V період війни липень 1668 - вересень 1676 р. 6 страница

У липні 1942 року вся територія України була окупована німцями і на її землях був встановлений “новий порядок” як на першочерговому об’єкті німецької колоніальної експансії. Виходячи з цього, окупанти запровадили систему жорстокої експлуатації і народовбивства. Українська територія була поділена на чотири частини: західні землі були включені до “Польського генерал-губернаторства”, південно-західні – під назвою “Трансністрія” – передавалися союзній Румунії; Донбас, Чернігівську, Сумську і Харківську області виділяли у “воєнну зону” під управлінням військового командування, а на решті території був створений рейхскомісаріат “Україна” зі столицею в місті Рівне. Саме з метою пограбування України були створені різного роду акціонерні товариства, Головне управління вугільної промисловості Сходу, металургійне об'єднання “Cхід”. З перших місяців окупації тисячі ешелонів з награбованим добром відправилися до Німеччини. Крім того, окупанти вдалися до ганебної для цівілізованого світу практики – вивозу невільників з України. На каторжні роботи до Німеччини за роки окупації було вивезено майже 2 млн. 300 тис. юнаків та дівчат.

Жорстокість нацистської влади проявлялася також у ставлені до українців як до неповноцінної раси, принижувалися гідність і зневажалися цінності українського народу. Погромницька окупаційна політика фашистів привела до масового винищення євреїв і віськовополонених. В Україні було замордовано близько мільону євреїв і майже 1, 3 млн, радянських полонених.

Німецько-фашитський окупаційний режим в Україні був надзвичайно жорстоким і водночас неефективним, бо замість покори і остраху він спричинив могутній рух опору.

В Україні, як і в інших окупованих країнах Європи, виник масовий підпільний і партизанський рух, який став важливим фактором перемоги над нацизмом. На початку війни, в обставинах хаосу і безладдя, партизанські загони виникали і діяли стихійно, але вже восени 1941 року партійні органи надали цьому рухові цілеспрямованості і організованості. Ще до окупації призначалися керівники майбутніх підпільних організацій, закладалися таємні бази для партизанів. До кінця 1941 року на окупованій території було залишено 110 партійних і комсомольських підпільних комітетів та центрів, а також близько 3500 партизанських загонів і груп.

68. Визволення України у військових операціях 1943 р.

Согласно плану Ставки в начале 1943 г. мощное наступление советских войск началось в направлении Донбасса и Харькова. Красной армии удалось освободить ряд северо-восточных районов Донбасса и г.Харьков, однако противник нанес мощный контрудар и вернул под свой контроль ряд этих территорий. Но, несмотря на неудачи, стратегическая инициатива оставалась на стороне Красной армии.

• Битва на Курской дуге (5 июля - 23 августа 1943 г.) стала завершением коренного перелома в ходе Великой Отечественной и Второй мировой войн. Победа в этой битве открыла для Красной армии возможность широкомасштабного наступления на всем южном направлении советско-германского фронта. 23 августа 1943 был освобожден г.Харьков, практически полностью разрушенный оккупантами.

• В ходе Донбасской наступательной операции (13 августа - 22 сентября 1943 г.) были освобождены важнейшие промышленные центры Донбасса, a 8 сентября - г. Сталино (сейчас г. Донецк).

• Житомирско-Бердичевская операция. Войска 1-го Украинского фронта под командованием генерала М. Ватутина к середине января 1944 нанесли поражение войскам группы армий «Юг» и создали предпосылки для окружения вражеских войск в районе Корсунь-Шевченковского выступа. В ходе операции войсками фронта были освобождены территории Житомирской области, большая часть Киевской области, часть Винницкой и Ровенской областей.

• Корсунь-Шевченковская операция. Осуществлялась войсками 1-го и 2-го Украинских фронтов с 24 января по 17 февраля 1944 Войскам Красной армии удалось окружить и разгромить 10 немецких дивизий. Противник потерял убитыми и ранеными 55 тыс. солдат и офицеров, около 18 тыс. гитлеровцев попали в плен. В честь «нового Сталинграда», как называли Корсунь-Шевченковскую операцию, Москва салютовала бойцам Украинских фронтов 20 залпами из 224 орудий.

