Вкажіть на особливості антиліберальної реакції Павла І та конституційні тенденції за часів Олександра І.

Епоху Павла І можна визначити як час радикальної реакції. Імператор був переконаний у патріархальній безмежності своєї влади. Він намагався все регламентувати, встановити правила для способу життя і навіть для мови своїх підданих, а порушення цих правил вело до суворих покарань у період його правління. Він не вважав себе зобов’язаним поважати права своїх підданих, навіть тих, котрі були закріплені в Жалуваній грамоті дворянству. Найбільш яскравим прикладом в цьому плані є те, що соціальним указом він відмінив ст 15 Ж.г.д. за якою дворяни звільнялися від тілесного покарання. Тепер же Павло І відмінив цю статтю.

З ліберальної точки зору слід розцінювати як позитивний поворот історії той факт, ця епоха реакції закінчилась порівняно досить швидко завдяки фізичному усуненню Павла І і що на російському престолі став Олександр І. Останній успадкував від бабки Катерини ІІ ліберальні ідеї, котрі роз’яснювалися йому ще у юнацькому віці.

За висловом історика Карамзина, у відношенні абсолютної монархії Павло І досяг того ж, чого добилися якобінці по відношенню до республіки. А саме: він зробив ненависним зловживання необмеженою владою.

Валішевський, (рос. історик поч. ХХ ст.) у своїй праці „Син велікой Єкатеріни Павло І” – Париж, 1912 р, чітко вказує на внутрішню спорідненість патріархальної деспотії Павла з революційним деспотизмом якобінців. Він пише: „...деспотизм Павла, його схильність втручатися прямо навіть в інтимне життя його підданих, випливають із його глибокого патріархального уявлення про свої функції. Це уявлення зв’язано у нього з вченням про державу в ролі передбачення, і цю ідею сповідує разом з тими самими якобінцями, яких він так ненавидить, звичайно, не віддаючи собі в цьому рахунку”.

Увага оточення Олександра І і його власний інтерес, звернулися до проблем конституції. Олександр займався цим питанням ще до сходження на престол і навіть ще за життя Катерини ІІ. В листі від 10 травня 1796 р. до графа Кочубея (мін внутр. Справ в уряді Олександра І*, написаному ще за 6 місяців до смерті Катерини, він скаржився на безпорядок, який панував у всіх державних справах. Олександр у цьому листі запитував: „...чи можливо одній людині управляти державою, а тим більше викоренити зловживання, які вкоренилися в ній? ”.

Відомо, що в Росії проблема конституції не була вирішена за Олександра І, хоча за його царювання були накреслені багаточисельні конституційні проекти. Про них будемо говорити дещо пізніше. Зараз же вкажемо на ті плани, які виникли у Олександра І безпосередньо після встановлення його царювання. Саме ці роки втілювали в собі ліберальні тенденції, або, принаймні, були зв’язані з лібералізмом, хоча ці плани і не можна визначити як конституційні проекти в повному розумінні цього слова.