Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Дослідження виборчих технологій в зарубіжній та вітчизняній літературі






Будь-яка виборча кампанія спрямована на завоювання симпатій пересічних громадян, які мають право голосу, тобто електорату. Однак, із всього комплексу дій, які здійснюють кандидати і партії у процесі виборчих кампаній, особлива увага звертається на розробку та застосування виборчих технологій.

Виборчі технології – поняття, яке не так давно увійшло до наукового обігу у політичній сфері в Україні. Незважаючи на це, воно користується великою увагою з боку представників політичних наук та громадськості. В політичній літературі існує досить багато визначень виборчих технологій та наведено їх різноманітні класифікації. Зокрема, серед науковців даного напряму варто назвати таких представників західної політичної науки як В. Вятр, Дж. Сарторі, Р. Даль, Дж. А. Паломбара, Д. Істон, К. Бове, Х. Томас, Г. Лебон, А. Максимов, Є. Малкін, Є. Сучков, С. Устименко, С. Соловйов, Н. Малишевський, Ю. Щерковін, А. Джабасов, а також слід відзначити вітчизняних науковців – К. Ващенка, Л. Кочубей, В. Бебика, Г. Почепцова, М. Варія, В. Полторака, О. Чернецьку, В. Головченка, В. Лісничого, М. Томенка, С. Чічановського та інших. Однак, досі не дано чіткої відповіді на те, які ж саме технології є найбільш ефективними, які фактори впливають на їх оптимізацію.

Більшість політичних технологій, які використовуються у боротьбі за владу, спрямовані на її утримання, розширення і зміцнення, тобто виборчі технології. Без знання суті та особливостей виборчих технологій, без умілого використання цих знань, досягти успіху у політичній боротьбі практично неможливо.

Вибір технологій, ефективність їх застосування багато в чому залежать від характеру виборчого процесу, його перебігу і результатів виборів. В умовах багатопартійності, розшарування і поляризації українського суспільства надзвичайно актуальним завданням є ефективна організація виборчих кампаній. Реалії сучасного політичного процесу, потреба у розробці наукової основи проведення виборчих кампаній, ефективного впливу на електорат зумовили появу ряду теоретичних досліджень з політичних технологій.

Дослідження наявного у світовій практиці арсеналу методів боротьби за електорат дало змогу виокремити найбільш універсальні чинники ефективності виборчих технологій, які є визначальними для перемоги на виборах. Ці чинники є характерними й для України, де ефективність виборчих технологій залежить від таких факторів: врахування соціально-економічної та політичної специфіки округу; відповідності інтересам і потребам виборців; спрямованості на обрані цільові електоральні групи; відповідності ідеології стратегії і тактики виборчої кампанії; якостей і характеристик суб’єкта виборчого процесу; наявності професійної і спрацьованої команди; необхідного ресурсного забезпечення; рівня політичної культури виборців [26].

Аналізуючи питання теоретичної розробленості поняття " виборчі технології", необхідно зважити на праці представників західної політичної науки. Серед досліджень західних політологів – праці Є. Вятра, Л. Гонсалеса, Р. Даля, Д. Істона, М. Кроз’є, Дж. С. Мілля, Дж. Ла Паламбора, Дж. Сарторі, Х. Томаса, С. Хантінгтона та ін., які надають загальне уявлення про розуміння сутності виборчих технологій та їх місце у структурі демократичних соціально-політичних відносин. Дослідження виборчих технологій є наукові роботи таких західних дослідників як Р. Аграноф, Б. Ньюман. Д. Батлер та А. Ренні, М. Сканнел.

Професіоналізації виборчих кампаній і вивченню окремих аспектів застосування виборчих технологій торкаються дослідження американських вчених Д. Фаррела, Дж. Свенсона та П. Манчіні. Значний науковий внесок при дослідженні виборчих технологій здійснили французькі політологи М. Бонгран і Ж. Сегела, а також засновники Міжнародної та Європейської асоціації політичних консультантів Д. Наполітан.

Психологічним і маніпулятивним технологіям у виборчій кампанії присвячені праці зарубіжних дослідників, серед яких: С. Фаєр, С. Московічі, В. Паретто.

