію, щоб хтось був " виключений" з інформаційного суспільства, а суспільство виявилося розділеним на тих, що мають інформацію і що не мають це. Поки багато які інформаційні послуги, такі як онлайновий доступ до інформації, інтерактивне телебачення, знаходяться поза фінансовою досяжністю для багатьох людей. Тому важлива організація вільного доступу до інформаційних масивів через освітні установи, бібліотеки. Держава зобов'язана зосередити зусилля на підвищенні якості життя звичайних громадян шляхом електронного надання своїх послуг.

Для розвитку демократії нові технології несуть як небезпеку, так і переваги: з'являється можливість залучити людей до прийняття рішень, дозволити їм здійснювати більш щільний контроль над державою. З іншого боку, є ймовірність і того, що постраждає право на недоторканість особистого життя.

Набагато більше зусиль необхідно прикласти, щоб залучити людей діалог відносно того, які проблеми і можливості відкриває формаційне суспільство. У кінцевому результаті інформаційне суспільство може привести до Другого Відродження, розквіту творчості, наукових відкриттів, культурного розвитку.

Інформаційне суспільство не зводиться до систем телекомунікацій і інформаційних ресурсів. Інформацію необхідно переробити в корисне знання, а інформаційна економіка, по суті, повинна стати економікою, заснованою на знаннях. У побудові інформаційного суспільства немає заданих алгоритмів, можуть реалізуватися різні його моделі, так само як зараз співіснують різні моделі індустріальних товариств. Ці моделі будуть відрізнятися мірою соціальної напруженості, можливостями, які надаються тим, хто не смог пристосуватися до нових вимог. Тому інформаційне суспільство - суспільство безперервного навчання.

Оскільки інформація займає набагато більш значне місце в нашому житті необхідно забезпечити такі умови, при яких люди контролюють інформацію, а не навпаки. Людська діяльність, включаючи роботу, дозвілля, контакти з керівництвом, банком і т. п., буде здійснюватися все в більшій мірі за допомогою телекомунікацій. Відповідно ця діяльність буде базуватися швидше на уявленнях про реальність, що на самій реальності, що здатне викликати психологічне перенапруження і конфлікти.

Серйозні перетворення в промисловості приводять до зникнення одних видів роботи і появи нових. Цей процес представляє загрозу для багатьох людей. Відбуваються також істотні зміни в якості і організації самого робочого процесу. Організації повинні бути досить гнучкими, щоб функціонувати в умовах конкуренції нового типу і швидких новацій.

ІТТ забезпечують колосальні можливості для зростання і створення робочих місць, більш ефективного використання не тільки праці, але й енергії, природних ресурсів, капіталу, для переходу до більш стійкого розвитку, високих прибутків і рівня добробуту.

Приведемо декілька концептуальних висновків і думок щодо стратегії формування інформаційного суспільства в Україні:

1. Як показує досвід розвинених країн, найбільший успіх в просуванні до інформаційного суспільства супроводить країнам, в яких держава формує і активно проводить відповідну цілеспрямовану політику. Роль держави полягає в створенні сприятливих умови розвитку цього процесу, залученні ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних і інш.) в інформаційне виробництво. Для цього воно повинно сконцентруватися передусім на нормативно-правовому і нормативно-технічному регулюванні, підтримці проектів і програм, що демонструє можливості інформаційного суспільства, і розвитку міжнародного інформаційного обміну і співпраці.

Цікавий в цьому плані приклад Малазії - однієї з держав Південно-Східної Азії, що бурхливо розвиваються, яка під безпосереднім керівництвом прем'єр-міністра країни реалізовує проект створення " мультимедійного коридору" - зону високої концентрації самих сучасних електронних і комп'ютерних технологій і їх застосувань (фрагмент інформаційного суспільства), для інвестування в яку залучені самі відомі електронні (Соні), комп'ютерні (Майкрософт, Оракл, Хіолетт-Паккард) і телекомунікаційний фірми. Загальна вартість проекту визначається в 20 млрд. дол.

2. Сьогодні в Україні ні держава, ні комерційний сектор ще не сформулювали свою позицію і свої стратегічні цілі по відношенню до інформаційного суспільства. Концепції і програми вирішують ряд хоч і важливих, але приватних задач цього напряму. Концепція (формування і розвитку єдиного інформаційного простору України покликана створити основу для взаємодії інформаційних систем в умовах, коли жорсткі механізми, що забезпечують уніфікацію і єдине централізоване управління всією інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою, були зруйновані, а нові, засновані на економічній і суспільній необхідності і що створюються на ринкових стимулах, ще не працюють в повній мірі.

3. Процес розподілу відповідальності і власності між державою і ринком в галузі інформатизації ще не придбав стійкі риси.

