Охарактеризуйте діяльність служб PR із запобігання кризових ситуацій.

Однією з функцій ПР є запобігання і подолання кри­зових ситуацій, які супроводжують різкий перехід соціального інституту, духовної, політичної, економіч­ної сфери суспільства з одного стану в інший, уникнен­ня гострого дефіциту необхідних ресурсів і можливо­стей, невідповідності між станом об´ єкта системи і вимогами зовнішнього середовища. Кризові ситуації призводять до занепаду, ліквідації (самоліквідації) соціального, економічного, політичного суб´ єкта або переходу його на якісно новий рівень розвитку, на якому відкриваються і стають досяжними абсолютно нові можливості.

Ідентифікація, управління кризовими ситуація­ми, подолання їх є полем безпосередньої діяльності ПР-служб і ПР-фахівців. Та передусім вони повинні займатися попередженням кризових ситуацій, реалізуючи з цією метою відповідну систему заходів, яка охоплює:

1. Аналіз іміджу фірми (організації) шляхом з´ я­сування думок про неї у представників різних верств су­спільства.

2. Розроблення разом із керівництвом стратегії про­тидії кризам, етапами якої є:

—аналіз технічних, економічних аспектів діяльно­сті фірми (організації);

—виявлення несприятливого впливу на стан фірми (організації) з боку партнерів і конкурентів;

— вироблення пропозицій, спрямованих на вирі­шення конкретних проблем;

— складання плану дій у разі виникнення неперед­бачених ситуацій;

— складання кошторису витрат, необхідних для реалізації запропонованих заходів.

3. Реалізацію ПР-програм через налагодження ко­мунікацій із загальними та ключовими аудиторіями.

Кризову ситуацію слід долати без зупинення основ­ної діяльності фірми (організації), від чого суттєво зале­жить ставлення до неї співробітників і сприйняття її у зовнішньому середовищі. У цьому процесі важливо, щоб за зв´ язки з пресою, громадськістю відповідала конкрет­на особа, бажано із складу провідних керівників, повно­важення якої давали б змогу їй не лише транслювати чиїсь думки, а й оприлюднювати власний погляд на події, процеси, явища. Сферу компетенції такої особи доцільно заздалегідь передбачити.

Подолання кризової ситуації неможливе без таких заходів: вироблення узгодженої політики залучених до цієї роботи осіб, структур, організацій, органів влади; консультації з юристами про різні аспекти подій; враху­вання правових норм, традицій і ментальності значу­щих, впливових аудиторій; вивчення і врахування думок громадськості; надання достовірної і відкритої інформації; створення належних умов для роботи жур­налістів і одержання ними інформації; функціонування надійних систем поширення інформації.

Роботу щодо подолання кризи необхідно починати в момент її виникнення, оскільки запізніле або неефек­тивне інформування породжує чутки, різноманітні необ´ єктивні версії, інтерпретації, які згодом доведеть­ся коментувати, спростовувати, що створюватиме до­даткові труднощі. Ефективні ПР-системи працюють на випередження, запобігання кризовим ситуаціям.

У кризових, конфліктних ситуаціях загострюються суперечності в поглядах, інтересах індивідів, груп, колективів, радикалізуються їх дії, відбувається спотво­рене сприймання реалій, в якому домінують підо­зрілість, упередженість, рідко робляться об´ єктивні вис­новки й ухвалюються обґрунтовані рішення. Для упра­вління ними ПР-служби і ПР-фахівці повинні дослідити джерела і причини їх виникнення, динаміку розвитку, передбачити ймовірні сценарії їх подальшого перебігу, з´ ясувати сферу компромісу, в якій може відбутися зближення ділових позицій і послаблення радикалізму психологічних настанов сторін. На основі цього вони матимуть змогу обрати оптимальну тактику та інстру­менти протидії, нейтралізації кризи. Для цього важливо створити сприятливі зовнішні умови цієї діяльності, найсуттєвішими серед яких є:

— довірлива атмосфера. Створення її залежить від багатьох чинників, але особливо важливим є вибір надійного й авторитетного джерела інформації, якому максимально довіряли б ті, кому ця інформація адресо­вана;

— кожне звернення повинне нести цінну і нову для одержувача інформацію. Для цього обирають такі теми, які можуть найкраще задовольнити його інтерес;

— чіткість і зрозумілість повідомлень. Звернення повинні мати просту форму, бути однаково зрозумілими для джерела та одержувача інформації;

— безперервність і системність повідомлень. Для належного сприйняття і переконливості значущу інформацію необхідно послідовно подавати без поміт­них пауз у різних варіантах;

— оптимальний вибір каналів комунікації. Ними можуть бути як традиційні, так і спеціально створені комунікаційні канали;

— врахування інтересів, особливостей сприйняття аудиторії. Комунікація досягає максимальної ефектив­ності, якщо вона не вимагає від одержувача особливих зусиль;