У літературі під терміном " технологія" у застосуванні до політичної сфери розуміється широкий спектр явищ. Дослідники говорять про технології в політиці в доіндустріальну епоху в умовах стародавньогрецьких полісів (Ю. Давидов про технології завоювання аристократами симпатій мас), в тоталітарних системах (М. Дюверже про технології пропаганди і політичної реклами). Дж. Сарторі, аналізуючи різні аспекти демократії, використовує вираз " технологія демократії", маючи на увазі процеси просування до управлінських посад в умовах демократичної системи. Е. Кассірер у роботі " Техніка сучасних політичних міфів" використовує поняття " техніка" для визначення технології управління масами за допомогою міфів [20].

Традиційною для наукових досліджень української політологічної школи є орієнтація на відповідні наукові дослідження російських колег. В силу того, що в Російській Федерації значно інтенсивніше проходить електоральне життя, нагромадження великого досвіду застосування виборчих технологій спонукало до початку систематизації, виокремлення особливостей. А. Джабасов [14], Є. Малкін, Є. Сучков [33], А. Соловйов [51] та інших.

А. Джабасов, категоріально осмислюючи виборчі технології, визначає їх як сукупність прийомів, методів впливу на виборців, заснованих на визначених наукових розробках, даних конкретних соціологічних досліджень з метою досягнення політичного успіху певного політичного суб’єкта на виборах, що використовує для досягнення цієї мети засоби політичної реклами та методи паблік рілейшнз. У цьому широкому розумінні даної категорії автор наголошує на раціональному, науковообгрунтованому характері виборчих технологій. Однак, він також стверджує, що для досягнення успіху часто використовуються тільки засоби політичної реклами та паблік рілейшнз, тим самим необґрунтовано обмежуючи коло застосовуваних в ході виборчої кампанії ресурсів [14, с. 61].

Російський дослідник О. Соловйов визначає виборчі технології як способи організації і проведення виборчої кампанії, що включають різноманітні напрямки дій кандидата і його команди, орієнтовані на досягнення певних політичних цілей [51, с. 16].

Така думка зовсім не претендує на універсальність, її доповнюють інші підходи. Наприклад, білоруський дослідник М. Малишевський визначає технології проведення виборчих кампаній як сукупність найбільш загальних заходів і дій, порядок і принципи застосування яких регламентуються умовами відповідної виборчої кампанії, а самі вони завжди унікальні, тому що залежать не тільки від специфіки та особливостей виборчого округу, але й від особистісних характеристик кандидатів та їх команд, які беруть участь у виборчому процесі [32, с. 4].

Маркетингові виборчі технології є різновидом політичних технологій. Є. Малкін і Є. Сучков визначають політичні технології як технології підготовки та проведення виборчих та політичних кампаній, політичних проектів, а також технології партійного будівництва. Насправді можна навести приклади різноманітних тлумачень сутності виборчих технологій. Однак, багато дослідників, схиляються до думки, що більш актуальною є проблема не визначення самого поняття " виборча технологія", а питання їх ефективності. Провідні російські спеціалісти по проведенню виборчих кампаній Є. Малкін та Є. Сучков під виборчими технологіями розуміють методи організації виборчих кампаній кандидатів і (чи) партій, спрямованих на досягнення успіху на виборах. У цьому значенні всі дії кандидата і його команди від моменту ухвалення рішення про участь у виборах до підрахунку голосів можна зарахувати до виборчих технологій [33, с. 24].

Вітчизняний ринок виборчих технологій з кожним роком дедалі більше заповнюється як новими способами впливу на електорат, так і відповідними фахівцями з проведення виборчих кампаній. Сьогодні боротьба за владу в Україні вже характеризується використанням усього відомого у світі арсеналу технологічних прийомів. Проте не завжди ці технології модифіковані під особливості вітчизняного електорату, що суттєво знижує дієвість їх застосування.

Насамперед це пов’язано із тим, що найчастіше суб’єкти виборчого процесу вдаються до використання традиційних апробованих технологій, переважно запозичених із досвіду західних моделей ведення виборчих кампаній. На думку багатьох спеціалістів і наукових експертів, сучасні виборчі технології, які успішно застосовуються за кордоном, не завжди дають аналогічний ефект в національних кампаніях, якщо не адаптовані під місцеву специфіку. В реаліях українського суспільства виборчі технології повинні враховувати об’єктивні умови проведення виборів: правовий простір, практику виборчих кампаній, національно-політичні традиції, організаційні і матеріальні можливості держави.

