Вимоги та завдання оптимального агрегатування

Комплектування МА - науково обґрунтований процес вибору складу агрегату і робочої швидкості згідно з вимогами, які пред'являються до виконання технологічної операції.

При комплектуванні МА повинні враховуватись наступні вимоги: висока якість виконання технологічного процесу, максимальна продуктивність при мінімальних питомих витратах ресурсів (трудових, паливно-енергетичних матеріальних, фінансових) в розрахунку на одиницю роботи або врожаю; як найменший негативний вплив на навколишне середовище; створення умов для довгострокової високопродуктивної праці персоналу по обслуговуванню і т. ін.

Виконання всіх вищеприведених вимог, можливе тільки при комплексному вирішенні задач комплектувань МА як на стадії конструювання, так і безпосередньо у виробничих умовах експлуатації.

Основні задачі комплектування МА зводяться до вибору складу та швидкісного режиму і відповідно вирішуються в два етапи. На першому етапі в залежності від природно-виробничих умов виконання операції (довжина гону, розмір поля, питомий опір робочих органів машин і т. ін.) вибирають трактор і робочу машину, які задовольняють вимогам ресурсозбереження, охорони навколишнього середовища, високій продуктивності і т. ін.

На другому етапі для вибраного агрегату по відповідному критерію ресурсозбереження розраховують оптимальні значення робочої швидкості, ширини захвату агрегату з подальшим вибором числа машин та зчіпки.

Ефективність роботи МА визначається агротехничними, енергетичними та екологічними показниками трактора с.-г. машин, правильністю їх вибору, правильним зєднаннням їх та вибором раціональних режимів роботи.

Режими роботи характеризується:

- швидкістю руху;

- величиною завантаження двигуна.

На швидкісний режим роботи впливають такі фактори:

- агротехнічні вимоги до технологічної операції;

- пропускна здатність основного робочого органу;

- потужність двигуна.

Задача агрегатування зводиться, до встановлення оптимального швидкісного, режиму роботи, з урахуванням вищенаведених факторів. Існують дослідний та розрахунковий методи визначення кількості робочих машин в агрегаті.

Дослідний метод (на основі практичного досвіду). Користуючись інструкціями заводів-виготовлювачів, спеціальною літературою, і досвідом роботи, складають агрегат, а потім перевіряють його в роботі на дотримання швидкісного режиму, використання потужності двигуна, забеспечення продуктивності та мінімальних витрат палива.

У випадку відхилення від оптимальних режимів, кількість машин в агрегаті уточнюють.

У виробничих умовах агрегатування здійснюється тяговими етапами. Під тяговим етапом розуміють тяговий опір неподіліного елементу: для оранки - корпус плуга (0, 35м); для боронування - ланка борін (1, 0м); для -дискового лущення - батарея лущильника (1, 5…2, 0м); для вирівнювання - брус (2, 0м); для сівби, обробітку міжряддя, збирання і т. ін. - окрема машина (3, 6...6, 0м).

Розрахунковий метод має місце у двох варіантах:

І варіант - за заздалегідь вибраного швидкостю (згідно вимог агротехніки) визначають ширину захвату агрегату (розрахунок складу агрегату)

ІІ варіант - визначається швидкість руху агрегату при заздалегідь заданій пропускній здатності основного робочого органу, яка в свою чергу, є визначальною для ширини захвату агрегату (вибирається раціональний режим роботи агрегату).

Вибір варіанта розрахунку залежить від особливостей конструкції агрегата та умов використання його при виконанні технологічної операції.

Оптимальне агрегатування - це раціональне поєднання робочої швидкості й ширини захвату МА, при якому забезпечується економний режим роботи трактора в зоні максимального значення тягового ККД з використанням потужності біля 90%.