Давидович

(1879-1940)

Відомий більшовицький діяч, один з керівників РСДРП(б).

Народився 25 жовтня 1879 р. у с. Янаківка Херсонської губернії у невеличкому маєтку свого батька – херсонського колоніста.

1888 р. вступив до одеського реального училища. Після закінчення шостого класу переїхав до Миколаєва, де завершив навчання.

З 1896 р. почав активну революційно – пропагандистську роботу. У 1897 р. створив у Миколаєві “Південно-Російский Робітничий Союз”, склав його статут та організував видання газети „Наша справа”. Однак наприкінці 1898 р. союз було розгромлено, а Л.Троцького відправлено до Східного Сибіру на 4 роки ув’язнення. В серпні 1902 р. здійснив втечу з підробленим паспортом (саме в ньому вперше використав псевдонім Троцький – прізвище надзирателя одеської в’язниці), перейшов австрійський кордон й оселився спочатку у Відні, а потім у Лондоні, де почав працювати у редакції більшовицької газети “Іскра”. У жовтні 1902 р. познайомився з В.І.Леніним. У липні 1903 р. взяв участь у роботі ІІ з'їзду РСДРП у Брюсселі.

Отримавши звістку про початок революції 1905-1907 рр. повернувся до Росії, працював у Києві, був обраний замісником голови Петроградської Ради робітничих депутатів, а 27 листопада 1905 р. – очолив її. Після арешту виконкому був ув’язнений і в жовтні 1906 р. засуджений на довічне заслання, однак знов утік за кордон.

На початку першої світової війни він з родиною покинув Відень і переїхав спочатку до Франції, а потім до США.

Під час Лютневої буржуазної революції 1917 р. повернувся до Росії та знову очолив роботу Петроградської Ради робітничих депутатів.

Став одним з керівників Жовтневого перевороту 1917 р. У першому радянському уряді виконував обов’язки народного комісара іноземних справ, брав участь у Брест-Литовських мирних переговорах 1918 р. У квітні 1918 р. призначений наркомом з морських справ.

Під час громадянської війни – один з ініціаторів проведення політики “надзвичайщини”, репресій проти селянства, зокрема українського, створення концтаборів. Протягом 1918-1920 рр. займав різні урядові посади. Саме тоді й розпочалося протистояння та політична боротьба між ним і Й.Сталіним.

Восени 1923 р., коли позиції В.Леніна у партії послабли, за підтримкою опозиції, розпочав внутріпартійну дискусію з метою очолити партію, однак підтримки з боку більшості членів уряду й рядових членів партії не отримав і в жовтні 1926 р. був виключений з Політбюро ЦК.

У січні 1929 р. висланий з СРСР. До 1940 р. з родиною об’їздив увесь світ, заробляючи літературною діяльністю. Останні роки життя присвятив жорсткій критиці й боротьбі зі сталінським режимом.

24 травня 1940 р. на Л.Троцького було здійснено перший замах, проте невдалий. 20 серпня 1940 р. агент НКВС іспанець Рамон дель Ріо Меркардер зробив ще одну спробу, 21 серпня від отриманих поранень Л.Д.Троцький помер. Похований у Мехіко.