Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Світосистемний підхід у країнознавстві. Глобалізаційні інтерпретації сучасності
Концептуальна сутність глобалізації як суспільно-географічного процесу. Культурологічний підхід. стиснення простору й часу так трансформує структуру й масштаби людських відносин, що за сучасних умов соціальні, культурні, політичні та економічні процеси набувають глобального масштабу. Це передбачає зменшення значення інших географічних масштабів, а завдяки стандартизованим глобальним продуктам, що створюються глобальними корпораціями, які не містять у собі ознак прив'язки до конкретної місцевості або спільноти, відбувається гомогенізація культури. Економічний підхід розкриває сутність глобалізації через бурхливий розвиток світових ринків, інтернаціоналізацію економічних процесів, транснаціоналізацію і, як наслідок, універсалізацію суспільного розвитку. Геополітична теорія також заслуговує на увагу. За сутністю поглядів вона умовно поділяється на три школи: класичної геостратегії, теорію органічної держави і постмодерністську школу, ядром якої виступає напрям геополітичної економії. Зародження школи класичної геостратегії наприкінці XIX ст. тісно пов'язує відмінності в потенційній силі держав і регіонів, виходячи з їхнього географічного положення. Теорія органічної держави, засновником якої вважають Ф. Ратцеля, концептуально ґрунтується на аналогіях у законах розвитку суспільства і теоріях розвитку живих організмів Ч. Дарвіна. стає теорія світових систем І. Валлерстайна — макросоціологічна концепція суспільного розвитку. Одним із важливих складників цієї концепції є уявлення про стадійність або циклічність світових політико-економічних процесів, про їхній глобальний взаємозв'язок. Утверджується концепція, в якій, виходячи з ієрархії фаз хвиль М. Кондратьєва, політико- економічні відносини у світі визначаються термінами " ядро — напівпериферія — периферія". Важливим є також екологічний підхід до визначення глобалізації, який акцентує увагу на таких важливих проблемах, як нерівномірність використання людиною природних ресурсів, екологічна справедливість, необхідність об'єднання зусиль для забезпечення виживання людства на планеті. На думку багатьох дослідників, глобалізація є багатовимірним, об'єктивним і суб'єктивним чинником становлення постіндустріального суспільства, у складі якого слід вирізняти: 1. Демографо-екологічну складову. Її сутність визначається причинно-наслідковим впливом зростання кількості населення, його потреб і обсягів споживання на біосферу й, у зв'язку цим, зростанням значущості екологічного імперативу суспільного розвитку, в тому числі в контексті вчення про ноосферу. Технологічну складову, вплив якої визначається бурхливим зростанням і планетарним поширенням технічних систем і технологічних процесів, які змінюють усі сфери життя суспільства і спричинюють утворення технологічного й інформаційного простору — системи цінностей, стереотипів, ідей та інших аспектів духовного життя людства. Економічну складову, змістову сутність якої характеризують процеси інтернаціоналізації світової економіки й формування інтернаціоналізованих відтворювальних циклів. Наслідком впливу цієї складової на суспільний розвиток є формування ядер, де створюється світовий дохід. Геополітичну складову, яку, з одного боку, визначає розпад колоніальних імперій та федеративних держав, особливо у другій половині XX ст., аз іншого — наслідки й перспективи перетворення двополюсного (СІЛА, СРСР) світу на багато- полюсний. Соціокультурну складову, вплив якої на суспільний розвиток реалізується через розгортання НТП, міжнародного обміну культурними цінностями і, на думку деяких дослідників, навіть уніфікацію і стандартизацію відносин у духовній сфері, при одночасному відродженні впливу світових релігій, національних культур, самобутності родини та індивідуалізації освіти. обґрунтування поняття світосистема як результату і процесу формування глобальної геопросторової єдності причинно- наслідкових ефектів зростання масштабності потоків і структур суспільної активності, швидкості й інтенсивності генетичних та функціональних взаємодій в системі " людина — природа", зважаючи на попередні висновки щодо суспільно-географічної