Зокрема, досліджуючи виборчі технології у вітчизняній літературі необхідно відзначити праці Л. Кочубей [25-27], М. Варія [8], В. Бебика [2-3], В. Полторак [43] та інших українських дослідників.

Праця Л. Кочубей " Виборчі технології" відрізняється новизною методологічних засад щодо аналізу політичного перебігу подій, комплексного дослідження сутності, стану і тенденцій розвитку виборчих технологій в Україні в контексті зарубіжного досвіду. В цій праці розглядаються численні проблеми вітчизняного електорального простору, форми негативних проявів в організації парламентських кампаній, складові маніпулювання громадською думкою під час виборчих перегонів. Цікавим є підхід української дослідниці, яка вважає, що виборчі технології - це мистецтво вивчення електоральної мотивації, розробка механізмів, які базуються на певних психологічних підходах, за умов, коли береться за першочергове не " що", а " як" здійснити, як побудувати вдалу виборчу кампанію, як вплинути на виборця. Виборчі технології - це, безумовно, політико-психологічні технології, які базуються на комплексному науковому підході, який враховує низку наукових дисциплін, у першу чергу - політологію, соціологію, економіку, психологію, політичні PR тощо [25, с. 59].

У своїй праці – " Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології" М. Варій зазначає, що " виборчі технології є засобом практичного досягнення поставлених цілей, вони є специфічним інструментом інновацій і творчості, організації різних видів впливу на електорат, соціальної, політичної, психологічної, економічної та інших видів діяльності та взаємодії у ході виборів. Їх особливістю є те, що з їхньою допомогою моделюються, стають феноменом соціальної реальності процеси впливу на електорат". Також він пропонує психологічний підхід до визначення виборчих технологій, тобто зазначає: " політико-психологічні виборчі технології – це сукупність доцільно поєднаних, зорієнтованих за часом, фактами, подіями, ідеями, політичними цілями, групами соціально-психологічними станами підходів, принципів, методів, способів та прийомів впливу на індивідуальну і соціальну психіку виборців з метою завоювання їхніх голосів" [8, с. 270].

Один із провідних українських фахівців у галузі політтехнологій В. Полторак дає наступне визначення: " Виборчі технології - це сукупність засобів, методів і прийомів спеціально формалізованого й організованого впливу на електорат, що уможливлюють вплив на його електоральну поведінку і спонукають віддати голоси за певного кандидата чи партію". Тут відчувається бажання автора дотримуватися обов'язкової для наукового підходу точності у дефініціях, а відтак і використання саме специфічної наукової мови [43, с. 76].

В. Бебик у своїй праці " Політологія для політиків і громадянина" під маркетинговими виборчими технологіями розуміє сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження у суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади. Також під маркетинговими виборчими технологіями він розуміє:

1. Дослідження політичних структур, політичної культури, банку лідерів і суспільної свідомості з метою виявлення соціальних та психологічних настанов електорату, політичної та правлячої еліти;

2. Регулювання правовими, адміністративними та іншими заходами політичних відносин у процесі функціонування політичної сфери суспільства (насамперед вибір норм представництвами та процедур обрання виборних органів влади);

3. Систему заходів із впровадженням у суспільну свідомість відповідних корективів і поправок стосовно тих чи інших об’єктів і суб’єктів політики тощо;

4. Розробку відповідних іміджів тим чи іншим політичним, державним та іншим інститутам, ідеям, доктринам, окремим лідерам, особистостям [3, с. 57].

Отож, в даному підрозділі ми проаналізували основні зарубіжні та вітчизняні дослідження виборчих технологій, що дозволило нам краще зрозуміти сенс та глибину поставленої нами проблеми. Дослідивши виборчі технології у зарубіжній та вітчизняній літературі, відзначили внесок основних дослідників, а також визначили основні чинники ефективності виборчих технологій на українському виборчому ринку. Детально проаналізувавши виборчі технології у зарубіжній літературі можна впевнено сказати, що в світовій практиці виборчі технології вже давно детально досліджені та стали буденними речами, адже вони - один з головних факторів, що забезпечує перемогу у будь-якій виборчій кампанії. Водночас особливістю досліджень ринку виборчих технологій в Україні є їх описовий характер, що зводиться до звичайного кількісного опису технологічних прийомів, використаних протягом тієї чи іншої виборчої кампанії.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал