Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Світовий валютний ринок
Важливою складовою міжнародного ринку капіталу є міжнародна торгівля валютою, яку здійснюють комерційні банки, корпорації, небанківські фінансові установи, центральні банки та інші державні органи. Вирізняють чотири групи суб'єктів цього ринку: o державні установи (чільне місце серед них посідають центральні банки і казначейства відповідних країн); o юридичні та фізичні особи різної державної належності, що займаються міжнародним бізнесом; o комерційні банківські установи, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність; o валютні біржі, а також валютні департаменти фондових і товарних бірж. На міжнародному валютному ринку провідну роль відіграють великі транснаціональні банки. На світовому ринку капіталів велике значення мають також комерційні банки. Транснаціональні корпорації залучають іноземні джерела капіталу для фінансування своїх інвестицій, продаючи пакети своїх акцій або беручи кошти в борг. Суб'єктами світового ринку капіталу є небанківські фінансові організації (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди тощо). Валютні ринки у територіальному аспекті тяжіють до великих валютних і валютно-біржових центрів. У ряді країн здійснюється між-банківська торгівля валютою, а також діють спеціальні валютні біржі. Встановлений на них курс валют має назву офіційного валютного курсу. Найбільшим світовим центром торгівлі валютою вважається Нью-Йорк. За іншою інформацією, найбільшими світовими валютними ринками є Лондонський, частка якого в обороті іноземних валют у середині 90-х років становила 30 %, за ним ідуть Нью-Йорк-ський (16 %), Токійський (10 %) і Сінгапурський. Валютні біржі (від середньолат. bursa - гаманець) з'явилися у XV-ХУІ ст. в італійських містах-державах Венеції, Генуї, Флоренції, а також у Голландії, Англії. У дореволюційній Росії валютно-фінансова біржа діяла з 70-х років ХІХ ст. і торгувала іноземною валютою та цінними паперами. Окрім Лондонського валютного ринку центрами європейського валютного ринку вважаються також Франкфурт-на-Майні, Париж і Цюріх. Центрами американського валютного ринку є Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль, азіатського - Токіо, Гонконг, Сінгапур і Бахрейн. Міжнародні ринки валют виникли у зв'язку із запровадженням у 1973 р. плаваючих валютних обмінних курсів і зростанням приватної міжнародної ліквідності (private international liquidity), переважно у формі євровалют. ринок євровалют - це незалежний оптовий ринок, де оперують великими сумами. Цей ринок перебуває поза юрисдикцією держав, є джерелом порівняно дешевого кредиту для позичальника і водночас високого прибутку для позикодавця. Важливим інструментом світового валютного ринку є Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ), створене у 1973 р. 239 банками з 15 країн. Нині у діяльності цього співтовариства беруть участь понад 3 тис. банків з багатьох країн світу. У світі налічується понад 50 центрів торгівлі золотом у Європі, Америці, Азії та Африці. Провідними центрами вважаються Лондон і Цюріх. Залежно від правового режиму, який надає держава, ринки золота поділяються на такі: o світові (Лондон, Нью-Йорк, Цюріх, Гонконг, Дубай); o внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро); o місцеві контрольовані (Афіни, Каїр); o чорні (Бомбей та ін.). Протягом 1961-1968 рр. у світі існував " Золотий пул" - Міжнародне об'єднання центральних банків Великобританії, ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії і Федерального резервного банку Нью-Йорка. Його мета полягала у спробі стабілізувати ціну золота на лондонському ринку золота на рівні, близькому до офіційної ціни, регулюючи через Банк Англії купівлю-продаж золота за допомогою державних золотих запасів.
|