Черевного тифу сифілісу висипного тифу

Патогенні гриби (від 2 до 8 мікрон).

Так, бактерії можуть мати форму кульок (коки), паличок (бацили), спіралей (спірили), ком (вібріони). Коки спричиняють захворювання шкіри, ангіни, пневмонію ; бацили - туберкульоз, черевний тиф, дифтерію, коклюш; один з видів вібріонів - холеру. Віру­си - це неклітинна форма життя. Серед вірусів, які спричиняють хворобу; людини можна назвали віруси кору, грипу, поліомієліту, віспи. Збудники хвороби в про­цесі життєдіяльності виділяють отруйні речовини – токсини. Дія кожного з ток­синів зумовлює певні порушення фізіологічних функцій організму, що виявляється у появі тих або інших симптомів.

ДЖЕРЕЛОМ ЗАРАЖЕННЯ найчастіше буває хвора людина і рідше -тварина. Через тварин передається, наприклад, сказ, бруцельоз, ящур, сибірка, чума. Джерелом зараження може бути практично здорова людина, в організмі якої паразитують збудники якої-небудь хвороби, наприклад дизентерії. Таких людей нази­вають бацилоносіями.Потрапивши у навколишнє середовище з видихуваним повітрям, сечею, калом, блюванням, гноєм, збудники можуть стати причиною зараження здорових людей. Хворі особливо заразні тоді, коли симптоми хвороби ще не проявляються, - в інкубаційному періоді.

Розрізняють чотири ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ ІНФЕКЦІЇ - контактний, повітряно-краплинний, водно-харчовий, живими передавачами.

При прямому КОНТАКТІ (рукостискання, поцілунок, укус) передаються такі хвороби, як сказ, коклюш, дифтерія та ін. Непрямим контактом поширюються дизентерія, черевний тиф.

ПОВІТРЯНО-КРАПЛИННИМ шляхом передаються ті інфекції, збудники яких міс­тяться на слизовій оболонці зіву, носа і носоглотки, легко виділяються під час кашлю, чхання, крику, розмови разом з найменшими краплинами носового і глоткового слизу. Такими є грип, ангіна, дифтерія, туберкульоз. Осідаючи не предметах, меблях, підлозі, збудники потім із пилом переміщуються потоками повітря і потрапляють на слизові оболонки дихальних шляхів здорової людини.

ВОДНО-ХАРЧОВИМ способом поширюються шлунково-кишкові інфекції Через воду, забруднену екскрементами хворої людини або бацилоносія, передаються черев­ний тиф, холера та інші кишкові інфекції. Вода відкритих водойм може бути фактором передачі інфекції не тільки під час вживання неперевареної води, а й при використанні її для миття посуду, овочів, фруктів, прання білизни і навіть під час купання в заражених інфекцією водоймах. Харчові продукти також можуть бути причиною поширення кишкових інфекцій.

ЖИВІ ПЕРЕНОСНИКИ інфекційних хвороб - мухи, блохи, воші, таргани, кліщі, миші, пацюки - передають дуже багато хвороб. Так, мухи переносять збудників дизентерії та інших шлункових хвороб, а також яйця аскарид, воші - збудни­ків висипного тифу, кліщі - збудників енцефаліту, блохи переносять чуму від хворих пацюків і мишей, комарі - малярію. Не всі люди однаково схильні до захворювання. Організм людини має захисні пристосування. Шкірні покриви, слизові оболонки порожнини носа, гортані, бронхів, слізна рідина, слина - все має бактерицидні властивості. До захисних функцій організму належать фагоцитоз і утворення антитіл.

При проникненні в організм вірусів у клітинах утворюється особлива білкова рідина - інтерферон, який перешкоджає розмноженню в них вірусів. Проте дія цього захисного фактора недовгочасна і не забезпечує тривалої і стійкої несприйнятливості щодо вірусних інфекцій.

У боротьбі з дитячими інфекціями одним з найважливіших профілактич­них заходів є запобіжні щеплення. Щеплення повторюються через певні проміжки часу (ревакцинація). Так, щеплення проти поліомієліту роблять дітям у віці 2місяців, а ревакцинацію - у 2, 3, 7 і 15 років. Щеплення про­ти дифтерії роблять у віці 5-6 місяців, а ревакцинацію - через 1, 5...2 роки, у 6, а потім в 11 років.

