Проблеми еколог істики на макрорівні.

на цьому рівні екологістика має концентрувати увагу на таких питаннях:

• оцінка й вибір постачальників; (екологічні характеристики їхнього виробництва)

• переробка й використання відходів;

• вибір перевізників;

EEY (Enhanced Environmentally Prienclly Vehicle — Особливо екологічний автомобіль) – найвищий екологічний стандарт, що застосовується в ЄС, йому повністю відповідають NGY (вантажні автомобілі на природному газі).

• проектування товару;

• пакування й маркування товару.

28. Проблеми екологістики на мета рівні.

напрями впливу логістики на глобальну екосистему:

• парниковий ефект;

• забруднення навколишнього середовища;

• руйнування озонового шару;

• використання відходів.

29. Теорія життєвого циклу товару стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу.

На першому етапі (впровадження) розробляються нововведення у відповідь на виявлену потребу. Як правило, головна роль тут належить промислово розвиненим країнам (ПРК). Певні причини пояснюють провідну роль ПРК:

1)високі доходи, що дають змогу ризикувати коштами під час досліджень, результат яких наперед відомий;

2)висока конкуренція;

3)вимогливі споживачі з високим рівнем освіти, кваліфікації, доходів;

4)наявність вчених, кваліфікованих інженерів, сучасного обладнання, технологій.

Як тільки виріб розроблений, його ще необхідно вдосконалити, і тому виробництво, як правило, розміщується у країнах, де товари були розроблені, або інших країнах з подібним рівнем життя, хоча теоретично товар можна виробляти де завгодно у світі.

На цьому етапі виробничий процес працемісткіший, ніж на наступних етапах. Продукція ще не стандартизована, виробляється за процесом, який дає змогу швидко змінювати характеристики продукту. Основне обладнання, необхідне для багатосерійного виробництва, розробляється пізніше, ніж принципова технологія, оскільки на цьому етапі зростання збуту може бути надто невизначеним, щоб гарантувати компенсацію великих затрат на розроблення нового обладнання.

На другому етапі (зростання) країна нововведення паралельно із вітчизняним виробництвом нового товару може розпочати його випуск за кордоном. Крім того, випуск цього ж товару може почати й іноземний конкурент, причому він може зробити це за допомогою незначних змін у товарі, обминаючи патентний захист або придбавши які-небудь експертні документи. Але у будь-якому випадку виготовлена продукція майже повністю залишається у тій країні, де створено нове підприємство.

Оскільки збут збільшується на багатьох ринках, з´ являються передумови для створення стандартизованого технологічного процесу та обладнання. Цьому деякою мірою заважають численні модифікації, що здійснюються конкурентами. Процес виробництва все ще залишається працемістким.

На третьому етапі (зрілість) світовий попит на новий продукт починає вирівнюватись. Задум та технологія виробництва нового товару стають настільки відпрацьованими, що додаткові знання вже не настільки необхідні для зниження витрат. Продукт стає більш звичним та стандартизованим, тому його виробництво у країні з високим рівнем технології (ПРК) втрачає зміст.Виробництво товару переміщається в інші країни, які можуть використовувати стандартну вже технологію, знижуючи собівартість одиниці продукції. Нижча собівартість дає можливість збільшувати збут у слаборозвинених країнах (СРК).Нарешті, на четвертому етапі (занепад) технологія та обладнання настільки вдосконалюються, що для виробництва товару вже не потрібна особлива кваліфікація, і тому воно переміщається у СРК, які мають надлишок дешевої робочої сили. Ринки у ПРК згортаються швидше, ніж в СРК, тому що заможні споживачі у ПРК витрачають свій дохід на новіші товари, виробництво яких тільки-но в них розпочинається. Ринкові та вартісні фактори примушують задовольняти необхідні потреби споживачів ПРК у зрілому товарі за рахунок його імпорту із СРК.

Теорія залежності бере свій початок в 1949 році в публікаціях Ханса Зінгера та Рауля Пребіша. теорія залежного розвитку: економічна відсталість і політична нестабільність слабкорозвинутих та країн, що розвиваються є результатом їх інтеграції в світову економіку і систематичного тиску розвинутих держав. Центральне положення теорії залежності – нерозвинуті держави «периферії» бідніють внаслідок того, що їх ресурси і капітал перетікають в багаті країни «центру». виникла в 1950-х роках як реакція на неоліберальні економічні погляди, і стала популярною в 1970-х роках як альтернатива раннім варіантам теорії модернізації, яка стверджувала, що всі суспільства проходять через однакові стадії і, таким чином, сьогодні нерозвинуті країни знаходяться в тому становищі, що й розвинуті країни колись, і тому потрібно допомогти їм пройти якомога швидше ці стадії розвитку за допомогою таких засобів як інвестиції, покращення технологічної бази і більш тісна інтеграція в світовий ринок. Теорія залежності розкритикувала ці положення, стверджуючи, що нерозвинуті країни є не просто «ранніми версіями» сучасних суспільств, але й мають власні унікальні особливості. Загалом теоретики залежності стверджують, що бідність малорозвинутих країн виходить не з того, що вони не інтегровані в світовий ринок (чи інтегровані, але «недостатньо», як стверджують неоліберали), але від того, що якраз є його частиною.Нерозвинуті країни забезпечують природними ресурсами, дешевою робочою силою і ринками збуту розвинуті країни, без чого останнім не могли б підтримувати високий рівень життя свого населення. Розвинуті країни відтворюють структури залежності в світі різними способами. Цей вплив багатосторонній і включає в себе економічний вплив, контроль ЗМІ, пряме політичне втручання, освіту, культуру, спорт.

Тема 1