Суть і етапи розвитку світового господарства.

Формування СГ розпочинається в період великих географічних відкриттів XV—XVI ст. Етапи:

1. до середини XIX ст. починають складатися світові економічні зв'язки. зовнішня торгівля. не мала систематичного характеру. Обмін був нееквівалентним, у торгових стосунках часто застосовувалася сила, грабіж. Не існувало міжнародних правових норм. починає формуватися МПП. Виникає спеціалізація.

2. з середини XIX ст. поряд з міжнародною торгівлею розвивається нова форма— закордонні інвестиції, тобто розміщення капіталів в інших країнах з метою одержання більшого прибутку. Відбувається будівництво портів, шляхів. Економічні стосунки стають регулярними. виникає міграція робочої сили.

3. З середини XX ст. етап економічної інтеграції. Економічна інтеграція — це процес взаємного переплетення виробничих процесів різних країн, який вимагає проведення узгодженої економічної політики. розвивається виробнича діяльність розвинутих країн за кордоном. Великі фірми будують за кордоном заводи, фабрики, виробляють продукцію і реалізують. Розрізняють вертикальну й горизонтальну інтеграцію. Вертикальна полягає в тому, що за кордоном організовується виробництво продукції, яка не виробляється всередині країни, але необхідна для здійснення певного технологічного процесу. При горизонтальній інтеграції за кордоном організовується виробництво товарів такого ж асортименту, як і всередині країни. Ці товари виробляються в тих країнах, де найнижчі витрати виробництва

СГ — це сукупність національних економік, які беруть участь у МПП і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

На сучасному етапі СГ нараховує понад 230 держав, у яких проживає більше 6 млрд. чоловік.

СГ все більше набуває ознак цілісності. процес зумовлений дією певних факторів. - прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів; розгортанням НТР; дальшим розвитком МПП; необхідністю об'єднати зусилля країн для розв'язання глобальних проблем.

тенденції: з одного боку, поглиблення і розширення міжнародного поділу праці, а з другого — розвиток інтеграційних глобалізаційних процесів.

2. МЕІ — процес зрощення, об'єднання економік різних країн на основі розвитку та поглиблення стійких взаємозв'язків у виробництві і розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях національних господарств.
Основними чинниками інтеграції є:

· близькість рівнів економічного розвитку і рівня ринкової зрілості країн, що інтегруються;

· географічна близькість, наявність спільного кордону і тісних економічних зв'язків, сформованих історично;

· спільність економічних та інших проблем, які постають перед країнами у певних галузях (фінансів, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо);

· демонстраційний ефект і економічні зрушення.

МПП

Основою інтернаціоналізації та інтеграції національних господарств є МПП — вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації національних економік з виробництва товарів і послуг відповідно до особливостей природних, соціально-економічних та інших умов виробництва в різних країнах, тобто міжнародний розподіл виробництва, що зумовлює і передбачає необхідність обміну результатами діяльності.
Основними рисами МПП є міжнародна спеціалізація і міжнародна кооперація виробництва.

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ). Розвивається за двома напрямами — виробничим і територіальним.
Основними формами МСВ є: предметна (виробництво готових виробів) спеціалізація; подетальна (виробництво частин і компонентів виробів) спеціалізація; технологічна або стадійна спеціалізація.
Подальший розвиток МПП втілено у переході від предметної (міжгалузевої) до подетальної (внутрігалузевої) спеціалізації.

Головними чинниками міжнаціональної спеціалізації є наявність природних ресурсів, кліматичні умови, сформована виробнича база і внутрішній рівень національної спеціалізації.