Тема 12. Характеристика моделей соціальної підтримки осіб з обмеженою дієздатністю

Особливості медичної, політико-правової та соціальної моделей підтримки осіб з обмеженою дієздатністю. Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю обмежених функціональних можливостей в межах соціальної моделі.

На сьогодні у світі існує кілька моделей реабілітації людей з обмеженими функціональними можливостями.

В межах медичної моделі інвалідність розуміється як особиста проблема інваліда, тобто обмежені можливості розглядаються в контексті взаємозв'язку між певною людиною та її недугою. В межах цієї моделі соціальна допомога включає: патронаж людей з обмеженими функціональними можливостями вдома; їх медичне обслуговування; забезпечення медикаментами; санаторне лікування; виплату коштів та реалізацію пільг, гарантованих державою. Завдання соціально-педагогічної роботи в цій моделі полягає в підтриманні життєдіяльності особистості в переважній більшості за допомогою медичних заходів та при домінуючому акценті на соціальний захист інвалідів.

Стрижнем соціальної моделі є взаємозв'язок між людиною з обмеженими можливостями та соціумом, а не відхилення у її здоров'ї та розвитку. Обмежені можливості розуміються як наслідок того, що соціальні умови звужують можливості самореалізації інвалідів, тобто інваліди розглядаються скоріше як дискримінована група, ніж аномальна. Щоб подолати це, необхідна інтеграція людей з обмеженими можливостями в суспільстві через створення умов їх для максимально можливої самореалізації, розширення сфери їх соціальних контактів; створення умов для довільного переміщення; забезпечення різних видів консультування; навчання дітей з обмеженими можливостями в загальноосвітніх школах; допомога в професійному самовизначенні та працевлаштуванні; розвиток потенційних можливостей інвалідів; створення мережі громадських організацій, які здійснюють різні види соціальної реабілітації та захищають інтереси інвалідів в суспільстві; залучення волонтерів до роботи з людьми обмежених функціональних можливостей.

Зміст політико-правової моделі визначає наступний підхід до вирішення проблем інвалідності: рівні права людини, що має інвалідність, на участь у всіх аспектах життя суспільства мають бути закріплені законодавчо, реалізовані через стандартизацію положень і правил в усіх сферах життєдіяльності людини з обмеженими функціональними можливостями.

Соціально-педагогічна робота з інвалідами - це професійна або волонтерська діяльність, яка спрямована на гармонізацію та гуманізацію відносин особистості і суспільства через педагогізацію середовища дитини і надання соціальних послуг. Головною метою соціально-педагогічної допомоги людям з особливими потребами є: забезпечення соціального, емоційного, інтелектуального і фізичного розвитку дитини, яка має відхилення, спроба максимально розкрити її потенціал для навчання, інтеграція в суспільство.

Головні завдання соціально-педагогічної допомоги:

- адаптація та реадаптація, соціалізація особистості;

- задоволення особистих і соціальних потреб інваліда;

- педагогізація життєвого простору інваліда;

- нормалізація життя родини, в якій живе інвалід.

Зміст соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю обмежених функціональних можливостей:

- вивчення соціально-психологічного стану інвалідів;

- проведення соціально-педагогічних досліджень особливостей соціалізації дітей-інвалідів з різними типами захворювань;

- побутова реабілітація дітей-інвалідів;

- проведення психологічного консультування дітей-інвалідів з особистісних проблем;

- здійснення психолого-педагогічної корекційної роботи;

- організація консультпунктів для родичів молодих інвалідів;

- розвиток потенційних творчих можливостей дітей-інвалідів;

- формування якостей особистісної самодіяльності засобами спеціально розроблених психотренінгів та психотренуючих ігор;

- організація культурно-дозвіллєвої діяльності дітей-інвалідів;

- здійснення профорієнтаційної роботи серед молодих інвалідів;

- координація роботи з різними соціальними інститутами, що опікуються проблемами дітей-інвалідів у суспільстві.

Структуру соціально-педагогічної допомоги складають: першим виділяється соціальний компонент. Тому цілком природнім є задоволення особливих потреб інвалідів через надання соціальних послуг. Соціальні послуги являють собою систему соціальних дій, які спрямовані на задоволення потреб людини. Соціальні послуги здійснюються шляхом індивідуальної роботи. Другий компонент соціально-педагогічної допомоги - виховання гармонійної особистості, формування її ціннісних орієнтацій.

Основні напрямки соціально-педагогічної допомоги інвалідам становить соціально-педагогічна профілактика, соціальне обслуговування (соціально-педагогічний патронаж), соціально-психологічна реабілітація.

- Соціально-педагогічна профілактика - це система превентивних дій, які спрямовані на попередження соціальних наслідків інвалідності: соціальної відокремленості та ізольованості людини.

- Соціальне обслуговування являє собою мобілізацію джерел соціально-педагогічної та психологічної підтримки з метою задоволення особливих потреб дітей, молоді і сім'ї.

- Соціально-психологічна реабілітація розглядається як цілісний динамічний безперервний процес розвитку особистості, її самоактуалізації та самореалізації.