Освіта і наука

У першій половині XIX ст. у зв'язку з відкриттям універси­тетів у Харкові (1805 р.) і Києві (1834 р.), ліцеїв в Одесі, Ніжині, гімназій у Полтаві, Харкові, Одесі і ряді інших міст значно розширилися можливості здобути середню і вищу освіту для дітей привілейованих класів і станів.

На початку XIX ст. у Росії була проведена реформа системи освіти (1802-1804 рр.), за якою навчальні за­клади поділялися на 4 розряди:

~ парафіяльні школи, що створювалися при церкві і за півроку в селах або за 1 рік у містах навчали дітей читанню, письму, арифметиці і «Закону Божому».

~ повітові училища - світські початкові школи в містах, Що за 3 роки навчали російській мові, арифметиці, історії,

Історія України

Тема 14

географії, фізиці, геометрії, природознавству, «Закону Божому»;

- гімназії, що за 7 років навчання давали середню освіту.
Вивчалися латинська, німецька, французька мови, філософія,
статистика, юриспруденція, політекономія, фізика тощо.
Випускники отримували право вступати до університетів або
ж ставати викладачами початкових шкіл;

- ліцеї й університети, що давали вищу освіту. Три ліцеї
(у Кремінці на Волині, Одесі, Ніжині) за 9 або 10 років давали
об'єднаний гімназичний і університетський курс. В Україні
було відкрито 2 університети; у Харкові (відкритий у 1805 р.;
спочатку мав 2 факультети - філософський і юридичний, потім
відкритий третій - медичний) і в Києві (відкритий у 1834 р.
на базі ліквідованого Волинського ліцею). У вкрай занедбаному
стані знаходилася освіта на західноукраїнських землях,
захоплених Австрійською імперією. Церква, якій підпорядко­
вувалися всі початкові школи, головну увагу приділяла
вивченню основ релігії. Але і такою «освітою» у 40-х роках
XIX ст. було охоплено тільки 14 відсотків дітей шкільного віку.

Правлячі кола як австрійської, так і російської монархій гальмували розвиток науки, але зупинити її рух уперед не могли. У 40-х роках XIX ст. у Києві почала працювати Тимчасова комісія для розбору древніх актів. Вона зби­рала, вивчала і публікувала доку менти про історичне минуле України. Співробітником комісії був і Т. Г. Шевченко. За її дорученням він здійснював поїздки, під час яких замальо­вував і описував археологічні знахідки і древні архітектурні споруди. На основі революційно-демократичних переконань поет у своїх творах осмислював події вітчизняної і закордонної історії, таврував реакційних істориків, що захищали царат і намагалися опорочити визвольну боротьбу українського народу, закликав зміцнювати єдність українських і російських трудящих у боротьбі проти феодально-кріпосницького ладу.

У цей час відомий російський і український історик І. І. Кос­томаров видав російською мовою свої праці «Богдан Хмель-ницкий» і «Бунт Стеньки Разина», у яких відчувався помітний політичний вплив творів Т. Г. Шевченка і М. Г. Чернишев-ського. Видатний учений-славіст, професор Харківського університету І. І. Срезневський склав і видав історико-фольк-лористичний збірник «Запорожская старина». Українські на­родні пісні і думи (з докладними поясненнями), що ввійшли до нього, перейняті ідеєю братерського єднання українського і російського народів. Срезневський одним із перших прогре­сивних діячів російської культури виступив у пресі за розвиток української мови, за її використання в літературі, пресі, науці.

Перший ректор Київського університету, різнобічний учений М. О. Максимович підготував і опублікував три збірки ук­раїнських народних пісень. Він же був автором двотомного підручника ботаніки, за яким навчалися студенти всієї країни. Так само використовувалося тритомне видання «Курсу мате­матики», підготовлене професором Харківського університету Т. Ф. Осиповським.

Ученим зі світовим ім'ям став випускник Харківського університету, уродженець Полтавщини геніальний математик М. В. Остроградський. Після удосконалення своїх знань у Па­рижі він усе життя працював у Петербурзі, де його обрали ака­деміком Академії наук. М. В. Остроградський, як і Макси­мович, був товаришем Т. Г. Шевченка, поділяв його погляди, піддавався поліцейським переслідуванням. Засновник Харків­ського університету В. Н Каразін створив неподалік від Харкова першу в Україні метеорологічну станцію.