Міжнародна торгівля технологіями і обєктами авторського права і суміжних з ним прав

Технологія може бути у вигляді винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, конфіденційної (know-how) та звичайної (відкритої) науково-технічної інформації.

Об'єктом винаходу може бути:

o продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

o спосіб;

o застосування раніше відомого продукту або способу за новим призначенням.

Корисною моделлю є нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою. Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання.

Відповідно до розробленого ЮНКТАД проекту Міжнародного кодексу поведінки в галузі передавання технологій, співробітництво на міжнародному ринку науково-технічних, технологічних послуг може відбуватися у ліцензійній торгівлі; на надання ноу-хау, технічного досвіду; надання технологічних знань, інжинірингових послуг; промислово-технічного співробітництва; науково-технічної і виробничої кооперації; інвестиційного співробітництва, оренди, лізингу; організації наукових конференцій, симпозіумів, виставок, ярмарків та ін.

Ліцензійна форма співробітництва на міжнародному ринку послуг. Здійснюється вона на підставі ліцензійної угоди (договору) — угоди про надання прав на виробниче і комерційне використання винаходів, технічних знань, товарних знаків та ін. Це означає передавання ліцензіаром (власником винаходу, патенту, технічної або психологічної новинки) ліцензіату (особі, яка отримує право на використання об'єктів інтелектуальної власності) дозволу на використання ліцензованого об'єкта.

Появі ліцензійних угод сприяло патентне право як право виняткового користування — абсолютне право, що належить лише визначеній законом (договором) особі з виключенням можливості користування ним будь-якою іншою особою. У сучасній ліцензійній практиці розрізняють патентні, безпатентні (залежно від наявності патенту), а також прості, виняткові, повні(залежно від характеру та обсягу прав на використання об'єкта) ліцензії.

Патентна ліцензія означає передавання права використання патенту без відповідного ноу-хау («чистий патент»).

Безпатентні ліцензії (ліцензія на використання ноу-хау без патенту на винахід) охоплюють більшість ліцензійної торгівлі, оскільки набуття «чистого патенту», зазвичай, супроводжується додатковими науково-дослідними розробками, витратами на впровадження у виробництво, для чого ліцензіат повинен володіти розвинутою технологічною базою.

Проста ліцензія означає, що ліцензіар дозволяє ліцензіату на певних умовах використання винаходу або ноу-хау, залишаючи за собою право на самостійне їх використання і передавання їх іншим ліцензіатам.

Виняткова ліцензія надає монопольне право лише одному ліцензіату на використання об'єкта ліцензії відповідно до умов угоди, у зв'язку зчим ліцензіар втрачає права на його використання і не може надати їх іншим особам (фірмам).

Повна ліцензія передбачає виняткове право ліцензіата на використання патенту або ноу-хау протягом терміну дії угоди.

«Ноу-хау» — передача на договірній основі різних знань та досвіду наукового, технічного, виробничого, адміністративного чи іншого характеру, які практично застосовуються в діяльності підприємства чи у професіональній діяльності, але ще не стали загальним надбанням. Передача здійснюється на основі укладання ліцензійних договорів. Однією з ознак є елемент конфіденційності.

Як правило, під ноу-хау розуміються секретні не запатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, включаючи методи, способи і навички, необхідні для проектування, розрахунків, будівництва і виробництва будь-яких виробів, наукових досліджень і розробок; склади і рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи і способи лікування; методи і способи видобутку корисних копалин; специфікації, формули і рецептура; документація, схеми організації виробництва, досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки і фінансів; інша недоступна широкій громадськості інформація.

Оплата ліцензійних угод найчастіше здійснюється у таких формах:

роялті — періодична ліцензійна плата за використання виробів, патентів, ноу-хау, випуск книг, прокат кінофільмів та ін. Здійснюють її у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми реалізації продукції, виробленої за ліцензованою технологією) наприкінці кожного року дії угоди, починаючи з моменту випуску продукції.

паушальна плата — виплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди за один раз або у два-три прийоми.

комбінована плата — форма розрахунків, яка складається з паушальної плати (10-13% загальної ціни ліцензії) і подальших періодичних відрахувань (роялті);

перехресне ліцензування — взаємний обмін ліцензіара і ліцензіата ліцензіями на пільгових умовах, що включає інформування про всі вдосконалення, доробки, нововведення в межах предмета і термінів дії угоди.

Надання інжинірингових послуг. Суттєва питома вага на ринку науково-технічних послуг належить інжинірингу, який забезпечує отримання найкращих (оптимальних) результатів від капіталовкладень, інших витрат, пов'язаних із реалізацією інвестиційних проектів, за рахунок раціонального добору й ефективного використання матеріальних, трудових, технологічних та фінансових ресурсів, ефективної організації та управління. Сукупність інжинірингових послуг утворюють такі їх групи:

1) послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу: перед проектні послуги, проектні послуги, після проектні послуги, спеціальні послуги;

2) послуги із забезпечення нормального перебігу процесу виробництва і реалізації продукції.

Більшість ліцензійних угод укладається між фірмами промислово розвинених країн світу. Міжнародна ліцензійна торгівля також відбувається здебільшого між промислово розвиненими країнами. На їх частку припадає 99 % світового експорту і 85 % світового імпорту ліцензій. Домінуюче становище в експорті ліцензій посідають США, які одержують понад 55 % світового обсягу надходжень від ліцензійної торгівлі. Друге місце за експортом ліцензій належить Швейцарії, третє - Великобританії, четверте - Італії. Найбільші імпортери ліцензій - Японія, Італія, ФРН, Франція.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту створення відповідного твору. У цьому полягає одна з основних відмінностей патентного та авторського права. Якщо на об'єкт промислової власності протягом встановленого часу не надійшла заявка, то вважається, що творець цього об'єкта відмовився від прав на нього і зазначений об'єкт став суспільним надбанням.

Для виникнення і здійснення авторського права не потрібна реєстрація твору або будь-яке інше спеціальне оформлення права, а також виконання певних інших формальностей.

Суміжні права виникають внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми та/або відеограми, оприлюднення передачі організацією мовлення.

Майнові аспекти прав інтелектуальної власності не вічні і не глобальні за своїми масштабами. Ці права обмежені як у часі, так і в просторі.

У світі передача технологій від однієї країни до іншої може бути комерційною або некомерційною.

Некомерційні способи передачі технологій такі:

o військово-політичне шпигунство;

o промислове (комерційне) шпигунство;

o зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей, промислових зразків;

o публікації про науково-технічні досягнення в наукових та інших журналах;

o виступи на міжнародних симпозіумах, конференціях, нарадах, семінарах тощо;

o виставки.

До комерційних способів передачі інформації належать:

o утворення спільних підприємств;

o придбання зарубіжних високотехнологічних підприємств у повну власність або придбання частини їх акцій;

o міжнародна торгівля високотехнологічними товарами;

o консалтинг;

o будівництво за кордоном об'єктів " під ключ";

o продаж ліцензій.

Слід зазначити, що значних обсягів набула міжнародна торгівля контрафактними (тобто незаконно виготовленими) об'єктами авторського права і суміжних прав, особливо на непаперових носіях інформації.

У 2001 р. Україна приєдналася до таких міжнародно-правових актів:

o Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (укладена у Римі 26 жовтня 1961 р.);

o Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (укладений у Женеві 20 грудня 1996 р.);

o Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми (укладений у Женеві 20 грудня 1996 р.).

Ще раніше Україна приєдналася до таких міжнародно-правових актів:

o Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (укладена у Женеві 29 жовтня 1971 р.);

o Всесвітня конвенція про авторське право (укладена у Женеві 6 вересня 1952 р.);

o Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (укладена 9 вересня 1886 р.).

І досі Україна не приєдналася до Конвенції про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники, укладеної у Брюсселі 21 травня 1974 р.

МВФ

Міжнародний валютний фонд (МВФ) був створений в кінці Другої світової війни в рамках зусиль, спрямованих на будівництво нової, більш стабільної міжнародної економічної системи і щоб уникнути дорогих помилок попередніх десятиліть. Протягом 60 років він продовжує змінюватися і перебудовуватися. З часу свого створення він формувався історією, і на ньому позначалися економічні та політичні ідеї часу.

Хоча МВФ є спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй і бере участь у роботі Економічної і Соціальної Ради ООН, він діє незалежно і має власний статут, структуру управління та фінанси.

Заснований на Бреттон-Вудської конференції в 1944 р. Міжнародний валютний фонд:

· сприяє міжнародному співробітництву у грошово-кредитній сфері;

· сприяє стабільності валютних курсів і регулює норми і правила у валютній сфері;

· сприяє створенню багатосторонньої системи розрахунків і усуненню валютних обмежень;

· допомагає своїм членам усувати диспропорції платіжного балансу за рахунок тимчасового надання фінансових коштів.

МВФ має повноваження на створення і надання своїм членам міжнародних фінансових резервів у формі «Спеціальних прав запозичення (СПЗ)». Фінансові ресурси Фонду формуються головним чином за рахунок передплати («квот») його держав-членів. Квоти визначаються за формулою, виходячи з відносних розмірів економіки держав-членів.

Основна фінансова роль МВФ полягає в наданні короткострокових кредитів членам, що зазнають труднощі з платіжним балансом. Члени, що запозичують кошти у Фонду, у свою чергу, погоджуються здійснювати політичні реформи з метою усунення причин, що викликали такі труднощі. Розміри запозичень у МВФ обмежуються пропорційно квотам. Фонд також надає допомогу на пільгових умовах країнам-членам з низьким рівнем доходів.

Керівний орган - Рада керуючих, в якому представлені всі країни-члени, - збирається щорічно. Повсякденною роботою керує Виконавча рада у складі 24 членів. Міжнародний валютно-фінансовий комітет, 24 члени якого входять до Ради керуючих, консультує Рада з питань, що входять у його компетенцію.