Фразеологізми та їх використання в діловому мовленні.

Фразеологія – розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми.

Фразеологія (від гр.фразіс – «вираз» і логос – «вчення») – це сукупність стійких виразів мови, а також наука, яка вивчає ці вирази.

У мовленні слова не вживаються ізольовано, вони входять до певних словосполучень, які можуть створюватись без будь-яких умов або у жорстко визначених межах, це так звані: цивільні та стійкі словосполучення.

До перших (тепла погода, спілкування українською мовою), словосполучення бувають сурядні і підрядні, а стійкі словосполучення називають – фразеологічними зворотами. Вони бувають трьох типів:

Фразеологічні зрощення, семантично неподільні (бити байдики, спекти рака).

Фразеологічні єдності – цілісне значення вмотивоване значенням його частини (не нюхати пороху, прикусити язика).

Фразеологічні сполучення в яких є стрижневе слово і воно в зв´ язку з іншими словами може мінятися значенням фразеологізмів (вболівати – серцем, душею, за товариша).

Окремим видом фразеологізмів є прислів´ я, приказки, крилаті слова (Як дбаєш так і маєш; як кіт наплакав; Ахілесова п´ ята).

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як окремі слова, позначають поняття, називаються фразеологічними одиницями, фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологізми – це стійкі словосполучення, що характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у тексті:

Нуль на масу – байдужість; бити байдики – лінуватись; як сніг на голову – несподівано; нечистий на руку – нечесний.

Агієві конюшні – так говорять про щось надзвичайно грязне (і в прямому і в переносному значенні);

Ахілесова п’ята – саме уязвиме місце людини;

Геростратова слава – слава, здобута злочинним і позорним способом;

Розрубати Гордіїв вузол – знайти вихід із важкого становища;

Дамоклів меч – бути на волосинці від смерті – так кажуть про небезпеку, що є поруч;

Танталові муки – безкінечні страждання, нестерпні муки від стремління досягти бажаної мети і неможливості її досягти;

Народитися вдруге – так кажуть про людей, що чудом врятувалися від смерті;

Пуп землі – іронічний відзив про того, хто вважає себе важливішим за інших.

Фразеологізми як і слова, можуть бути стилістично нейтральні: мати на увазі, мати на меті, брати участь, бути учасником і стилістично забарвлені:

· Книжні – гави ловити, вуха в’януть, пошитися в дурні; пролетів, як фанера над Парижем; воду валить, стріха поїхала;

· Книжні – ідея фікс, жива легенда, каїнова печать, дядечко Сем, дамоклів меч, перша скрипка, пальма першості.

Фразеологізми різняться між собою щодо залежності значення фразеологізму від семантики його компонентів. Тут вирізняють чотири типи:

1. Фразеологічне зрошення – це семантично неподільний фразеологізм, цілісне значення якого ніяк не пов’язане із значенням слів-складників: дати дуба, сміятися на кутні, скакати у гречку.

2. Фразеологічні єдності – семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких метафорично вмотивоване значенням їх компонентів: у рот води набрати, прикусити язика, вивести на чисту воду, дивитися крізь пальці.

3. Фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологізми, характерною ознакою яких є те, що один із компонентів виступає з вільним, незв’язним лексичним значенням, інший – із фразеологічно зв’язаним: брати участь, завдавати клопоту, зачіпати інтереси, ставити питання, надавати допомогу. Слова участь, клопіт, інтереси, питання, допомога мають вільне, незв’язане лексичне значення.

4. Фразеологічні вирази – це стійкі звороти, всі компоненти яких мають вільне значення, проте у процесі мовлення ці звороти відтворюються як цілісні мовні одиниці. До них, зокрема, належать прислів’я, приказки, народні порівняння, мовні кліше: дешево й сердито; як з хреста знятий; курчат по осені рахують; дивиться, як баран на нові ворота; біла ворона; крокодилячі сльози; нуль на масу; гострий на язик тощо..

В усному діловому мовленні (бесіді, публічній промові, лекції, дискусії) їх роль надзвичайна. В окремих випадках вони використовуються, щоб наголосити на якомусь факті, підкреслити щось, а найчастіше – як засіб образного мислення й вираження певного значення, що надає мові емоційного забарвлення, а діловому публічному виступу – переконливості. У професійній мові, зокрема, набувають забарвлення фразеологізми при розвитку переносних значень слів: грати першу скрипку, виводити на арену, проковтнути пігулку.

Зовсім інша ситуація з уживанням фразеологізмів у писемній формі ділового й наукового стилів. Тут не може бути ніякої суб’єктивної забарвленості, емоційності й метафоричності, тому в офіційних документах і наукових працях можуть вживатися лише термінологічні сполучення із третього типу фразеологізмів (фразеологічні сполучення). Наприклад, у діловій мові: з метою, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з, брати до уваги, доказ від супротивного, здати в експлуатацію, головний стрижень, до відома, опанування методами, удосконалення методів, звернутися на адресу, незважаючи на; у науковому стилі: клапан серця, корона сонця, втомленість металу, дозрілість металу, злива космічних часток, лавина часток, злітна доріжка, вібраційний грохот та ін. надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами типу загострити питання, на сьогоднішній день іноді недоречні і небажані.

Фразеологізми або сталі вирази активно вживаються в усіх стилях сучасної української літературної мови. У науковому та офіційно-діловому мовленні, як правило, використовуються загальнолітературні стійкі звороти, що виступають у номінативній функції: брати участь, виносити ухвалу, підбивати підсумки. Сталі вирази цього стилю практично позбавлені образності, емоційності, експресивності. Порівняймо: офіц. узяти до уваги, порядок денний, взяти до відома, мати значення, порушити клопотання, витяг із протоколу і худ. умивати руки, геркулесова праця, сади Семіраміди, буріданів віслюк, альфа й омега; розм. пекти раків, накивати п'ятами, сьома вода на киселі, п'яте колесо до воза тощо.

Серед типових помилок, пов'язаних із неправомірним використанням сталих виразів, виділимо такі:

1. Уживання ненормативних форм фразеологізмів, напр.: відігравати значення замість мати значення, робити підсумки замість підбивали підсумки тощо.

2. Неправильний переклад із російської мови, напр.: повістка денна замість порядок денний, виписка із протоколу замість витяг із протоколу.

3. Нерозрізнення паронімів, гуманний факультет замість гуманітарний факультет, економна стратегія замість економічна стратегія, комунікаційна функція мовлення замість комунікативна функція мовлення.

Надмірне захоплення стандартизацією мовних засобів породжує словесні штампи - слова і вирази, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без урахування контексту, які збіднюють, знеособлюють мову [28, 60]. Колись ці вислови були яскравими, влучними, та з часом, від безконечного повторення у відповідних і невідповідних мовних ситуаціях перетворились у мертві " заготовки", зміст яких стерся, зблід, вивітрився [29,. 63]. Напр., працівники пера (письменники), люди в білих халатах (лікарі), квіти життя (діти), зелений масив (ліс); приділити значну увагу, активна підтримка громадськості, предметний обмін думками, творча ініціатива мас, широкий загал тощо. Надмірно " заштампована" мова свідчить не тільки про досить обмежений словниковий запас мовця, а й про стереотипність та шаблонність його мислення.