Розділ І.

Охорона праці…………………………………………………………………..78

Висновки ………………………………………………………………………...85

Список використаних джерел та літератури …………………………………..92

Вступ

Актуальність. В Україні, як і в усьому світі, відбувається активний процес технологізації сфер людської життєдіяльності. Не становить винятку й розвиток політичних процесів, зокрема такої їх важливого складника, як проведення виборів. Розгляд проблеми " виборчих технологій" є актуальним, адже це поняття є відносно новим у політичній науці і потребує комплексного аналізу. Виборчі технології є важливим елементом розвитку політичної системи, та становлять соціальну основу демократичного режиму. Знання суті та особливостей виборчих технологій сприяє консолідації суспільства для вирішення нагальних проблем, налагодженню ефективної комунікації між політиком та виборцями, дає можливість досягти успіху в політичній боротьбі. Вибори як концентроване вираження політичного ринку є одним з механізмів легітимації влади, що забезпечують політичну стабілізацію в суспільстві. При цьому політики займаються не чим іншим, як пропозицією на ринку свого специфічного товару – образу, тобто поводяться як типові продавці. Факт голосування при цьому рівноцінний факту покупки.

Сьогодні, як показує практика суспільно-політичного життя в Україні, вже неможливо брати участь у боротьбі за виборні посади, особливо за найвищі, без застосування виборчих технологій, які забезпечують високі шанси на перемогу. Саме виборчі технології дають змогу впливати на волевиявлення електорату, тому вони дедалі інтенсивніше використовуються у кожній виборчій кампанії. Досвід кожної виборчої кампанії, зокрема, в Україні та на президентських виборах показує, що виборчі технології вже стали тим одним з вирішальних чинників застосування яких дає кандидату певні переваги, гарантії та реальні можливості на успіх.

Будь-яка виборча кампанія спрямована на завоювання електорату, тобто частини громадян, які мають право голосу. І весь спектр діяльності команд кандидатів має за мету справити необхідний вплив на психіку окремих індивідів, соціальну психіку різних людських спільнот для здобуття їхніх голосів на виборах. У демократичному суспільстві неможливо примусити людину віддати свій голос за того чи іншого кандидата, тому суб’єкти виборчого процесу використовують різні способи впливу на маси з метою визначити їх електоральну поведінку, а сукупність даних способів є виборчою технологією. Завдання виборчих технологій полягає в тому, щоб найбільш вигідно " подати" свого кандидата та забезпечити йому як мінімум перевагу, а то й перемогу над конкурентами.

Також актуальність даної роботи полягає у необхідності вивчення політичного PR як невід’ємної складової сучасного розвинутого суспільства. З одного боку політика (інститут держави) виникла з розвитком суспільного ринкових відносин, початок цього процесу сягає у давнину. З іншого боку людство зіткнулось із проблемою донесення інформації. Вперше серйозно замислились над цим у ХХ ст. В цей час виникло питання пропаганди та ідеологічної боротьби.

Як і в усьому світі, в Україні відбувається активний процес технологізації сфер людської життєдіяльності. Не становить винятку й розвиток політичних процесів, зокрема такого їх важливого складника, як проведення виборів. Поступово на зміну аматорству під час проведення виборчих кампаній приходить професійний, системний підхід із залученням відповідних фахівців та новітніх досягнень у сфері виборчих технологій.

Визначення загальних принципів, історичних закономірностей, політичних, соціально-економічних, організаційних та психологічних тенденцій виборів є надзвичайно актуальним. Особливого значення у зв’язку із концептуальним осмисленням їх в Україні набуває подальше вдосконалення методології дослідження та оптимізація виборчих процесів, аналіз технологій виборчих кампаній та їх застосування.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження виборчих технологій і застосування їх на президентських виборах в Україні (2004-2010 рр.).

Названа мета зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

• дослідити основні наукові підходи до розуміння сутності таких понять як " технологія", " політична технологія" та " виборчі технології";

• стан вивчення виборчих технологій у вітчизняній та зарубіжній літературі;

• з’ясувати чинники ефективності виборчих технологій;

• охарактеризувати PR як важливий інструмент впливу на електорат;

• дослідити роль іміджу політичного лідера як важливої складової виборчої технології;

• проаналізувати виборчі технології основних кандидатів в президенти в кампанії 2004 та 2010 рр. в Україні.

Об’єкт дослідження – Виборчі технології на президентських виборах.

Предмет дослідження – Особливості впливу виборчих технологій на результати президентських кампаній в Україні.

