Теорія порівняльної переваги Д.Рікардо

Д. Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг Сміта і довів, що торгівля вигідна обом з двох країн, навіть якщо одна з них не володіє абсолютною перевагою.

Модель та сама, що і у Сміта.

Сутність теорії: країна володіє порівняльною перевагою, якщо виготовляє певний товар з відносно меншими витратами, ніж інша країна, тобто альтернативна ціна його виробництва в даній країні є меншою.

Альтернативна ціна (поняття введене Рікардо) – робочий час, необхідний для виготовлення одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого.

– альтернативна ціна товару 1 в країні І, що означає:

1 товару 1 = товару 2.

У цьому прикладі абсолютною перевагою у виробництві і зерна і цукру володіє країна В (виготовляє обидва товари за меншу кількість часу). За Смітом, торгівля між цими країнами не можлива. Рікардо довів - що можлива, причому взаємовигідна.

В умовах відсутності зовнішньої торгівлі, кожна країна споживає лише ті товари і лише стільки, скільки сама виробляє, а відносні ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами їх виробництва.

Нам відомо, що Країна А виготовляє 1 т зерна за 5 год., а 1 т цукру за 10 год. зерно до цукру ми прирівняти не можемо, а от години до годин – можемо, але не 5 год. = 10 год., а 10 год. =10 год.

За 10 год. Країна А може виробити 2 т зерна і 1т цукру, отже відносні ціни цих товарів:

1 т цукру = 2 т зерна або

1 т зерна = 0, 5 т цукру

1 т зерна = 5/10 т цукру = 0, 5 т цукру

1 т цукру = 10/5 т зерна = 2 т зерна

Аналогічно, для Країни В:

1 т зерна = 4/2, 5 т цукру = 1, 6 т цукру

1 т цукру = 2, 5/4 т зерна = 0, 625 т зерна

Отже, виробник зерна в Країні А на внутрішньому ринку може обміняти 1 т зерна лише на 0, 5 т цукру, у той час як в країні В цей же товар коштує 1, 6 т цукру (в 3 р. дорожче). Таким чином, країна А володіє порівняльною перевагою у виробництві зерна (виготовляє його з відносно меншими витратами).

Так само, виробник цукру Країни В на внутрішньому ринку може обміняти 1 т цукру на 0, 63 т зерна, а на зовнішньому ринку (в країні А) на 2 т зерна. Þ Країна В володіє порівняльною перевагою у виробництві цукру.

Що ж до альтернативної ціни, то альтернатива в тому, що Країна А, відмовившись від виробництва 1 т цукру може додатково виробити 2 т зерна, тобто вивільнивши робочу силу з виробництва цукру, країна більш ефективно зможе її використовувати у виробництві зерна. Аналогічно для Країни В.

Розглянемо інший приклад.

У цьому прикладі також абсолютною перевагою у виробництві і зерна і цукру володіє країна В (виготовляє за одиницю витрат більше обох товарів порівняно з Країною А).

З умов маємо, що Країна А, втрачаючи 1 год., виготовляє 2 т зерна і за ту ж 1 год. вона може виготовити 4 т цукру. Отже, відносні внутрішні ціни країни А: 2 т зерна = 4 т цукру = 1 год. Þ

1 т зерна = 2 т цукру;

1 т цукру = 0, 5 т зерна

Країна В: 3 т зерна = 10 т цукру = 1 год. Þ

1 т зерна = 3, 33 т цукру;

1 т цукру = 0, 3 т зерна

Отже, альтернативна (відносна) ціна 1 т зерна менша в Країні А, а цукру – в Країні В. Þ Країна А володіє порівняльною перевагою у виробництві зерна, а Країна В – у виробництві цукру.

Порівняльні переваги, як і абсолютні вказують напрями зовнішньої торгівлі: Країні А вигідно спеціалізуватися на виробництві та експортувати зерно, а імпортувати – цукор; Країні В - спеціалізуватися на виробництві та експортувати цукор, а імпортувати – зерно.

Щоб торгівля була взаємовигідною, ціна товару на зовнішньому ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги на цей товар в країні-експортері, і нижчою, ніж в країні-імпортері. У нашому прикладі світова ціна має встановитися в межах:

2 т цукру < 1 т зерна < 3, 3 т цукру

0, 3 т зерна < 1 т цукру < 0, 5 т зерна

Недоліки теорії: Деякі зроблені припущення не відповідають сучасній практиці.