Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Цивілізаційні структури у країнознавстві й цивілізаційний підхід
|
|
У сучасному науково-популярному й науковому обігу є кілька варіантів значення слова " цивілізація":
1. Цивілізація — сукупність живих істот із певною духовною і матеріальною культурою, яка поєднує в собі усі компоненти, необхідні для існування суспільства.
2. Цивілізацію також розуміють як місто, міську спільноту.
3. Цивілізація — це сучасна світова культура, добре організоване й гуманістично налаштоване суспільство, яке забезпечує основні права особистості, в тому числі право власності, свободу совісті й віросповідання.
4. Цивілізація — рівень суспільного розвитку, матеріальної та духовної культури масштабних спільнот, які виявили себе в історії або існують нині, з притаманним для них розмаїттям соціального і духовного життя, своїми базовими цінностями і принципами побудови життя, тобто самобутністю, що формується досвідом історичного розвитку і стає основою самосвідомості й установлення відмінностей від інших спільнот.
5. У процесі історичного розвитку, взаємодії і взаємовпливу у світосистемі сформувалася специфічна реальність, яку зазвичай також визначають поняттям " цивілізація". У цьому значенні під цивілізацією розуміють глобальну соціокультурну спільноту, що формується на основі універсальних, тобто надпокальних цінностей, які відтворюються у світових релігіях, системах моралі, права, мистецтва. Такі цінності поєднуються з масштабним комплексом практичних і духовних знань.
Підсумовуючи наведені визначення, цивілізацію можна розглядати як сукупність способів буття і діяльності групи людей, що виражаються у матеріальному житті, інтелектуальному рівні, моральних нормах, політичній і соціальній організації життя.
Протягом останніх років на зміну формаційному прийшов цивілізаційний підхід, який, до речі, завжди панував на Заході. Його стрижнем стало поняття " цивілізація". Це поняття трактували як певну культурну цілісність, котра вбирає в себе уявлення про розвиток людської особистості й розуму, про громадянське суспільство, прогрес науки і виробництва, про зростання добробуту людей.
Можна стверджувати, що за нового та новітнього часу сформувалася теорія цивілізацій, яка найбільшою мірою проявилася у працях російського пізнього слов'янофіла Н. Данилевського, російського й американського соціолога П. Сорокіна, німецького філософа О. Шпенглера, німецького соціолога А. Вебера, французького історика Ф. Броделя, англійського історика А. Тойнбі та інших видатних істориків і філософів (Порівняльне вивчення, 1998). Серед сучасних дослідників найбільш відомими є праці американського політолога С. Хантінгтона.
Деякі вчені, наслідуючи О. Шпенглера, виділяють в історії людства поступову зміну лише двох основних фаз розвитку — варварства і цивілізації. Проте більшість дослідників дотримується думки, що всесвітньо-історичний процес являє собою послідовну зміну кількох світових цивілізацій.
Поява цивілізацій була пов'язана з відмінностями в умовах життя, формування національного характеру, ціннісних настанов і орієнтирів. Своєю чергою потужною духовною силою, що вплинула на всі сторони життя або менталітет народів, стала їхня релігійна приналежність — насамперед до християнства чи східних релігій.
А. Тойнбі, виділивши 21 цивілізацію, які охоплюють 16 регіонів, дуже яскраво й доступно показав, що цивілізаційна диференціація світу є невід'ємною частиною побудови картини світу.
Особливе місце в цивілізаційній концепції А. Тойнбі займає положення про наявність тісного зв 'язку цивілізації з тією чи іншою світовою релігією.
А. Вебер пов'язує із цивілізаціями лише чотири з п'яти світових релігій — християнство, іслам, індуїзм, конфуціанство.
С. Хантінггон, який ділить людство на вісім основних цивілізацій. Основний принцип його поділу — релігійний. Відповідно він виділяє християнсько- католицьку (західну), християнсько-православну, ісламську, індуїстську, конфуціанську, японську цивілізації. Ще дві цивілізації (африканська й латиноамериканська) виділяються ним за географічною ознакою. Своєю чергою західна цивілізація включає в себе європейську і північноамериканську, а ісламська — арабську, тюркську й малайську.
Згідно з концепцією Ф. Броделя, цивілізація — це простір, культурна зона, сукупність культурних характеристик і феноменів.
Теоретик світосистемного підходу І. Валлерстайн визначає цивілізацію як специфічну концентрацію світогляду, звичаїв, структур і культури, як матеріальної, так і духовної, що формує певну історичну цілісність, й існує поряд з іншими різновидами цього феномена, хоча й не завжди одночасно.