Тема 15. Зміст та форми профілактики девіантної поведінки неповнолітніх

Сучасні підходи до профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі. Аналіз профілактичних моделей. Форми профілактичної роботи з дітьми та молоддю. Формування здорового способу життя як напрям соціально-педагогічної роботи. Характеристика програм з формування здорового способу життя в Україні.

Соціальна профілактика – цілісна система діяльності соціального педагога та соціальних організацій, оптимальне функціонування яких дозволяє досягнути повноцінних результатів щодо запобігання девіантної поведінки дітей та молоді. В її основі лежить ідея гуманізації умов життя, навчання й виховання, сучасні ідеї гуманістичної ідеї про право людини на здоровий клімат у сім'ї, навчальному колективі.

Шляхи реалізації соціальної профілактики:

- створення безпечного соціального мікросередовища, сприятливого для формування психологічно стресостойкої особистості,

- збереження психічного й фізичного здоров'я.

Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є:

- соціально-педагогічна профілактика;

- соціально-педагогічна допомога;

- соціальна адаптація і реабілітація.

Інформаційний підхід використовує такі концептуальні моделі профілактики: модель аморальної поведінки, яка базується на твердженні про те, що вживання наркотиків гріховне та аморальне; модель залякування - ґрунтується на постулаті про наркотики як причину різних хвороб та швидкої смерті; в межах пізнавальної моделі робиться акцент на інформуванні потенційних споживачів про дію психоактивних речовин та ризики, з якими пов'язане їх вживання. Інформаційні профілактичні програми сприяли уточненню мети соціально-профілактичної діяльності – дотримання здорового способу життя.

Найбільшого поширення набули наступні профілактичні програми: програма досягнення соціально-психологічної компетентності, програма навчання життєвим навичкам, програма зменшення факторів ризику та посилення факторів захисту, програми, що базуються на підході альтернативної діяльності, програми за методом " рівний-рівному".Всі ці програми містять три типові завдання: розвиток соціальної та особистісної компетентності молодої людини; вироблення в неї навичок самозахисту; попередження виникнення проблем.

У програмах соціально-психологічної компетентності домінує акцент на формуванні у підлітків навичок ефективного спілкування, розвитку особистісних якостей, критичного мислення, формування адекватної самооцінки, вміння адаптуватися до різних умов соціального середовища.

Провідною метою програм навчання життєвим навичкам є формування у підлітків навичок здорового способу життя, відповідального прийняття рішень.

Програми щодо зменшення факторів ризику та посилення факторів захисту ґрунтуються на аналізі факторів ризикованої поведінки та протидіючих ним факторів антиризику. В останніх двох програмах значна увага приділяється формуванню навичок щодо прийняття рішень.

В програмах, заснованих на організації діяльності, альтернативній наркотизації та алкоголізації молоді, акцент робиться на таких основних моментах: пропозиція індивіду специфічної позитивної активності, яка викликає сильні відчуття та має на меті подолання різного виду перешкод; комбінація особистісних якостей з позитивною активністю; заохочення до участі в усіх видах такої активності; створення груп підтримки молодих людей, які думають про вибір своєї позиції.

Метод «рівний — рівному» є ефективним способом надання достовірної, соціальне значущої інформації в середовищі людей, рівних за якоюсь певною ознакою, з метою позитивного самовдосконалення особистості, громади і суспільства через довірче спілкування «на рівних» під час неформального або особливим способом організованого спілкування.

ВОЗ виділила такі види педагогічної профілактики:

Первинна педагогічна профілактика: формування моральних понять, юридичних норм, культури потреб, виховання правильного розуміння природи наркогенних речовин, виховання свідомого ставлення до свого здоров'я, включення особистості у позитивну альтернативну діяльність.

Вторинна профілактика передбачає діагностування та виявлення залежності підлітків від наркоречовин.

Третій вид педагогічної профілактики – система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію:

Одним з ефективних засобів профілактики негативних соціальних явищ визнають інформаційні громадські кампанії або соціальні рекламні кампанії.

Соціальна реклама розрахована на широку аудиторію, яку хвилюють загально людські проблеми. Мета соціальної реклами - змінити поведінкову модель суспільства, тому вона спрямована на актуалізацію та пошук рішення конкретної соціально значущої проблеми. Отже, соціальна реклама може висвітлювати будь-яку соціальну проблематику.

Однією з найактуальніших є формування здорового способу життя.

Зараз в Україні стан здоров'я молоді викликає серйозну стурбованість. Лише 7-10 відсотків дітей народжуються здоровими. За даними Міністерства охорони здоров'я рівень фізичного здоров'я приблизно 70 відсотків учнів державних шкіл віком 7-15 років є дуже низьким. Серед осіб у віці 16-19 років 61 відсоток має рівень здоров'я, значно нижчий за нормальний, такий стан спостерігається й у 67 відсотків осіб у віці 20-29 років.

Нині серед молоді України досить поширеним явищем стало тютюнокуріння, вживання алкоголю й наркотиків та небезпечна статева поведінка. В переважної більшості молодих людей відсутнє свідоме ставлення до здоров'я як до базової цінності, тому в сучасних умовах існує об'єктивна необхідність збереження та поліпшення здоров'я молоді як одного з найважливіших пріоритетів нації.

Поняття " здоров'я" раніше визначали як відсутність хвороб. Сучасну людину вже не влаштовує тільки відсутність хвороб. Поняття про здоров'я трансформувалося в більш широке поняття, як " благополуччя", яке торкається всіх сторін життя людини. Тому загальноприйнятим у світі сьогодні є визначення здоров'я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1976 р): " Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Світова наука розглядає здоров'я як цілісний феномен, що інтегрує чотири основні складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є взаємозумовленими і невід'ємними одна від одної, оскільки в своїй сукупності вони визначають стан здоров'я людини.

Фізичну складову здоров'я характеризують показники пульсу, частоти дихання, температури тіла, кольору шкіри та слизових оболонок, спроможність людини ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати тощо.

Психічна складова здоров'я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Ця складова зумовлюється розвитком пізнавальних процесів особистості, залежить від емоційно-вольової та мотиваційно-потребової сфери, розвитку самосвідомості особистості.

Соціальна складова здоров'я пов'язана з впливом на особистість інших людей, структурних одиниць соціуму, суспільства в цілому і залежить від місця та ролі людини в міжособистісних стосунках, від морального здоров'я соціуму.

Духовна складова здоров'я є своєрідним піком, який вбирає все найкраще в людині, що розкривається в її світобаченні, виробленні певних правил поведінки, як за законами суспільства, так і за певними моральними нормами, ставленні до життя на основі певної віри та вибору власних ідеалів і світогляду.

Фактори, що впливають на здоров'я людини:

- стан системи охорони здоров'я (на 10%);

- екологія навколишнього середовища (приблизно на 20%);

- спадковість (десь на 20%);

- умови та спосіб життя (майже на 50%).

Саме спосіб життя найсуттєвіше впливає на стан здоров'я людини. Спосіб життя - це особливості взаємодії людини з факторами навколишнього середовища.

Здоровий спосіб життя - це поведінка людини, яка відображає життєву позицію, спрямовану на збереження та зміцнення здоров'я і націлену на виконання певних норм і правил. Складові здорового способу життя - це комплекс компонентів, що забезпечують високий рівень фізичної, психічної, духовної та соціальної складових здоров'я людини. До основних складових здорового способу життя відносять харчування, побутові умови, рухову активність людини, умови праці.