• Освобождение Крыма. Массовая депортация татар, греков, армян, болгар с полуострова. Весной 1944 г.Ставка поставила перед войсками 4-го Украинского фронта, Приморской армии и Черноморского флота задачу разгромить военную группировку противника в Крыму и освободить Крымский полуостров от захватчиков. Крымские группировки противника состояли из 7 немецких и 5 румынских дивизий и насчитывали до 200 тыс. солдат и офицеров.

69. Остаточне визволення України

В первой половине 1944 г. на территории Правобережной Украины были проведенные Житомирско-Бердичевская, Корсунь-Шевченковская, Никопольско-Криворожская, Ровненско-Луцкая, Проскуровско-Черновицкая, Уманско-Ботошанская, Одесская наступательные операции, в ходе которых были освобождены города Никополь, Кривой Рог, Ровно, Луцк, Херсон, Николаев, Одесса и другие. Войска 2-го Украинского фронта разгромили 8-ю немецкую армию и вышли 26 марта 1944г. к государственной границе СССР, перенеся боевые действия на территорию Румынии - государства-сателлита нацистской Германии.

8 апреля 1944 г. начались кровопролитные бои за Крым. 11 апреля была освобождена Керчь, 13 апреля - Симферополь. 5 мая начался штурм севастопольских укреплений врага. Особенно жестокие бои развернулись на Сапун-горе. После 9-часового штурма она уже была в руках советских войск. 9 мая 1944г. был освобожден Севастополь. 12 мая Крым был полностью освобожден от немецко-фашистских войск.

Летом и осенью 1944 г. завершилось освобождение территории Украины от немецко-фашистских захватчиков. В результате успешного осуществления Львовско-Сандомирской, Ясско-Кишиневской, Карпатско-Ужгородской операций войсками Красной армии были освобождены Львовская, Измаильская области. 28 октября 1944г. была освобождена Закарпатская

Украина.

Битва за освобождение Украины, которая длилась 680 суток, стала важнейшим этапом на пути к победе над нацистской Германией и ее союзниками.

70. Повоєнна відбудова народного господарства України

Відбудова народного господарства почалася відразу ж після вигнання німецько-фашистських загарбників. В 1946 р. на основі закону СРСР про п’ятирічний план відбудови народного господарства було прийнято закон про відбудову народного господарства України. У відповідності з цим законом відбудову н/г планувалося завершити до 1950 р. В першу чергу відбудовувалась важка промисловість, транспорт, енергетика. В ці галузі спрямовувалося 88 % капіталовкладень. Сільське господарство отримувало 7 % вкладень і відбудовувалось за рахунок більш жорсткої дисципліни в колгоспах. Збільшився сільськогосподарський податок. Колгоспникам не сплачувалась заробітна плата. Для відбудови н/г використовувались репарації з Німеччини (сировина, устаткування), примусова праця військовополонених, колгоспників, робітників, інтелігенції. Відбудовувати н/г України допомагали всі республіки СРСР. Наприклад Дніпрогес відбудовували 120 підприємств СРСР та представники 26 національностей. Відбудова н/г проходила в умовах патріотичного піднесення народу. Заводи, шахти дороги електростанції були відбудовані ціною не ймовірних зусиль, самовідданої праці мільйонів людей. П’ятирічний план відбудови н/г в цілому було виконано. Але не відміну від країн Західної Європи відбудова економіки України здійснювалась без впроваджень нових технологій і матеріалів. Виключались ринкові відносини, зміцнювався адміністративно-командний стиль керівництва економікою. Так було закладено підґрунтя техніко-технологічної відсталості як України так і СРСР від розвинутих країн Західної Європи та Північної Америки. Зростання промисловості проте не привело до підвищення життєвого рівня. Традиційно для радянського режиму нехтування випуском товарів споживання дійшло до крайнощів: купити пару взуття, зубну щітку чи навіть буханку хліба було проблемою. На 1950 легка промисловість досягла 80%довоєного рівня.Купувати продукти споживання стало ще складніше внаслідок грошової реформи 1947р що девальвувала карбованець і призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми.Але ніде невдачі відбудови не виявилися з такою очевивидністю, як у сільському господарстві цій хронічно хворій галузі радянської економіки.З кінця 1940 років у державних установах запроваджено по суті цілодовий режим праці.Зроблено це було на догоду Сталіну, який, страждаючи від безсоння, тішив себе нічними телефонними дзвінками до підлеглих.Відбудова промисловості була неможливою без широкого розгортання житлового будівництва.Мільони робітників, селян і службовців залишалися без житла.У роки повоєнної п'ятирічки з руїн та попелу піднялися спалені міста, робітничі селища, села України.

