Український етнічний ареал на території Словаччини і Чехії.

Наводяться такі дані: в 1921 р. у цих країнах українців проживало 102 313 чол., у 1930 р. – 118 440, у 1950 – 67 615, у 1961 – 54 984, 1970 – 58 651, у 1980 – 54 582 чол. За даними перепису 3 березня 1991 р. чисельність українців становила лише 20, 6 тис. До речі, перепис 1991 р. є першим у цій країні переписом, де заповнювалася графа «національність населення». Доповнюють результати останнього перепису дані з віровизнання. Зафіксо­вано, що 1, 2 % населення Чехії і Словаччини є уніа­тами (греко-католицької конфесії). Це ста­новить 186, 9 тис. чол. Уніатами тут є здебільшого українці. За оцінками, реальна чисельність україн­ців у Чехії і Словаччині становить близько 150 тис. чол.

Більшість українців живе в Словаччині, де вони на 1980 рік становили 0, 8 % усього населення; частка українців у Чехії була значно меншою – 0, 1 %. Близько 10 тис. українців живе у великих містах – Празі (майже 5 тис.), Брно, Братіславі та ін. Близько 15 тис. пряшівських українців було переселено після війни в західну частину країни – в Судети (на колишні німецькі землі).

Головним районом розселення українців є Пряшівщина – заселена українцями (русинами-українцями) східна область Словаччини. За етнографічними ознаками пряшівські українці дуже близькі до лемків. За даними перепису 1930 р. тут жило 118 тис. чол., в тому числі 80 тис українців (73, 8 %), 9 тис. євреїв (7, 6 %), 1 тис. німців. (0, 8 %), 21 тис. представників інших національ­ностей (17, 8 %). Серед останніх – 19 тис. словаків.

Районами компактного розселення українців є населені пункти Бардіїв Свитник, Попрад, Пряшів, Гуменне та ін. В Східній Словаччині нарахо­вується 210 українських сіл, де живе 100 тис. чол. Близько 40 % українців зайнято в промисловості.

У 1945 р. в Чехії і Словаччині діяло 298 україн­ських шкіл, в тому числі 3 гімназії, одна вчительська семінарія. У 60-х роках, після процесу «словакізації» українських шкіл, їх залишилося тільки 57, з них 7 середніх.

У Празькому, Братиславському університетах працюють кафедри української мови. У міжвоєн­ний час Чехія та Словаччина були головними центра­ми зарубіжного українознавства, навчання українських студентів.

Створено Союз русинів-українців, який об’єднує 11 тис. членів.

Спробуємо простежити основні етапи формування українсько-російської етнічної межі, почавши від крайньої її точки на півночі (Сіверщина) й закінчуючи на півдні Чорним морем.