Не можна давати дітям надто гарячу або дуже холодну їжу, а також дозволяти їм розкушувати зубами горіхи та інші тверді речови­ни, бо це може спричинити пошкодження емалі.

Модуль 7. Гігієнічне виховання та санітарно-освітня робота.

Тема 2. Методи гігієнічного виховання та форми санітарно-освітньої

Роботи.

План.

1. Гігієнічне виховання як система.

2. Психогігієна школярів.

3. Прищеплення дітям гігієнічних навичок. Санітарно – освітня робота з

учнями.

4. Позакласна та позашкільна санітарно – освітня робота з дітьми.

Пропаганда гігієнічних знань. Розвиток навичок гігієнічного

самообслуговування і зміцнення здоров’я.

5. Формування здорового способу життя.

7.2.1. Гігієнічне виховання як система.

Гігієнічне виховання в школі повинно складати ціліс­ну систему, виходячи з його основної мети — створення здорового способу життя. Поняття здорового способу життя містить у собі різноманітні складові елементи. Це — психологічні установки і мотивації: прагнення до чистоти, акуратності, порядку; свідоме переконання в не­обхідності здорового способу життя; гігієнічні знання, вміння, навички і звички. При цьому кожний із цих елементів являє самостійну цінність. Наприклад, техніка чищення зубів не замінює звички систематично чистити зуби, а знання про шкідливість куріння, на жаль, не завжди позбавляє від цієї звички. Система гігієнічного виховання включає опанування навичками поведінки: забезпечення гігієни тіла, харчування, праці, психогігіє­ну та ін. Гігієнічне виховання спрямоване на різні вікові групи дітей і підлітків. Воно спирається на систему різноманітних форм, методів і прийомів. Як система гігіє­нічне виховання в нашій країні — складова частина виховання людини.

Гігієнічне виховання дитини починається задовго до навчання її в школі. Проте нерідко до школи приходять діти з неправильними гігієнічними установками, недо­статніми елементарними відомостями про особисту гігієну. У цьому разі необхідне термінове навчання, форму­вання відповідних навичок і звичок, на які свого часу не було звернено уваги.

У гігієнічному вихованні важливе значення мають автоматизовані елементарні навички і звички, які фор­муються в результаті вправляння дитини, систематич­ної вимогливості дорослих та їх позитивного прикладу. Водночас в умовах школи, тобто в умовах систематичного ознайомлення учнів з основами наук, гігієнічне ви­ховання має освітній характер.

Отже, гігієнічне виховання як система складається з гігієнічного навчання – передачі гігієнічних знань і на цій основі – створення переконань, навичок і звичок з гігієни. При цьому передбачається врахування вікових особливостей школярів таким чином, щоб елементарні відомості про гігієну повідомлялись дітям молодшого шкільного віку і поступово ускладнювались. Разом з тим більшість гігієнічних звичок і навичок повинні вироблятись у дитини по

можливості раніше, з урахуванням вікових особливостей психічного та анатомо-фізіологічного розвитку дитини.

Для того щоб надати цій роботі систематичного харак­теру, її планують як у масштабах школи, так і в окре­мому класі. План шкільних заходів складають заступник директора школи по виховній і навчальній роботі й мед­працівник школи, він затверджується директором. На основі цього документа планують свою роботу вчителі, класні керівни­ки, учнівські організації, батьківський комітет. Адміні­страція повинна забезпечити матеріальні умови для здійснення учнями набутих гігієнічних навичок. На педаго­гічних радах періодично заслуховуються питання про хід виконання планів роботи з гігієнічного навчання і вихо­вання учнів.

Залежно від конкретних завдань, умов і місця про­ведення робота з гігієнічного навчання і виховання в школі поділяється на окремі сфери, ділянки, і кожна з них має свої методи, форми і засоби виховання.

1. Підвищення санітарно-гігієнічної освіти вчителів. Це перша ланка в системі гігієнічного навчання і виховання учнів, яка включає спеціальну підготовку майбутніх учителів у педагогічних інститутах і училищах, підготовку на курсах підвищення кваліфіка­ції, систематичну підготовку за місцем роботи вчителя. Ве­лике значення у цій роботі має допомога санітарно-освіт­ньої служби (санепідстанцій). Учителі повинні прослухати цикл лекцій з пев­них медико-гігієнічних тем. Поряд з цим учителі самос­тійно опрацьовують спеціальну літературу, консуль­туються з медпрацівниками, зокрема, з лікарями відді­лу гігієни дітей і підлітків санітарно-епідеміологічних станцій.

