Урок № 48

Тема. Поняття про регуляцію діяльності організму тварин.

Мета: ознайомити школярів з особливостями регуляції функцій у багатоклітинному організмі; визначити механізми дії нервової та гуморальної регуляції; на основі узагальнення відомого учням матеріалу про функції нервової системи дати загальне поняття про її значення в організмі; встановити рефлекторний характер діяльності нервової системи; розвивати уміння логічно мислити та робити висновки.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця

характеризує:

- особливості нервової системи та органів чуття у різних груп тварин;

пояснює:

- значення нервової системи та органів чуття для організму;

робить висновок:

- ускладнення будови організму тварин пов’язане з ускладненням функцій.

Обладнання і матеріали: таблиця «Розвиток нервової системи у представників тваринного світу», схема.

Б азові поняття і терміни: регуляторні системи, гомеостаз, нервова і ендокринна регуляція, антигени, імунітет, нейрогормони.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Які системи органів розрізняють у багатоклітинних тварин? Які їхні функції? 2. Яким чином здійснюється регуляція життєвих функцій у багатоклітинних тварин? 3. Що таке імунітет? Яке його значення в забезпеченні нормальної життєдіяльності організмів?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Що таке регуляторні системи?

- Чим регулюється харчова поведінка тварин?

Учні розглдають схему «Голодна і сита кішка», дають можливі варіанти відповідей.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Нервова регуляція.

У більшості багатоклітинних тварин формуються органи й системи органів (опорно-рухова, травна, кровоносна, дихальна, нервова й ін.), що виконують специфічні функції. Органи і їхні системи утворять цілісний організм, здатний до обміну речовин, розмноження, розвитку й саморегуляції.

Регуляція життєвих функцій організмів тварин у цілому, а також окремих його органів і систем, узгодження їхньої діяльності, підтримка певного фізіологічного стану й гомеостазу (відносна сталість внутрішнього середовища організму) здійснюється нервовою, ендокринною й імунною системами. Ці системи функціонально взаємозалежні між собою. Нервова система здатна швидко сприймати зміни, що відбуваються в зовнішньому і внутрішньому середовищі організму, і швидко на них реагувати.

Нервова система регулює житгєві функції за допомогою ре­флексів. Вона дає змогу швидко сприймати зміни умов довкілля чи внутрішнього середовища організму і реагувати на них. Інфор­мація у вигляді нервових імпульсів передається по певних шля­хах. По них нервові імпуль­си передаються від рецепторів чи спеціалізованих органів чуттів до певних ділянок нервової системи, де відбуваються їх аналіз та від­повідна реакція.

2. Гуморальна регуляція.

Ендокринна система. Ендокринні залози розвинені у більшості типів тварин. Їхня робота узгод­жується або завдяки нервовій регуляції, або ж гормонам, що вироб­ляються одними залозами внутрішньої секреції, можуть впливати на роботу інших. В свою чергу, гормони, що виробляються залозами внут­рішньої секреції, впливають на роботу нервової системи.

Особливе місце в регуляції функцій організму належить нейрогормонам — біологічно активним речовинам, що надходять у кров, міжклітинну або спинномозгову рідину і впливають на роботу певних органів.

Гуморальна регуляція може здійснюватись й іншими біологічно активними речовинами (наприклад, концентрація вуглекислого газу в крові впливає на діяльність дихального центру хребетних тварин). Вона відбувається повільніше, ніж нервова, але на відміну від останньої справляє триваліший вплив на фізіологічний стан як окремих органів та їхніх систем, так і організму в цілому.

3. Імунітет.

Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності організму відіграє імунітет. Імунітет- це здатність організму до захисту власної цілісності, несприйнятливості збудників певних захворювань.

До неспецифічних механізмів імунітету ( вроджений імунітет) належать бар'єрна функція епітелію шкіри та слизових оболонок внутрішніх органів, бактерицидна дія деяких ферментів (напри­клад, ферменту слини, слізної рідини, гемолімфи членистоногих - лізоциму), кислот (молочної та жирних, що виділяються з секретом потових і сальних залоз, соляної кислоти, яка міститься у складі шлункового соку), а також клітини різних тканин, здатні знешкоджувати сторонні частинки та мікроорганізми.

Специфічні механізми імунітету ( набутий імунітет) забезпучуються наявністю імунної системи, яка розпізнає і знешкоджу чужорідні частинки і мікроорганізми, які сприймає як сторонні (антигени). До складу імунної системи організму хребетних тварин входять вилочкова залоза (тимус), червоний кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли. Імунна система забезпечує гуморальний і клітинний імунітет.

Нервова і гуморальна регуляції функцій органів і систем тісно взаємопов'язані між собою. Однак слід пам’ятати, що утворення більшості хімічних регуляторних речовин і виділення їх у кров перебувають під постійним контролем нервової системи.

V. Узагальнення і систематизація знань

Учні повертаються до схеми «Голодна і сита кішка»і після розглянутої теми формулюють відповідь на попередньо поставлене запитання. (Регуляція здійснюється нервово і гуморально. У гіпоталамусі є центр голоду і насичення, який подразнюється залежно від насиченості крові поживними речовинами. Відповідно, голодна кішка, в якої недостатньо поживних речовин у крові (гуморальний чинник), усі сили спрямовує на те, щоб спіймати мишу. А сита кішка, в якої збуджений центр насичення а не голоду, байдужа до миші, що знаходиться поряд).

Подумайте! Що спільного й відмінного в нервовій і гуморальній регуляції життєвих функцій організму? Який взаємозв'язок існує між цими регуляторними механізмами?

VІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.