7.1.2. Основні етапи розвитку інфекційних хвороб.

В протіканні інфекційної хвороби спостерігаються певні моменти. Момент зараження. Шляхи проникнення збудника в організмі (так звані вхідні ворота інфекції) постійні для багатьох інфекційних захворювання (скарлатина, дифтерія - через слизову оболонку зіву, грип-через верхні дихальні шляхи, малярія, і ін.-через укуси комах і т.д.). Після проникнення хвороботворного збудника в організмі людини, хвороба розвивається не зразу, а через деякий час після так званого скритого - або інкубаційного періоду - періоду з моменту проникнення хвороботворних мікробів в організм до появи перших ознак, хвороби. Цей період змінюється наступним періодом - періодом провісників хвороби, який супроводжується загальним нездужанням, головним болем і ін. За періодом провісників слідує період розвитку хвороби: з^’являються ознаки, специфічні для даного інфекційного захворювання. Останній період – період одужання. Діти, підлітки, дорослі, що перенесли інфекційне захворювання як правило, набувають імунітету.

7.1.3. Гострі інфекційні хвороби.

ДИФТЕРІЯ. Збудник дифтерії - дифтерійна паличка. Джерелом зараження є

хвора людина. Збудник хвороби передається повітряно-краплинним шляхом. Дифтерійна паличка, потрапляючи на іграшки, книги, посуд, одяг може довго зберігати життєдіяльність. При зараженні дифтерією її збудник осідає на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів і починає виробляти токсин, який, всмоктуючись в кров, отруює організм, іноді завдаючи йому непоправної шкоди. Інкубаційний період триває звичайно 2...10 діб. Дифтерія зіву починається з нездужання. У зіві появляється припухлість, потім на мигдаликах і м’якому піднебінні виступають сірувато-білі плів­часті нальоти.

При дифтерії гортані поряд із названими ознаками появляється хрипкість голосу і грубий гавкаючий кашель, а потім настає розлад дихан­ня. В таких випадках потрібна негайна медична допомога, інакше дитина може загинути від ядухи.

Дифтерія носа також небезпечна. Вона виявляється утрудненим носового диханням і гнійно-кров’янистими виділеннями з носа. На шкірі біля носо­вих отворів утворюються кірочки і тріщини. Температура буває підвищеною а в деяких випадках залишається нормальною. _;

Дифтерія зіву дає ускладнення, при яких уражуються м’язисерця, нервова система, що тягне за собою параліч, поліневрит, ураження нирок. Щоб запобігти захворюванням, вживають таких профілактичних заходів: щеплення, дезинфекція, госпіталізація хворих, виявлення бактеріоносіїв.

КОКЛЮШ. На коклюш звичайно хворіють діти дошкільного і молодшого шкільного віку. Збудник коклюшу належить до паличкоподібних бактерій.

Джерелом зараження є хвора дитина. Ця хвороба дуже заразна. Інфекція поширюються повітряно-краплинним шляхом. У тих, хто перехворів на кок­люш, виробляється стійкий імунітет. Інкубаційний період триває від 3 до 15 діб.

Хвороба починається невеликою температурою, кашлем, який пос­тупово посилюється, набуваючи конвульсійного характеру. За добу може бути до 50 приступів. Кашель нерідко супроводиться блюванням. Коклюш ослаблює, захисні сили організму і може давати ускладнення.. Щоб запобігти захворюванням, вдаються до таких, профілактичних заходів: щеплення, ізоляція хворих на весь строк хвороби.

СКАРЛАТИНА. Збудник скарлатини – гемолітичний стрептокок.

Інфекція передається від хворих повітряно-краплинним шляхом, - через інфіковані речі і треті особи.

Видимі ознаки скарлатини. 1- дрібно крапкова висипка на шкірі, яка особливо типово розташовується на обличчі.

2- попелясто-сірий наліт на малиновому фоні язика. 3- малиновий язик у перші дні захворювання скарлатиною.