Нарешті, елементом гігієнічної освіти вчителів є ознайомлення з офіційними документами з питань гігієніч­ного навчання і виховання учнів. Велику допомогу в цій роботі вчителеві і школі в цілому має надавати служба санітарноїосвіти, а в сільській місцевості — завідуючі фельдшерсько-акушерськими пунктами і головні лікарі дільничних лікарень. Зокрема, це організація методич­них куточків санітарно-гігієнічної освіти в школах. Звичайно такі куточки обладнують в учительських і вони містять офіційні документи з питань гігієнічного навчан­ня і виховання (накази, інструкції); методичні розроб­ки уроків з охорони здоров'я; методичні листи на допо­могу вчителеві з проведення занять у школі, позакласних і позашкільних заходів; список тематичних наоч­них посібників, кінофільмів, відеофільмів, що є в школі, районному методичному кабінеті,; тематичний список літератури з фонду шкільної біблі­отеки.

2. Робота на уроках. Основні гігієнічні знання учні дістають на уроках: у початкових класах — читання і природознавства, у середніх класах — при вивченні рослин ітварин, у старших класах — курсу «Людина і її здоров'я».Застосовують фронтальну, ланкову і індивіду­альну форми роботиз учнями.

Фронтальним може бути навчання прийомам надання першоїдопомоги потерпілому, складання харчового раці­ону, написання диктантів, заслуховування рефератів учнів тощо.

При ланковій формі роботи клас поділяють на кіль­ка груп (ланок). До їх складу входять учні з різним рів­нем успішності, що сприяє ефективнішому обміну знан­нями, досвідом між учнями. У кожній ланці має бути не більш як 6 учнів.

Індивідуальна форма діяльності найскладніша. Вона передбачає опрацювання індивідуальних завдань, у яких має враховуватись зміст навчання (ступінь узагальнен­ня понять), підготовленість учнів, наявність обладнання, наочного та іншого дидактичного матеріалу. Перевага цієї форми навчання полягає в тому, що є можливість диференційованого підходу, зокрема можливість активі­зувати діяльність учнів, які добре встигають у навчанні, пропонуючи їм здебільшого завдання творчого характеру, і водночас підтягувати відстаючих, даючи завдання зро­стаючої складності.

Значне місце в гігієнічному вихованні відводиться практичним роботам.

Вони сприяють засвоєнню гігієнічних умінь (напри­клад, свідомого контролю за поставою, додержання психогігієнічної поведінки).

З учнями старших класів проводяться семінари на актуальні теми навчальної програми (наприклад, про шкідливість вживання алкоголю, куріння тощо). Готую­ться до виступів усі учні класу. З короткою доповіддю може виступити кілька учнів (не більше як 7—8 осіб) відповідно до послідовності запланованих учителем підтем. Слід передбачити достатню різнобічність у висвітлюванні теми, резерв часу для виступів учнів із зауваженнями, можливої полеміки, підведення під­сумків.

Домашні завдання слід використати для закріплення гігієнічних умінь, набутих на уроці, проведення спостере­жень і самоспостережень у домашніх умовах (спостере­ження і гігієнічна оцінка власного режиму праці та відпочинку, режиму харчування).

Консультації проводяться з групами учнів чи індиві­дуально, при потребі — із залученням медпрацівника. Це форма індивідуального гігієнічного виховання. Консуль­тації пов'язані з гігієнічними проблемами школярів у певні вікові періоди розвитку (наприклад, консультація для дівчат у зв'язку з появою менструації).

Заліки — форма контролю засвоєння гігієнічних умінь і навичок. Під час заліків можна зокрема проводити різні види звичайного анкетування (наприклад, для ви­явлення рівня гігієнічної вихованості учнів), «диктанти з помилками».

Питання гігієни включаються в екзамени з біо­логії.

Доцільно проводити екскурсії на підприємства, де особливо суворо додержують санітарно-гігієнічного режиму, переважно — це підприємства харчової промис­ловості. При цьому гігієнічна спрямованість екскурсії поєднується з профорієнтаційною. На екскурсіях ком­плексного еколого-гігієнічного характеру учні ознайом­люються з еколого-гігієнічною обстановкою поблизу шко­ли, на прилеглих вулицях, дають їй оцінку. При

цьому встановлюють ступінь і джерела забрудненості, наявність зелених насаджень, роблять узагальнюючі висновки.

