Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективніс­тю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці.

5. Соціальні та економічні питання охорони праці

Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за ре­зультатами, отриманими при зміні соціальних показників шля­хом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'я­заних з плинністю кадрів через умови праці, тощо.

Збільшення фонду робочого часу і ефективність використан­ня обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідли­вих виробничих чинників простої на робочому місці можуть до­сягати 20...40% за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить, і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність ви­конання зайвих рухів та докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управ­ління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робо­чих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується на­лагодженість в роботі, зростає продуктивність праці.

Збільшення фонду робочого часу досягається скороченням цілодобових втрат на виробничий травматизм та неявки на робо­ту. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виник­нення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань.

Економії матеріальних втрат можна досягти шляхом відміни пільг та компенсацій за несприятливі умови праці через не­дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог і правил без­пеки до робочих місць. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як: скорочений ро­бочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкош­товна видача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними трудо­вими втратами і супроводжуються виплатами додаткових коштів за фактично не відпрацьований час.

На підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед працівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами, монотонністю виробничого процесу. Із загальної кількості працівників, які звільняються за власним бажанням, від 10 до 25% складають особи, яких не влаштовують несприятливі умови праці.