Урок № 7

Тема: Кишковопорожнинні. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування, різноманітність, роль у природі та значення в житті людини.

Мета: Сформувати знання учнів про багатоклітинних тварин; ознайомити із представниками типу Кишковопорожнинні; дати їм загальну характеристику та визначити роль у природі; розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності одноклітинних і багатоклітинних тварин; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, уяву; виховувати бережливе ставлення до оточуючих організмів, до живої і неживої природи, до їх єдності та взаємозалежності.

Державні вимоги щодо рівня

загальноосвітньої підготовки учнів:

називає:

- визначальні ознаки будови, які відрізняють тварин зазначених груп серед інших;

- рідкісні види України та свого краю;

наводить приклади:

-тварин, які належать до зазначених груп;
- видів тварин, поширених в Україні та своїй місцевості;

- видів тварин, що є паразитами людини та переносниками збудників хвороб;

розпізнає:
- тварин на зображеннях, у колекціях;

характеризує:

- визначальні особливості способу життя, розмноження і розвитку тварин зазначених груп;

- різноманітність тварин;

- пристосування тварин до життя у воді;

- роль тварин у екосистемах та значення в житті людини;

визначає:

- риси пристосованості тварин до середовища існування.

Обладнання і матеріали: схеми, малюнки, таблиці, робочий зошит, підручник.

Базові поняття і терміни: багатоклітинність, кишковопорожнинні, радіальносиметричні організми, мезоглея.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Поставити проблемне запитання:

- яке значення диференціації клітин кишковопорожнинних?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Спосіб життя, особливості будови і життєдіяльності.

В озерах, річках або ставках з чистою, прозорою водою на стеблах водяних рослин можна побачити маленьку напівпрозору тварину. Це поліп гідра («поліп» означає «багатоніг») — прикріплена або малорухлива кишковопорожнинна тварина з численними щупальцями. Тіло звичайної гідри має майже правильну циліндричну форму. На одному кінці його міститься рот, оточений вінчиком із 5—12 тонких довгих щупалець, другий кінець витягнутий у вигляді стебельця з підошвою на кінці. За допомогою підошви гідра прикріплюється до різних підводних предметів, її тіло разом із стебельцем звичайно завдовжки до 7 мм, проте щупальця здатні витягуватися на кілька сантиметрів.

Променева симетрія. Якщо вздовж тіла гідри провести уявну вісь, то щупальця розходитимуться від цієї осі в усі боки, як промені від джерела світла. Звисаючи з будь-якої водяної рослини, гідра постійно похитується з боку в бік і повільно водить щупальцями, чатуючи на здобич. Жертва може з’явитися з будь-якого боку, тому променеподібно розставлені щупальця найкраще відповідають такому способові полювання.

Променева симетрія характерна, як правило, для тварин, що ведуть прикріплений спосіб життя.

Мал.. Будова та променева симетрія прісноводного поліпа гідри

Кишкова порожнина. Тіло гідри має вигляд мішечка, стінки якого складаються з двох шарів клітин: зовнішнього (ектодерми) і внутрішнього (ентодерми). Усередині тіла є кишкова порожнина.

Зовнішній шар клітин — ектодерма. Під мікроскопом у зов­нішньому шарі гідри — ектодермі — видно кілька типів клітин.

Мал.. Внутрішня будова та пересування гідри

Найбільше серед них шкірно-м’язових. Прилягаючи одна до одної бічними частинами, ці клітини створюють покрив гідри. В основі кожної такої клітини лежить скоротливе м’язове волоконце, що відіграє важливу роль під час пересування тварини. Коли волоконця всіх шкірно-м’язових клітин скорочуються, тіло гідри стискується. Якщо ж скорочуються волоконця тільки на одному боці, гідра нагинається в той бік. Завдяки роботі м’язових волоконець тварина може повільно пересуватися, по черзі «ступаючи» то підошвою, то щупальцями. Такий рух можна порівняти з повільним перекиданням через голову.

У зовнішньому шарі містяться й нервові клітини. Вони мають довгі відростки, тому нагадують зірочки. Відростки сусідніх нервових клітин стикаються між собою і утворюють нервове сплетення, що охоплює все тіло гідри. Частина відростків підходить до шкірно-м’язових клітин.

Подразливість, рефлекси. Гідра здатна відчувати дотики, зміну температури, появу у воді різних розчинених речовин та інші подразнення.

Мал.. Подразливість гідри

При цьому її нервові клітини збуджуються. Якщо до гідри доторкнутися тонкою голкою, то збудження від подразнення однієї з нервових клітин передається по відростках до інших нервових клітин, а від них — до шкірно-м’язових клітин. Це спричиняє скорочення м’язових волоконець, і гідра стискується в грудочку.

З цього прикладу ми довідуємося про складне явище в організмі тварини — рефлекс. У рефлексі виділяють три послідовних етапи: сприйняття подразнення, передачу збудження від цього подразнення по нервових клітинах і реакцію-відповідь організму певною дією на подразнення. Організація гідри проста, тому і її рефлекси дуже одноманітні.

Жалкі клітини. Усе тіло гідри, особливо її щупальця, вкрите великою кількістю жалких, або кропив’яних, клітин. Кожна з цих клітин має складну будову.

Мал.. Жалкі клітини гідри

Крім цитоплазми та ядра, у ній є міхуроподібна жалка капсула, усередині якої згорнута тонка трубочка — жалка нитка. Назовні з клітини стирчить чутливий волосок. Як тільки рачок, мальок риби чи інша маленька тварина торкається чутливого волоска, жалка нитка швидко розпрямляється, її кінець викидається назовні й упинається в жертву. Каналом, що проходить усередині нитки, із жалкої капсули в тіло здобичі потрапляє отрута, від якої дрібні тварини гинуть. Як правило, вистрелюють одразу багато жалких клітин. Потім гідра щупальцями підтягує здобич до рота і ковтає її.

За допомогою жалких клітин гідра також захищається. Риби й водяні комахи не їдять гідр, бо вони жаляться. Отрута із капсул за своєю дією на організм великих тварин нагадує отруту кропиви.

Кишковопорожнинні – багатоклітинні тварини, у яких закладається два шари клітин, розмежованих мезоглеєю. Внаслідок диференціації клітин у них формуються примітивні тканини.

Різноманітність кишковопорожнинних

Клас Гідроїдні (Hydrozoa) об'єднує колоніальні і одиночні форми поліпів, а також гідроїдних медуз. Колонії поліпів можуть бути мономорфних (однотипними) і диморфних, рідше поліморфними, але без спеціалізації медузоідная особин, що спостерігається в класі сифонофор. Життєвий цикл гідроїди частіше за все з чергуванням статевого і безстатевого поколінь (медуза - поліп). Але є види, що існують тільки у формі поліпа або медузи.

Всього до гідроїдних належать близько 4 тис. видів. Клас поділяється на два підкласи: підклас гідроїди (Hydroidea) і підклас Сифонофори (Siphonophora).

Мал.. Гідроїдна медуза

Підклас Сифонофори (Siphonophora)

Сифонофори - поліморфні колоніальні гідроїди.

Сифонофори - виключно морські плаваючі колоніальні гідроїди. Вони різноманітні за формою і розмірами. Найбільш великі з них досягають 2-3 м в довжину, а дрібні - близько 1 см.

Мал.. Сифонофори Фізаліс

Кожна колонія сифонофор складається зі стовбура, на якому розташовуються окремі особини, які виконують різні функції.

Клас Сцифоїдні (Scyphozoa)