Ринкові стимули, незважаючи на упевнений розвиток ринку ІТТ, сьогодні ще не в повній мірі забезпечують відтворювання інформаційних ресурсів і технологій. Згадаємо такий сумний факт, як зниження потенціалу інформаційного покриття у державного ТБ з 92% у 1992 до 68 % у 2000 році. Головні причини - погане фінансування і енергетична криза, яка охопила майже всі галузі господарчого сектору.

Стратегія формування інформаційного суспільства в Україні повинна вийти з цього положення своїм шляхом, а не копіювати загальні підходи зарубіжних країн, направлені на вдосконалення вже задіяних ринкових відносин і механізмів в галузі створення і застосування ІТТ.

4. Стратегія формування інформаційного суспільства повинна враховувати переваги України: вигідне географічне розташування між торговими і інформаційно-телекомунікаційний потоками Заходу і Сходу; високий освітній рівень персоналу, зайнятого в сфері інформатизації. Відповідно, як слабі сторони, які впливають на стратегію, відзначимо: - велику частку застарілого обладнання в основних фондах підприємств і організацій, пов'язаних з інформаційним обслуговуванням; нерівномірність розподілу по території країни інформаційного потенціалу і наукових центрів; руйнування наукових шкіл і складне фінансове положення науки; відсутність повного циклу виробництва базових коштів інформатизації (комп'ютерів і телеко­мунікаційний обладнання).

5. При розробці стратегії необхідно мати на увазі дві категорії цілей: далекі і ближні. У термінах далеких цілей ми можемо погодитися з основними принципами розвитку інформаційної інфраструктури: опора на приватний сектор, лібералізація ринку, і т.п., які прийняті в західних програмах формування інформаційного суспільства. У термінах ближніх цілей нам необхідно користуватися власними пріоритетами.

Для реалізації вказаних вище стратегічних цілей щодо формування інформаційного суспільства необхідно переглянути які склалися пріоритети державної політики, розробити нові концептуальні підходи відносно регулювання ринку ІТТ і ЗМІ, інформаційної і інвестиційної політики, розвитку інформаційного законодавства і інформаційної безпеки. Державна стратегія щодо формування інформаційного суспільства повинна забезпечити першочергову підтримку протягом найближчих 4-5 років найбільш важливих напрямів робіт в галузі інформатизації. А саме:

1. Створення умов для зростання інформаційної індустрії. Підвищити рівень сприйняття нових технологій людьми, що безумовно Дозволить розширити можливості використання нових ІТТ.

2. Стимулювання інвестицій приватного сектора в застосування ІТТ шляхом лібералізації доступу на ринки ІТТ. Потрібно переглянти правила конкуренції з урахуванням розвитку інформаційного суспільства, створення сприятливих умов середнім і малим підприємствам у використанні ІТТ. Потрібно вдосконалення форм залучення інвестицій в проекти інформатизації.

3. Необхідно стимулювати використання ІТТ в освіті і телеосвіті. Переглянути програми навчання з урахуванням впровадження но­вих спеціальностей, пов'язаних з потребами інформаційного суспільства.

4. Потрібно створити умови для проведення науково-дослідних робіт в галузі розробки і інтеграції інформаційних систем і мереж, стимулювати інноваційні застосування ІТТ у всіх сферах приватного і суспільного життя.

5. Необхідно підвищити ефективність використання державних інформаційних ресурсів і систем шляхом: поліпшення доступу до державної інформації, вдосконалення процедур надання інформаційних послуг і підтримки державних інформаційних центрів. Важливим резервом поліпшення положення справ в цій сфері є розвиток електронної інформаційної взаємодії між органами влади на федеральному, регіональному і муніципальному рівнях.

6. Забезпечення інформаційної безпеки і захисту інформації. Першочерговими завданнями даного напряму є: розвиток нормативного регулювання в галузі захисту даних в телекомунікаційний мережах, стимулювання використання надійних систем криптографії операторами мереж.

7. Розширення міжнародної співпраці і торгівлі в галузі ІТТ. Формування інформаційного суспільства в Україні повинно супроводитися заходами по інтеграції країни в міжнародне інформаційне співтовариство, зокрема, гармонізацією українського законодавства з міжнародними правовими системами, забезпеченням взаємодії і злагодженності українських інформаційних систем і мереж із за­рубіжними мережами.

Необхідність розробки стратегії формування інформаційного суспільства ґрунтується й на альтернативі найближчих 4 - 5 років чи закріпиться відставання України від розвинених країн в інформаційній сфері або ж цей розрив буде скорочений?

розробка і реалізація стратегії зажадає узгоджених рішень і обліку інтересів державних і комерційних структур, фундаментальної та прикладної науки, різних соціальних груп. Доцільно для її детального опрацювання створити Суспільний форум по інформаційному суспільству, в рамках якого представники всіх основних " граючих сил" могли б обговорювати проблеми, виробляти рекомендації та формувати особливий шлях України в інформаційне суспільство на порозі XXI сторіччя.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал