Схема країнознавчого дослідження

Схема М. Баранського й досі застосовується в наукових дослі­дженнях, а також у навчальному процесі. Її основні опорні елементи такі:

Територія. Оцінка геопростору країни та її території, • як " узагальненого ресурсу". Оцінка географічного положення території та його різновидів.

Природа та природні ресурси країни. Особливості природо­користування.

Історико-географічний нарис господарського розвитку (або заселення і господарського розвитку) території країни.

Народонаселення країни й основні риси його розміщення. Розселення населення.

Культура й основні етнокультурні особливості і проблеми народонаселення.

Господарство країни й закономірності розміщення окремих галузей господарства.

Райони. Економічні райони країни та їхні типи.

Концептуальні напрями країнознавчих дослі­джень сучасності. Від 1970-х років триває дискусія щодо розвитку й наукового обгрунтування програми країнознавчих досліджень за кількома концептуальними напрямами.

Концепція економіко-географічного країнознавства (І. Маєргойз, М. Мироненко) грунтується на ідеї про територіальну струк­туру господарства країни, а вивчення територіального аспекту будови, функціонування і розвитку господарської системи — на дослідженні складної системи, яка має мно­жину взаємопов'язаних структур. Країна, за І. Маєргойзом, це таксон країнознавства, господарство — об'єкт дослідження (його вивчають й інші науки, зокрема економіка), а терито­ріальна структура господарства країни — предмет економіко- географічного країнознавства.

Концепція поєднання країнознавства з вирішенням глобальних проблем людства (Є. Алаєв, Г. Сдасюк, С. Лавров та західні автори). Розгляд господарства країн у контексті глобальних проблем посилює позиції країнознавчого дослі­дження. Локальні суспільні процеси переростають у регіо­нальні, а регіональні у глобальні. Окремі регіони і світ у цілому дедалі більше перетворюються на цілісний суспіль­ний організм, що дає змогу краще усвідомлювати специфіку і схожість країн і регіонів. Глобальний підхід орієнтує на порівняльні міжкраїнні дослідження не лише для доведення відмінностей, а й для проникнення в сутність явищ, спираючись на аналіз відмінностей.

Концепція проблемного країнознавства, авторами якої є В. Гофман та Я. Машбіц, передбачає поряд із традиціями описового країнознавства створювати характеристики країн, які висвітлюють їхні вузлові проблеми: спільні для усіх країн; такі, що мають значення для країн певного типу, наприклад нафтодобувних країн, для яких характерними є надзвичайне багатство й водночас архаїчність суспільних відносин тощо; індивідуального характеру. Ключовими проблемами автори вважають насамперед:

^ місце країни у світогосподарській системі;

^ ресурсозабезпеченість;

-ґ структурні проблеми економіки та суспільства в цілому;

^ проблеми розселення;

^ спосіб життя і проблеми соціальної рівності в територіаль­ному аспекті;

^ екологія;

^ проблемні райони країни.

Концепція середовища суспільного розвитку, як предмета країнознавства, що розглядається в рамках усієї географії (і фізичної і суспільної) (або географічного середовища) на території, яка обмежена державними або історико-гео- графічними кордонами. Основою концепції стали ідеї В. Анучіна про діалектичну єдність природи, географічного середовища та людського суспільства й аналогічні історико- культурологічні ідеї Ю. Єфремова. На думку науковців, саме це має стати основою комплексних досліджень, в яких взаємодіють фізична і суспільна географія, а об'єктом, що їх поєднує, — географічне середовище.

Концепція географічного країноустрою розглядає країну не лише як суму локальних і регіональних структур. Країна має певну " генеральну" територіальну структуру, яка є наслідком складної взаємодії часткових структур, що пронизують тери­торію усієї країни (єдина система розселення, опорний каркас розселення, єдина транспортна мережа, єдина енергосистема, макрорекреаційне середовище країни тощо). В результаті складної і суперечливої взаємодії формується єдина територіальна макроструктура країни.

Концепція культурно-образного країнознавства (Д. Лі, Е. Рельф, А. Баттімер, І. Футуан та ін.). Традицію вивчення " образів місця" в географії можна умовно назвати культурно-образ­ним підходом.

Автори даного посібника пропонують концепцію множини структур суспільного життя країни. Її підґрунтям виступає світосистемна парадигма. Вона вимагає аналізу причинно- наслідкових ефектів глобалізації — поглиблення і прискорен­ня генетичної та функціональної взаємодії між людиною (суспільством) і природою. З іншого боку, дослідження гео- просторових аспектів глибоко диференційованої взаємодії демографо-екологічної, економічно-господарської, техноло- гічно-комунікаційної, соціально-культурної і політичної підсистем на рівні національних суспільних комплексів перед­бачає побудову схеми країнознавчого аналізу множини структур суспільного життя країни.