Факультативні заняття — форма поглибленого вив­чення гігієнічних питань. Насамперед вони призначені для учнів, які цікавляться медициною, фізіологією, гігіє­ною.

3. Позакласна і позашкільна робота з учнями. Вона має допоміжне значення, але важливість її безсумнівна. Найбільшого поширення набули такі форми роботи:

— бесіди вчителів і медпрацівників з учнями одного чи кількох класів та лекції;

— піонерські збори та вечори старших школярів на теми охорони здоров'я;

— заняття з питань санітарно-гігієнічної підготовки в різних гуртках («Юний медик», «Юний мікробіолог» та їн.):

— вечори питаньі відповідей, вікторини, олімпіади з охорони здоров'я;

бесіди, інформації через шкільні радіовузли і телестудії;

-пропаганда літератури з охорони здоров'я серед школярів(влаштування стендів, ознайомлення зі спис­ки ми рекомендованої літератури);

- читацькі конференції, присвячені книжкам з охорониздоров'я;

- розповсюдження пам'яток ілистівок серед учнів на теми охорони здоров'я з обговоренням їх змісту;

— випуск санітарних стінгазет ібюлетенів, що містять матеріали: текстовий (статті, дописи роз'яснювального, гумористичного і сатиричного характеру, вірші) та ілю­стративний (фотографії, малюнки та ін.);

— включення матеріалів на гігієнічні теми до загаль­них стінгазет;

— організація конкурсів на кращий санбюлетень, вірш, карикатуру та інші матеріали для санбюлетенів і стінгазет;

— організація куточка здоров'я, що містить плакати, ілюстрації, діапозитиви, фотографії, ілюстровані лозун­ги, присвячені питанням гігієни;

— пересувні виставки з охорони здоров'я;

— демонстрування кінофільмів або відеозаписів про­грам телебачення, відеофільмів з гігієнічної тематики в поєднанні з лекціями, бесідами, виступами та іншими заходами;

—інсценування художніх творів або уривків з них нагігієнічні теми, постановка невеликих п'єс, лялькових вистав;

— декламація віршів, художніх творів;

— музичні виступи (пісні, частівки та ін.) на теми охорони здоров'я і фізичної культури;

— зліт санітарного активу школярів;

— «День здоров'я», «Свято здоров'я», «Свято чисто­ти в школі», «Мийдодір у школі», «Лікар Айболить в го­стях у школярів», «Тиждень боротьби зі шкідливими звичками», виступи агітбригади «Бій шкідливим звич­кам».

Наведемо схему проведення одного з таких заходів — «Свята здоров'я». Мета його — зацікавити учнів гігієніч­ними знаннями, закріпити в них певні гігієнічні навич­ки.

Спочатку проводиться підготовча робота: активізу­ється змагання за чистоту класних приміщень, шкільної ділянки, за правильну гігієнічну поведінку учнів. Успіх проведення свята залежатиме від того, наскільки актив­но братиме участь у ньому весь шкільний колектив: учні, учителі, вихователі, піонервожаті, медперсонал, адміні­страція.

За один-два місяці до «Свята здоров'я» директор шко­ли видає розпорядження про його підготовку і проведення.

Організовується штаб, у який обирають представни­ків учнівського колективу, піонерської організації, представ­ників батьківського комітету, медпрацівників. Складається план роботи, визначаються умови змагання.

До функцій штабу входить і організація рейдових бригад, які систематично перевіряють класні приміщен­ня, шкільне подвір'я, особисту гігієну учнів. У бригади залучаються кращі учні, члени санпостів.

Підсумки змагання і результати рейдів вивішують на спеціальних стендах.

До «Свята здоров'я» можна провести підсумкові уро­ки з охорони здоров'я. В усіх класах проводяться бесіди, що присвячуються питанням охорони здоров'я в нашій країні.

Працівники бібліотеки оформляють тематичні стен­ди, виставки книжок і брошур.

Організується або обновлюється «Куточок здоров'я».

Штаб підводить підсумки змагань.

У приміщенні школи вивішують плакати, лозунги.