74. Державотворчі процеси незалежної України

Державотворчим процесом називається процес формування і становлення основних інститутів влади, їх конституційне оформлення, визначення національних інтересів.

Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання і, перш за все:

— будівництво власної суверенної держави;

— демонтаж тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави;

— трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей;

— національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні

— встановлення рівноправних зв'язків з далекими та ближніми сусідами.

Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової. Поряд з цим необхідно було забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Ці завдання загалом на теперішній день реалізовані, хоча певні проблеми залишилися.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень. Однак чимало з прийнятих парламентом XII (І) (1990-1994 pp.) і XIII (II) (1994-1998 pp.), XIV (III) (1998-2002 pp.), XV(IV) (2002-2006 pp.) скликань законів і постанов не діє через відсутність чи недосконалість конкретного механізму реалізації, контролю за виконанням або через їх популістський характер, невідповідність можливостям держави. Важливим етапом у діяльності ВРУ стало формування у 2002 р. парламентської пропрезидентської більшості, котра, однак, виявилась ситуативною і нестабільною.

Чергові вибори до Верховної Ради України відбудуться у березні 2006 р.

Немало проблем у становленні і роботі виконавчої влади (вищий орган — Кабінет Міністрів України; центральні органи — міністерства, державні комітети і відомства; в областях, містах, районах — державні адміністрації). Новим явищем у діяльності КМУ стало створення коаліційного уряду на партійній основі.

Триває процес формування й утвердження судової влади, що концентрується в особі Конституційного Суду, Верховного Суду, загальних, арбітражних та військових судів. Важливим доказом зміцнення демократичного принципу поділу влади стала роль законодавчої (ВРУ) і судової (ВСУ) під час політичної кризи 2004 р.

Главою держави є Президент України. Перший Президент незалежної України — Л. М. Кравчук (1991-1994 pp.), Л. Д. Кучма (1994-2005 рр), теперішнім Президентом України є В.Ющенко.

Концентрованим виразом процесу державного будівництва є стан справ з прийняттям нової Конституції. До 1996 р. Україна жила за підправленим основним законом зразка 1978 р. 28 червня 1996 р. — V сесія Верховної Ради України прийняла нову Конституцію України. Процес юридичного оформлення української державності можна вважати в основному завершеним. Проте Конституція містить положення, які потребують уточнення і зміни. Життя довело необхідність зміни і перерозподіл владних повноважень у трикутнику Президент — Прем'єр-міністр (Кабінет міністрів) — Верховна Рада. Всі спроби внести зміни і доповнення у 2000-2004 pp. не мали успіху. Лише 8 грудня 2004 р. під час " пакетного" голосування було схвалено законопроект про внесення змін і доповнень до Конституції, які вступають в силу з вересня 2005 р або січня 2006 р.

Важливим компонентом державотворчого процесу є становлення і зміцнення власних Збройних Сил. Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991 р. прийнято Закон про Збройні Сили України, 19 жовтня 1993 р. — військову доктрину України, яка виходить з того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Національна гвардія (розпущена у 1999 p.), частини спеціального призначення, Служба безпеки України. Сьогодні продовжується реформування ЗС у напрямку їх відповідності стандартам НАТО.

Особливостями державного будівництва в Україні є:

— становлення й утвердження незалежної держави відбувалося одночасно з завершенням процесу становлення української політичної нації, формуванням національної самосвідомості;

— тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатись відкриті і приховані противники незалежності.

Ключові дати

16 липня 1990 р. - прийняття Декларації про державний суверенітет України

24 серпня 1991 р. — прийняття Акту проголошення незалежності України

1 грудня 1991 р. - підтвердження Акту проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі 28 червня 1996 р. - прийняття Конституції України.

75. Прийняття конституції незалежної України