Найчастіше на скарлатину хворіють діти періоду першого дитинства, тобто до 7 років. У найтиповіших випадках захворювання починається гостро: з високої температури до 39...40⁰ С., головного болю, болю у горлі під час ковтання. Інкубаційний період триває від 2 до 7 діб. Найбільш характерними ознаками хвороби є біль у горлі, блювання, носогубний білий трикутник, який явно виділяється на фоні почервонілої шкіри, яскраво-червоний багато точковий висип по всьо­му тілу. Трапляються стерті форми скарлатини, при яких деякі, а іноді й майже всі перелічені симптоми малопомітні. Після скарлатини можуть бути ускладнення. Найчастіше вони настають через 10 - 15 діб після встановлення нормальної температури. Це запалення середнього вуха, захворювання _: нирок, ураження серцевого м’яза. Учнів перших і других кла­сів не слід пускати до школи протягом 7 днів з часу ізоляції хворого.

КІР. Збудник кору належить до вірусів. Джерелом зараження, яке відбувається повітряно-краплинним шляхом, є хвора дитина. Інкубаційний період триває від 9 до 17 діб. Ознаки кору проявляються

як катаральні явища, а саме: нежить, почервоніння очей, сльозотеча, світлобоязнь, кашель, хрипкий голос. На третю-четверту добу хвороба досягає певного розвитку: температура дуже підвищується, проступає великоплямистий висип. Кір часто зумовлює ускладнення - запалення середнього вуха, запалення легень.

Профілактичним заходом є імунізація дітей живою, вакциною. Оскільки збудники кору поза організмом швидко гинуть, дезинфекція при цій хворобі не проводиться.

КРАСНУXА АБО ЧЕРВОНА ВИСИПКА. Збудником краснухи є вірус, джерелом захворювання - хвора дити­на Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Інкубаційний період триває від 15 до 21 доби.

Ознаки хвороби - невелике підвищення температури (іноді - температура буває нормальною), слабкий нежить, кашель, припухання і болючість,

задньо-шийних лімфатичних вузлів. Протягом першої доби на обличчі ішиї з’являється висип, який за кілька годин поширюється по всьому тілі.

Дитину з моменту появи висипу слід ізолювати на 5 діб. Ускладнень краснуха не дає.

ВІТРЯНА ВІСПА. Збудник вітряної віспи - вірус. Джерелом зара­ження є хвора дитина. Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Інкубаційний період триває від 11 до 21 доби. Ця хвороба належить до малих інфекцій і супроводиться незначним підвищенням температури, появою висипу на обличчі, волосистій частині голови, тулубі й кінцівках. Висип швидко перетворюється в сверблячі пухирці, заповнені рідиною. Через одну-дві доби пухирці підсихають, і на їхньому місці утворюються плоскі кірочки, які відпадають через, кілька днів. Найважливішим профілактичним заходом є

Висипка на шкірі при віспі. ізоляція хворого.

1- при вітряній (вітрянці);

2- при натуральній (чорній)

віспі видно численні дрібні

пустули, наповнені гнійним

вмістом; 3- вакцинні пустули

(зверху 9-й день після щеплення,

а внизу на 10-11-й).

ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ. Ця хвороба, яку називають ще свинкою, або завушницею, виражається у запаленні привушної слинної залози. Джерело захворювання- хвора дитина. Збудником є вірус. Інкубаційний період триває найчастіше 18...20, іноді 11...12, але може затягтися і до 23 діб. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом, рідше через книги, іграшки посуд. Особливо сприйнятливі до свинки діти від 5 до 15 років. Іноді хвороба уражує й дорослих людей до 25-річного віку. Ознаки: підвищення температури, опухання привушних залоз, гостра болю­чість їх. У хлопчиків у період статевого дозрівання свинка може урази­ти одне або обидва яєчка.

Епідемічний паротит може давати ускладнення - серозний менін­гіт, стійку глухоту та енцефаліт, діти початкових класів, які не хворіли на епідемічний паротит, у разі контакту з хворою дитиною підлягають карантину.

ГРИП ТА ІНШІ ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Грип - дуже поширене епідемічне захворювання. Джерелом і поширювачем грипу є хвора людина, передається повітряно-краплинним шляхом. Є три основні - різновиди грипозного вірусу, яких позначають буквами латинського алфавіту А, В, і С. Вірус А спричиняє масові епідемії з перервою 1...2 роки. Вірус В дає менші вогнища захворювання з перервами у 3 роки, від вірусу С терплять в основному діти молодшого шкільного віку. Інкубацій­ний період грипу триває лише -1-2 доби. Хвороба. Починається з ознобу, швидкого підвищення температури, іноді до 39...40⁰С, сильного головного болю, ломоти й болючості в усьому тілі. Нежить і кашель іноді

з'являються пізніше.

Грип, який людина переходила на ногах, загрожує ускладненнями.

До них належать бронхіти, запалення легень, плеврити, запалення верхньо­щелепних пазух, запалення середнього вуха, ускладнення на серце, легені,

нирки, суглоби, іноді виникає запалення мозкових оболонок (грипозний менінгіт) і самого мозку (грипозний енцефаліт).

Профілактика грипу полягає в тому, що хворих ізолюють від здо­рових, щеплять живу вакцину з вірусу того типу, який циркулює в цей період. Дуже велике місце в боротьбі з захворюванням посідають, профілак­тичні заходи і додержання правил особистої гігієни (правильний режим дня, провітрювання і вологе прибирання приміщень). Неабияке значення, в

профілактиці грипу має загартування організму.

ПАРАГРИП0ЗНА ІНФЕКЦІЯ дуже схожа на грип, відрізнити її від грипу може тільки лікар. Збудник цієї інфекції – також вірус. Парагрипозна інфекція має легшу форму, ніж справжній грип. Звичайною ознакою захворювання є катар верхніх дихальних шляхів.

Це захворювання також може спричинити ускладнення. Профілактичні заходи ті самі, що й при грипі.

До гострих респіраторних захворювань належить заразний нежить. Людина може перехворіти ним кілька разів протягом життя. Збудником його є вірус, а джерелом зараження - хвора людина. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом. Ознаки захворювання - велика кількість водянистих виділень з носа, чхання, важке носове дихання.. Іноді гострий заразний нежить супроводиться кашлем, спричиненим ураженням верхніх дихальних шляхів. Особливо висока сприйнятливість до цього захворювання в дітей. Профілактика полягає в додержанні санітарно-гігієнічних правил, провітрюванні і вологому прибиранні приміщень.

7.1.4. Хронічні інфекційні хвороби.

ТУБЕРКУЛЬОЗ. Збудником хронічного інфекційного захворювання на туберкульоз є паличка Коха. Джерело зараження - хвора людина. Зараження відбувається повітряно-краплиннимабо харчовим шляхом. Чим

менша дити­на, тим легше вона зазнає туберкульозної інтоксикації. Туберкульоз може уражувати легені, шкіру, нирки, кишки, кістки, суглоби. Збудник туберкульозу стійкий проти різних впливів середовища. У харкотинні, змішаному з пилом, туберкульозні палички зберігають життєдіяльність до 72 діб. На сторінках книг, якими користувався хворий на туберкульоз, виявляли життєздатні бактерії протягом трьох місяців.

При зараженні туберкульозом дитина втрачає апетит, температура тіла її може бути у межах 37, 1...37, 4⁰ С, спостерігається невеликий

кашель, пітливість. Туберкульоз можна своєчасно виявити за допомогою туберкульозних проб (реакції Пірке і Манту).

Щоб зменшити ймовірність зараження дітей туберкульозом, - всі працівники дитячих закладів не рідше ніж один раз на рік повинні пройти відповідне обстеження.

З профілактичною метою вдаються до запобіжних щеплень. Їх роблять дітям відразу після народження, а потім у віці 1 року, 3, 7, 13 і18 років.

Протягом 4...6 тижнів після щеплення, поки виробиться імунітет -, дитину особливо треба оберігати від спілкування з хворими на туберкульоз.

Профілактика туберкульозу полягає в своєчасному виявленні, хворих, влаштуванні їх до лікарень або санаторіїв, дезинфекції квартири і речей вжитку хворого, вологому прибиранні приміщень.