Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Статистичні методи
Їх умовно поділяють на дві групи: стохастичні і методи експертних оцінок. Стохастичні методи – грунтуються на аналізі взаємозв, язку між потребами в персоналі і іншими змінними величинами (наприклад обсягом виробництва). Це регресійний, кореляційний аналіз і розрахунок числових характеристик. Метод експертних оцінок здійснюється з використанням досвіду спеціалістів і керівників і поділяється на просту оцінку і розширенну оцінку, яка включає в себе однократну і багатократну експертну оцінку. Проста оцінка – потреба в персоналі визначається керівником відповідної служби, розширена – проводиться групою компетентних працівників (експертів). При однократній оцінці потреба в персоналі оцінюється кожним членом експертної групи окреми і потім узгоджується всіма членами, метод багатократної оцінки має назву метод Дельфі і сутність його полягає в тому, що первинна експертна оцінка узагальнюється і доводиться до відома всіх членів експертної групи. Розраховуючи потребу в персоналі необхідно враховувати, що вона формується по трьох основних напрямах: - потреба на плануємий обсяг виробництва або послуг, враховуючи кількість персоналу що є, тобто планова чисельність персоналу, яка розраховується за такою формулою: Чп=Чб х Іоп / Іпт (де Чп – планова чисельність персоналу у календарному періоді, чол.; Чб – фактична чисельність персоналу в базовому календарному періоді, чол.; Іоп – індекс змін обсягів виробництва; Іпт – індекс змін продуктивності праці). Цей метод використовується у тих випадках коли підприємство працює в умовах стабільного розвитку і стабільної економічної системи, і як правило для розрахунку чисельності робітників. Планова чисельність також розраховується і за допомогою вище охарактеризованих методів розрахунку - покриття вибуття персоналу, що передбачається - покриття вибуття персоналу, що не передбачається Тому, для визначення покриття вибуття персоналу розраховуються ще додаткові показники, а саме: - додаткова потреба в персоналі: Дч= Ч – Фч (Ч – загальна потреба в персоналі, Фч – фактична кількість персоналу на початок року) - додаткова потреба на приріст посад: Дп = Чпл – Чб (Чпл - загальна потреба в персоналі на період, що планується, Чб – загальна потреба в персоналі в базовому періоді) - додаткова потреба на заміщення природнього вибуття персоналу: Дв = Чпл х Кв (Кв – середньорічний коефіціент вибуття персоналу) Планування витрат на персонал Перехід до ринкової економіки призвів до зміни всієї системи планування діяльності організацій і в тому числі до планування трудових показників. Організації отримали повну самостійність а разом з нею і відповідальність за планування своєї діяльності. На перший план виходять не чисельність персоналу, не фонд заробітної плати і не середня зарплата, а розмір витрат на персонал, віднесенний до одиниці виробу. Витрати на персонал – це загальнопризнаний для країн ринкової економіки інтегральний показник, який включає в себе всі витрати, пов'язані з функціонуванням людського фактору: витрати на заробітну плату, виплати роботодавця по різним видам соціального страхування, витрати організації на різного рода соціальні виплати і пільги, на утримання соціальної інфраструктури, на навчання і підвищення кваліфікації і т.ін. В ринковій економіці встановлення припустимого розміру витрат на персонал – початковий показник для планування всіх інших показників по праці. Якщо в організації витрати на персонал є більшими ніж у конкурентів, подальша діяльність такої організації втрачає зміст. Для того, щоб організації було легше співставити свої витрати на персонал з витратами конкурентіів бажано розробляти методики аналізу показників по праці. Приблизний перелік показників по праці, який необхідний організації для аналізу і планування представлений в таблиці 10. Таблиця 10. Система показників по праці, необхідних організації для аналіза і планування
Це мінімальний набір показників за допомогою яких організації можуть проводити аналіз і співставляти результати своєї діяльності з конкурентами. Карта організації – дає можливість встановити прямі зв, язки зі спорідненими організаціями. Загальноекономічні показники – дозволяють організації оцінити рівень своєї конкурентоздатності, співставити свій рівень з конкурентами і спорідненими організаціями. Кадрові показники – дають можливість оцінити раціональність професійної структури кадрів, вірність розміщення персоналу, його потенціал. Показники витрат на персонал – дають можливість оцінити ефективність використання трудових ресурсів, раціональнісь організації заробітної плати. Показники умов праці – дають можливість оцінити ставлення до співробітників, рівень турботи про них. Характеристику і перелік наведених в таблиці показників можна дещо розширити, за рахунок тих показників, які найчастіше використовуються в практичній діяльності наших підприємств, адже досить важливо знати чого варті організації її співробітники. 1. Загальні витрати організації на персонал за певний період: - базова заробітна плата (посадові оклади і виплати по годинним тарифним ставкам) - змінна заробітна плата (комісійні, акордна зарплата, виплати робочим сдільникам) - усі види премій - виплати по участі у прибутках і скороченню витрат, витрати організації на надання співробітникам права купувати акції - вартість соціальних пільг - витрати на спецодяг, спецвзуття, обладнання побутових приміщень - внески організації в фонди державного соціального страхування - витрати організації на сплату державних і місцевих податків на заробітну плату і зайнятість 2. Частка витрат на робочу силу в обсязі реалізації – розраховується як результат від поділу загальної величини витрат на персонал на обсяг реалізації за певний період, тобто скільки з однієї заробленої гривні випадає на персонал. 3. Витрати на одного співробітника – загальний розмір витрат на персонал поділити на кількість працівників організації за певний період. 4. Витрати на одну виробничу годину – загальний розмір витрат на персонал поділить на загальну кількість продуктивних годин за період, тобто скільки коштує організації одна година продуктивної праці 5. Загальні витрати на професійне навчання: - прямі витрати на навчання (витрати на підготовку навчальних матеріалів, проведення занятть, компенсацію інструкторам, оплату відвідування співробітниками семінарів, курсів, навчальних закладів) - непрямі витрати (транспортні і відрадні витрати, витрати на проживання і харчування) - втрачена продуктивність (кількість годин витрачених на навчання помножити на показник добавленої вартості за одну годину, або кількість годин помножити на середні витрати на персонал за одну годину)
|