Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Церковні собори в Бересті в 1569 р.






Логічним продовженням унії державної стала унія церковна. Щоб об'єднати православних українців і поляків-католиків у єдиний народ, потрібний був компроміс між церквами. Спроба здійснити цей компроміс була розпочата через укладення церковної унії. При цьому інтереси православних і католи­цьких ієрархів, так само як і їхнє бачення ролі і становища майбутньої уніатської церкви, були зовсім різними.

Для православних єпископів основними причинами укла­дення унії були:

- невдоволення втручанням у церковні справи організова­
ного в братства міщанства;

- бажання звільнитися від своєї підпорядкованості східним
патріархам, які не мали достатньої влади для захисту стану
православної церкви в Речі Посполитій;

- необхідність зберегти своє привілейоване становище в но­
вій державі і домогтися рівності з католицькими єпископами,



Історія України


Тема 5



 


які засідали в сенаті, мали титули «князів церкви» і підкоря­лися тільки владі папи і короля.

Саму унію православні єпископи розглядали як рівноправне об'єднання церков під керівництвом папи римського, який після захоплення турками Константинополя залишився єди­ним вищим церковним ієрархом, що мав реальну владу.

Католицькі священики і польська шляхта розглядали унію як:

- необхідність ідеологічного обґрунтування захоплення
польськими магнатами українських земель (яке після Берес­
тейської унії проводилося під прапором боротьби з право­
славною «схизмою»);

- можливість збільшити кількість підвладних Ватикану
парафій за рахунок православної церкви при неможливості
прямого насадження католицизму в Україні, котра мала стійкі
довголітні традиції православ'я.

Майбутня уніатська церква мислилася ними як друго­рядна тимчасова організація для підкорених українських «хлопів», покликана зміцнити польсько-католицький вплив на новоприєднаних землях.

Наприкінці XVII ст. вище православне духівництво почало переговори з польським королем Сигізмундом III про об'єднання православної і католицької церков.

У 1595 р. православні єпископи Кирило Терлецький і Іпатій Потій домовилися у Римі з папою Климентієм VIII про основні принципи церковної унії. Для оформлення унії в 1596 р. Сигізмунд III скликав у м. Бересті церковний собор.

Собор відразу ж розколовся на два окремих собори - право­славний і уніатський.

В уніатському брали участь: київський митрополит Михай­ло Рогоза, п'ять єпископів, три архімандрити (настоятелі монастирів), три католицькі єпископи (посланці папи), чимало магнатів і шляхта. 8 (18) жовтня 1596 р. у католи­цькому костьолі М. Рогоза і єпископи на чолі з І. Потієм підпи­сали угоду про унію і присягнули на вірність папі римському. Уніати визнали своїм главою папу і прийняли основні дог­мати католицької церкви. Але в уніатській церкві, котра отримала назву греко-католицької, була збережена слов'ян­ська мова і православні обряди.

На православному соборі, що пройшов у будинку князя Кос­тянтина Острозького, були присутні два єпископи, белград­ський митрополит Лука, дев'ять архімандритів (у тому числі києво-печерський), два представники східних патріархів, більше 200 православних священиків. Собор відкинув унію й оголосив ієрархів-відступників позбавленими духовної влади. Учасники православного собору підписали протест проти унії і направили його з делегацією до короля. Однак, Сигізмунд III затвердив рішення уніатського собору.



Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал