Значення теорії міжнародної торгівлі

I. Кожна теорія міжнародної торгівлі доводить, що торгівля між країнами є взаємопов’язаною

II. Вигоди полягають у більш ефективному використанні наявних ресурсів (робочої сили, капіталу, землі, тощо), що веде завдяки торгівлі, до більшого споживання різних товарів.

III. Вигода виникає з того, що країна виготовлює певний товар з меншим витратами, ніж за кордонами(у більшості теорій така вигода називається перевагою) і, продавши його дорожче, ніж на внутрішньому ринку, вона може обміняти його на більшу кількість інших, необхідних їй товарів.

IV. Крім представників класичних теорій, інші дослідники пояснювали причину існування цих переваг.

V. Наявність переваги показує напрями торгівлі(який товар країні необхідно експортувати, а який – імпортувати.)

1. Меркантилізм.

2. Класичні теорії міжнародної торгівлі.

3. Теорії співвідношення факторів виробництва.

4. Сучасні теорії міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля грає всезростаючу роль в економічному розвитку. Її обсяги постійно зростають. Звідси значення міжнародної торгівлі:

а) вона є фактором економічного зростання;

б) залежність країн від міжнародного товарообміну також зростає.

Очевидно, що міжнародна торгівля розвивається тому, що вигідна країнам, які беруть в ній участь. Отже, завдання теорії міжнародної торгівлі: дати відповідь на питання:

а) що лежить в основі виграшу від торгівлі (чим визначаються напрямки зовнішньоторговельних потоків);

б) якими товарами має торгувати країна.

Першими проблеми міжнародної торгівлі намагалися осмислити меркантилісти. Доктрина меркантилізму панувала на протязі 17-18 ст.

Значення меркантилізму:

1) це перша спроба створення гармонійної теорії міжнародної торгівлі;

2) заклав основи теорії платіжного балансу;

3) основою теоретичних розробок представників класичної школи (Сміт, Рікардо, Міль) була критика ідей меркантилізму;

4) прояв фактів неомеркантилізму в сучасних умовах. Неомеркантилізм – політика країн, які явно намагаються мати активний торговий баланс для досягнення певної мети. А цілі можуть бути, наприклад, такі: а) підвищення зайнятості за рахунок розширення внутрішнього виробництва, а надлишок вивозиться за кордон; б) збереження політичного впливу у певному регіоні шляхом постачання туди більшого обсягу продукції, ніж звідти вивозиться.

Основні положення меркантилізму:

1) статичний підхід (без динаміки). Багатство, яким володіють народи в кожний даний момент фіксовано і, отже, зростання добробуту окремої країни можливо лише шляхом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок інших країн. Багатство в розумінні меркантилістів – це запаси золота та срібла. Чим більшою кількістю золота та срібла володіла нація, тим могутнішою і багатшою вона була.

Багато золота Þ велика армія і флот Þ можливості захоплення нових колоній. Велика кількість золота означала на той час і більшу кількість грошей в обігу, що стимулювало розвиток національного виробництва і зростання зайнятості (припущення неповної зайнятості).

2) Уряд має вживати всіх заходів для стимулювання експорту і обмеженню імпорту товарів. Для зростання добробуту свого населення країна має більше експортувати, ніж імпортувати, тим самим, вона отримує активне сальдо торговельного балансу, а отже, і приплив золота до країни.

3) Суворий державний контроль за всією економічною діяльністю в країні. Це означало існування складної системи мит, податків, квот та інших бар'єрів для імпорту.

Міжнародна торгівля виявилася розділеною на окремі зони за принципом: метрополія – колонії.

З часом практичні рекомендації меркантилізму все більше і більше почали вступати в суперечність з потребами капіталізму, що бурхливо розвивався і вимагав усунення феодальних обмежень і переходу до вільної торгівлі. Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі отримали в працях представників класичної школи.