Методи дослідження. У дослідженні був використаний комплекс методологічних засад, основна частина яких належить маркетингово-ресурсній концепції виборчих технологій. Виборчі технології розглядаються як засіб формування та впливу на електоральний ринок, як один з головних ресурсів виборчої кампанії.

Враховуючи вимоги сучасної політичної науки, послідовно застосовувався комплекс методів для дослідження виборчих технологій у вітчизняному електоральному процесі. Теоретико-методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні методи, що використовуються в політичній науці. Загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, формалізація використовуються для розкриття розвитку концептуальних уявлень про сутність та роль виборчих технологій, визначення класифікації виборчих технологій.

За допомогою компаративістського (порівняльного) методу з’ясовувалася використання виборчих технологій в електоральному процесі України під час президентських виборів 2004 - 2010 рр. Для дослідження ролі виборчих технологій у сучасному електоральному процесі України використовувалися методики соціологічного дослідження, зокрема контент-аналізу української преси і політичних документів. Біхевіористичний метод застосовувався для розкриття реалізації виборчих стратегій кандидатів у президенти України у виборчих кампаніях 2004 та 2010 рр.

Крім цього, емпіричну базу дослідження склав вторинний аналіз робіт вітчизняних та іноземних авторів, у яких описані стратегії і технології виборчих кампаній.

Аналіз стану дослідження проблеми. У межах пострадянської політичної науки вивчення і категоріальне осмислення виборчих технологій стало актуальним протягом останніх років. Великий загал літератури, присвяченої висвітленню виборчих технологій, торкається опису конкретних прийомів та технологій ведення виборчої кампанії. Окремо звертається увага на ефективність даних технологій щодо отриманих результатів. Форма подачі матеріалу часто здійснюється у вигляді методичних рекомендацій для організаторів виборів. До таких авторів можна віднести Ю. Щербатих, Н. Кутирєва, Н. Мальцева, О. Понеділко, О. Лукашева О. Куртова, М. Кагана, Є. Егорову-Гантман, К. Плешакова, М. Грішина тощо.

Окремо треба відмітити науковий аналіз виборчих технологій російськими дослідниками Є. Малкіним, Є. Сучковим, О. Соловйовим, А. Балашовою, О. Зверінцевим, Г. Пушкарьовою, А. Ковлером, М. Кошелюком, А. Цуладзе, С. Кара-Мурза, О. Максимов, Н. Мальцева, Г. Грачов предметом свого дослідження обрали з’ясування маніпулятивної складової у виборчих технологіях.

Хоча українську політологію часто намагаються розглядати у фарватері російської, але специфіка політичного устрою України (перш за все виборчої сфери) зумовила дещо специфічні напрямки дослідження вітчизняних науковців. Разом з тим, простий опис застосованих виборчих технологій під час тієї чи іншої виборчої кампанії, тобто кількісний опис, не може бути перспективним. Тому все частіше актуальним для вітчизняної науки стає саме якісний аналіз виборчих технологій. Глибокий науковий аналіз виборчих технологій проведений українськими вченими: М. Варієм, Л. Кочубей, В. Полтораком, О. Петровим, Ю. Шведою.

Вітчизняні дослідники В. Бебик, Г. Почепцов, А. Куліш з-поміж своїх чисельних теоретичних здобутків в сфері політичного PR, вирізняються обґрунтуванням комунікативної складової виборчої кампанії та особливостей використання медійних каналів в політичній діяльності.

Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, п'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

В першому розділі роботи " Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження" який складається із трьох підрозділів, розкриваються теоретико-методологічні, понятійно-категоріальні аспекти наукового аналізу виборчих технологій в електоральному процесі. Здійснено експлікацію концептуальних уявлень про сутність та роль виборчих технологій як чинника демократії та проведено аналіз використаних джерел.

В другому розділі роботи " Стратегія та виборчі технології на президентських виборах 2004-2010 років" який складається з двох підрозділів, аналізується виникнення і становлення виборчих технологій в Україні, виборчі технології основних кандидатів в президенти в кампанії 2004 -2010, застосування зарубіжних виборчих технологій в електоральному процесі України.

В третьому розділі роботи " Охорона праці" було описано в яких умовах виконувалось написання даної роботи, що дозволяє констатувати про виконання роботи у відповідності до всіх існуючих норм техніки безпеки.

У висновкахздійснено загальний аналіз досліджуваної теми.

Список використаних джерел та літератури містить 65 найменувань. Загальний обсяг дипломної роботи – 95 сторінок.

Розділ І.