Українці в першому парламенті Австро-Угорщини

Своїми активними діями українське населення домоглося права на своє представництво в першому австрійському пар­ламенті. Вибори до парламенту (рейхстагу) відбулися в червні 1848 р. Вони були двоступеневими, і це давало реакції великі можливості для закулісних махінацій. Однак, у ряді виборчих округів більшість голосів здобули кандидати селян. Зі 100 пар­ламентських місць, наданих Галичині, 25 здобули українці (15 селян, 8 священиків, 2 представника міської інтелі­генції) і 75 - поляки.

Незважаючи на незнання німецької мови, якою проводилися засідання, презирство «правих» і ігнорування з боку «лівих» депутатів, селянські депутати розгорнули в парламенті актив­ну діяльність. Деякі з них вели постійне листування зі своїми виборцями і, виконуючи їхні накази, подавали в рейхстаг і інші центральні установи численні скарги на поміщиків. З вересня група українських селянських депутатів (Г. Анд-русяк, В. Гарматий, С. Гой, П. Козар, К. Посацький та ін.) разом із деякими польськими селянськими депутатами

із Західної Галичини подала до рейхстагу заяву, в якій били викладені вимоги селянства: повернути захоплені поміщиками селянські землі, дозволити вільно користу­ватися соляними покладами і джерелами, ліквідувати монопольне право поміщиків на млини, знизити ціни на сіль і тютюн, зменшити акциз, поштові і гербові оплати, скасувати прибутковий податок із ремісників, зменшити платню чиновникам, допускати до посад в управлінському апараті місцевих жителів, незалежно від їхнього соціаль­ного походження, розділити Галичину на дві провінції -українську з центром у Львові і польську з центром у Тар-нові або Кракові, відкрити в кожному селі школи з викла­данням рідною мовою тощо.

Українські депутати австрійського рейхстагу взяли активну участь у дискусії про умови скасування кріпосного права. Найяскравішою і гострою на одному із засідань була промова жителя с. Ляховці на Станіславщині Івана Капущака, який заявив, що поміщики не мають права вимагати викупу за звільнення селян, оскільки вони забрали в них усе, що можна було, замість 100 днів панщини примушували працювати по 300, днів на рік.

Вимоги І. Капущака підтримали всі селянські депутати Галичини і Буковини, які разом з іншими демократами голосували проти виплати викупу поміщикам. Однак, більшістю голосів рейхстаг проголосив скасування феодальних повинностей за викуп, дві третини якого повинні були виплатити селяни, а третину - держава. У грудні 1848 р. новий імператор Франц-Йосиф, зібравши контрреволюційні сили, розпустив парламент. Так, революція, що почалася «знизу», завершилася реформами «зверху», що мали половинчастий характер.