Заключна частина свята проводиться в актовому залі. Директор або завуч виступають перед школярами та гостями, поздоровляючи їх зі «Святом здоров'я». Ого­лошуються результати змагань, вручаються нагороди за кращі показники. Молодші школярі рапортують про свої успіхи Айболитові, Мийдодіру. Старші учні беруть участь у читацьких конференціях, спортивних змаганнях, «санітарній естафеті». Учні розповідають про роботу щодо озе­ленення свого мікрорайону, про спортивні досягнення та ін.

«Свято здоров'я» завершується концертом художньої самодіяльності на теми охорони здоров'я.

Підсумки роботи з підготовки та проведення «Свята здоров'я» висвітлюються в стінній газеті школи, оформ­люються у вигляді фотоальбому тощо.

Санітари в молодших класах стежать за чистотою одягу, взуття, рук, шиї, вух, наявністю носової хусточки, та чистотою класу, своєчасним провітрюванням.

Класні санітарні пости — за чистотою навчального приміщення, виконанням учнями правил особистої гігіє­ни, повідомляють у медпункт про хворих учнів, допома­гають учителеві проводити санітарно-освітню роботу.

Загальношкільні санітарні пости формуються з учнів з відповідною медичною підготовкою, які стежать за санітарним станом школи, виконанням учнями правил особистої гігієни, допомагають медичному персоналу в проведенні санітарно-гігієнічних оздоровчих заходів, надають першу допомогу в разі нещасних випадків, пові­домляють про хворих учнів.

Санітарні дружини формуються зі старшокласників, що пройшли спеціальну підготовку. Вони допомагають класним санпостам, проводять санітарно-освітню роботу її школі, беруть участь в озелененні шкільного подвір'я, надають санітарну допомогу під час походів, екскурсій.

Рейдові бригади виявляють і усувають недоліки в санітарному стані школи, гігієнічній поведінці школя­рів, а також недоліки в їхньому побуті. Агітбригади про­пагують здоровий спосіб життя.

Звичайно колектив агітбригади формується з порів­няно невеликої (до 15 осіб) кількості авторитетних у школі ентузіастів-старшокласників. Особливо охоче в агітбригаді беруть участь учні, орієнтовані в майбутньому на професію лікаря, вчителя, спортсмени. Головна мета агітбригади — вести активну пропаганду проти вжи­вання алкоголю і куріння, наркоманії. Агітбригаді бажано мати свою символіку, ритуал.

Роботу агітбригади спрямовує вчитель, нерідко — з активною допомогою лікаря. Завдання бригади поля­гають, насамперед, у проведенні різних заходів з анти­алкогольної пропаганди і проти куріння, індивідуальної роботи з учнями, які курять і споживають спиртні напої. Цій роботі передує серйозна самоосвітня й навчальна робота в самій групі. Заняття з членами бригади можуть, проводити учителі різного фаху, але насамперед, — учи­телі біології, хімії, суспільствознавства, лікарі.

Після того як члени бригади здобудуть спеціальні знання, вони самі можуть проводити певну роботу, що узгоджується із загальношкільним планом проведення заходів з антиалкогольного й антинікотинового вихован­ня учнів. Бригада проводить соціологічну роботу, вияв­ляючи учнів, які курять, споживають спиртне або виявля­ють схильність до цього. Щомісяця випускається бюле­тень з доступним для сприймання учнями матеріалом, у якому висвітлюються питання законодавства проти споживання алкоголю і куріння, шкідливого впливу їх на здоров'я, потомство, виробничий процес, даються ста­тистичні викладки. Члени бригади систематично подають дописи в шкільну стінну газету, пропонують гурткам художньої самодіяльності теми театралізованих висту­пів, пропагують безалкогольні обряди.

Одним з найефективніших заходів агітбригади може стати тиждень боротьби зі шкідливими звичками. Члени бригади проводять у молодших і середніх класах відкри­ті уроки на теми: «Шкідливість алкоголю», «Шкідли­вість куріння» та ін.; демонструють фільми із цієї тема­тики (добре, коли є фільми, зняті самими членами брига­ди на місцевому матеріалі), слайди; читають лекції; влаштовують спеціальну фотовітрину; проводять спор­тивний вечір, присвячений видатним спортсменам.

4. Робота з батьками. Основні аспекти: пові­домлення знань, необхідних для правильного гігієнічного виховання дітей у сім'ї, у тому числі — роз'яснювання різних актуальних питань гігієни дитини (дитячі інфек­ційні захворювання, прищеплення та ін.); педагогічний контроль гігієнічного виховання в сім'ї (особливо в неблагополучних сім'ях); відвідування вдома, індивідуаль­на робота з батьками, активізація батьківської допомоги школі в

розв'язуванні гігієнічних питань у галузі виховання здорового способу життя, сприяння організації дозвілля батьків разом з дітьми (занять туризмом, спортом, використання шкільних спортмайданчиків і спортзалів). Потрібна допомога батькам у безпосередньому педагогічному впливі на дитину при формуванні умінь, навичок і звичок здорового способу життя (додержування єдності вимог щодо чистоти, постійність гігієнічних вимог).

Можна виділити такі форми роботи з батьками з гігієнічного виховання дітей.

1)Лекційна робота. Проводиться, як правило, у межах діяльності батьківського університету педагогічних знань, шкіл здоров'я силами вчителів, лікарів. Велику по­пулярність набувають кінолекторії. Теми лекцій повинні висвітлювати основні питання гігієни школярів, які постають перед батьками протягом усього навчання дитини, причому за часом лекції мають переду­вати виникненню тих чи інших проблем гігієнічного виховання в сім'ї. Якщо в наступних класах теми повторю­ються, зміст і виклад їх змінюється відповідно до вікових особливостей висвітлюваної теми. Деякі теми, крім вузько гігієнічних, включають у себе й педагогічні аспекти, оскільки потребують різнобічнішого розгляду («Діти і телевізор», «Діти і книжка», «Діти і комп’ютер» та ін.).

2) Бесіди і консультації. На відміну від лекцій можна проводити з невеликими групами батьків або з батьками чи матерями окремо. Вони можуть мати оперативний характер, бо приурочені до поточних питань гігієнічного виховання (сезонний травматизм, щеплення, зміни епідеміологічних умов та ін.), включають обмін досвідом батьків тощо. Можна провести анкетування з питань гігієнічного виховання дітей.

3) Контроль гігієнічного виховання в сім'ї. Відвідування школярів удома, з'ясування гігієнічно-виховних проблем окремих школярів, їхніх сімей і надання допо­моги.

4) Допомога батьківському активу щодо контролю харчування учнів у шкільній їдальні. Комісія по контро­лю за харчуванням учнів обирається на загальних бать­ківських зборах. До її обов'язків входить: допомога в організації харчування школярів, перевірка закладання сировини та правильності технологічної обробки продук­тів, санітарного стану всіх обслуговуючих служб, спец­одягу. Для участі у чергуванні в їдальні комісія залучає й батьків. Крім того, вона веде журнал, у якому реєструються: прізвища чергових батьків, зауваження про якість продуктів і страв, додержування санітарно-гігієнічного режиму, недоліки і пропозиції, в окремій графі — помітки про усунення виявлених недоліків. Усі заходи комісії проводяться за безпосередньою участю і допомогою адміністрації школи, медперсоналу, адміні­страції їдальні.

5) Гігієнічне виховання дітей у сім'ї. Гігієнічне виховання дитини починається в сім'ї і в ба­гатьох моментах є основоположним. Насамперед, у сім'ї формуються та закріплюються гігієнічні вміння, навич­ки і звички, що

становлять основну частину гігієнічного виховання. Проте і в шкільні роки повинен бути актив­ний вплив сім'ї на гігієнічне виховання дітей.

Форми і методи гігієнічного виховання в сім'ї зумов­люються насамперед необхідністю формування та закріп­лення основних гігієнічних навичок і звичок ще в до­шкільний період. Найбільш звичайними і природними при цьому є такі традиційні форми гігієнічного сімейного виховання:

1) Демонстрування конкретних гігієнічних дій ( при­йомівумивання, чищення зубів, купання, загартовуючих процедур, фізичних вправ). Супроводжується коротким поясненням змісту і доцільності. Це — початкова стадія реалізаціїгігієнічної навички.

2) Систематичні вправляння у виконанні гігієнічної дії. Потребують контролю і коректування дорослих; сприяють створенню звички.

3) Залучення дитини до участі в комплексних загально сімейних санітарно-гігієнічних і побутових заходах (прибирання житла, свого робочого куточка, приготування та зберігання їжі, зберігання продуктів).