сутності глобалізації, видаються доволі логічними. поняття світосистеми як результат і як процес формування глобальної геопросторової єдності генетичної і функціональної взаємодії: · натуросфери, що охоплює територію земної поверхні та акваторію Світового океану, включаючи надра (літосферу), атмосферу, гідросферу, біосферу, й утворює " життєвий простір" функціонування людства; · соціосфери, в якій відбувається індивідуальне й суспільне відтворення людини як елемента демо- й адміносфери; · еконосфери, як сукупності відносин, що виникають у процесі матеріального і нематеріального виробництва; · техносфери, яка охоплює взаємодію технічних засобів освоєння життєвого простору з природно-ресурсним потенціалом території на основі науково-технічного прогресу; · культуросфери, що відтворює культурні цінності та якісні властивості суспільного життя у відносинах міжцивілізацій- ного діалогу; · політосфери, що визначає суспільні відносини, основою яких є проблема завоювання, утримання й використання влади. У такому разі функціонально-компонентний склад такого глобального системного утворення як світосистеми формують:
Важливу системотворну роль при цьому відіграють чотири типи просторів — географічний, економічний, інформаційний і соціокуль- турний, в межах яких функціонують підсистеми, що забезпечують цілісність й існування світосистеми. У процесі глобалізації проявились нові риси міжнародного географічного поділу праці. Це тренди: " розмивання" самодостатності господарства окремих країн і формування єдиного світового ринку; активізація міжнародних інвестиційних потоків і формування єдиного світового ринку капіталу, яким оперують із порівняно невеликої кількості найбільших фондових та електронних бірж; зростання значення нових інформаційних технологій, які особливо велику роль відіграють у розвитку науки, культури, а також управління та фінансово-банківської діяльності. Світова економіка являє собою цілісну диверсифіковану багаторівневу ієрархічну систему, що охоплює сукупність міжнародних форм науки, техніки і виробництва, обігу різноманітних товарів, послуг, фінансових ресурсів. Категорія " світове господарство" трактується доволі широко. Найбільш поширеними у довідковій та науковій літературі є такі визначення: Світове господарство, всесвітнє господарство — сукупність національних господарств усіх країн світу, їхніх виробничих та економічних взаємозв'язків: взаємовідносин у формі зовнішньої торгівлі, вивозу капіталу, міграції робочої сили, укладання міжнародних угод, створення міжнародних економічних організацій, обміну науково-технічною інформацією та ін. Світове господарство — це глобальна система національних господарств та недержавних утворень, пов'язаних міжнародним поділом праці. Світове господарство — сукупність національних господарств, - пов'язаних між собою мобільними факторами виробництва, що взаємодіють у різних формах. Світова економіка являє собою цілісну диверсифіковану багаторівневу ієрархічну систему, що охоплює сукупність міжнародних форм науки, техніки і виробництва, обігу різноманітних товарів, послуг, фінансових ресурсів. Загальновизнаними компонентами світового господарства виступають національні державно оформлені господарства країн. Новими елементами (компонентами) світосистемних процесів є: · міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, СОТ, ФАО, ЮНКТАД та ін.); · регіональні організації, яких налічується близько 60. Серед них особливо вирізняються регіональні інтеграційні системи; · транснаціональні корпорації та банки (ТНК та ТНБ), кількість яких сягає десятків тисяч; · інституційні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії тощо); · неурядові організації; · великі, особливо т. зв. світові міста (Нью-Йорк, Токіо, Лондон і десятки інших), які формують світову мережу. Світове господарство — глобальна багаторівнева диверсифікована система національних господарств та недержавних утворень, пов'язаних міжнародним географічним поділом праці, що взаємодіють між собою у різних формах. Як і будь-яка інша суспільно-географічна система, світове господарство характеризується такими компонентами: територією, світовою спільнотою людей, матеріальним виробництвом та невиробничою сферою.
|