Геопростір і територія країни

(за Е. Б. Алаєвим), геопростір — це сукупність відносин між географічними об'єктами, що розташовані на конкретній території і розвиваються в часі. Він має властивості структурності, системності та динамічності.

Територія (лат. territorium, від terra — земля, країна) — частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.

Країна — територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверені­тет чи бути залежною.

Акваторія (лат. aqua — вода) — частина водної поверхні Землі з притаманними їй природними антропогенними ресурсами (включно із таким ресурсом, як глибина), що має певну протяжність і географічне положення.

Територія держави — це визначена на основі норм міжнарод­ного права частина простору земної кулі (суходіл, внутрішні води, повітряний простір над ними), що перебуває під виключним суверенітетом цієї держави.

Територія (або територія разом з акваторією) характеризується наявністю особливих видів ресурсів. Таких як:

протяжність (площа);

географічне положення (а також суспільно-географічне поло­ження, політико-географічне положення тощо);

наявність певних природних ресурсів і ландшафтів;

певний рівень господарського освоєння;

наявність особливого " просторового" ресурсу;

здатність виконувати роль операційної бази діяльності сус­пільства.

Склад території. Сухопутний простірВодний простірТериторіальні водиПовітряний простір

Територією держави вважаються також морські, річкові, повіт­ряні та космічні судна, що несуть символи держави (емблема, прапор), а також підводні кабелі і трубопроводи та інші споруди, прокладені у відкритому морі або на його дні (включаючи й води або дно виключних морських зон).

Морські простори, на яких прибережні держави здійснюють повноваження економічного характеру.

До них відносяться прилегла зона, виключна економічна зона та континентальний шельф

Територія суверенної держави може збільшуватися або зменшу­ватися залежно від тих чи інших подій. Набуття нових земель відбувалося (й відбувається) різними способами.

А. Освоєння територій, що не мають господаря.

Б. Набуття території, що належала іншій державі. Такі акти можуть бути здійснені шляхом мирної угоди (добровільне приєд­нання), завоювання під час війни або шляхом договору про оренду території.

Державний кордон — офіційно визначена лінія на поверхні Землі (суходолі та водному просторі) й уявна вертикальна площина, що проходить через неї у повітряному просторі та надрах Землі, яка визначає межі території держави.

Класифікація кордонів. У класифікаціях із морфо­логії та природних особливостей кордони відрізняються за характером конфігурації.

Астрономічні кордони проводять за паралелями й меридіанами в місцевостях, які або слабо заселені, або є залежними територіями. Цей метод використовували також при розмежуванні морських кордонів острівних держав. Класичним прикладом такого кордону є кордон між СІЛА і Канадою, що простягається від Великих озер на захід.

Геометричні кордони, як ми вже наголошували, застосовуються при розмежуванні слабо освоєних або колоніальних територій. Вони проводяться як лінії розмежування між двома точками, астрономічні координати яких точно відомі, при цьому нерідко ігноруються природні та історичні рубежі.

Кордони можна також класифікувати за генезою формування.

Антецедентні (або " піонерні") кордони поставали на безлюдній або слабо освоєній території.

Субсекветні (" наступні") кордони встановлювалися на територіях з усталеним культурним і мовним розмежуванням і, по можливості, за взаємною згодою враховували ці відмінності території. Абсолютна більшість сучасних кордонів Європи є саме такими.

" Накладені" кордони також делімітувалися на уже заселених територіях, з усталеним етнічним розмежуванням. Однак із тих чи інших причин договірні сторони ігнорували існуючі реалії.

Реліктові кордони успадковані від минулих історичних епох. Свого часу вони розмежовували різні в етнічному або економічному відношенні території, нині перестали виконувати функцію кордону, проте їхній (тепер уже віртуальний) бар'єр і досі залишається.

Функції кордонів. Кордони виконують бар'єрні, контактні й фільтрувальні функції. Залежно від геополітичної ситуації, що складається на кордоні, або переважає одна з них, або виконання всіх функцій може поєднуватися водночас.