Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Міжбюджетна реформа та її вплив на місцеві фінанси
Необхiднiсть досягнення фiнансової стабiлiзацiї в Укpaїнi ставить новi завдання у сферi мiжбюджетних вiдносин, оптимiзацiя i впорядкування яких мають сприяти вирiшенню багатьох фiнансових, економiчних i навiть полiтичних проблем у державi. За умов становлення самостiйної бюджетної системи та вдосконалення органiзацiйних засад їїфункцiонування, формування власної моделi мiжбюджетних вiдносин вiдбувалося не завжди послiдовно i рацiонально, без урахування обраних прiоритетiв розвитку українського суспiльства. Великий вплив на вдосконалення бюджетної системи i впорядкування взаємозв'язкiв i взаємовiдносин мiж окремими рiвнями та видами бюджетiв мали державотворчi процеси подiлу влади, реформування її законодавчих i виконавчих opгaнiв, становлення та змiцнення мicцевого самоврядування. Починаючи з 2001 р., в Укpaїнi проводиться мiжбюджетна реформа, яка була започаткована прийняттям i реалiзацiєю постанови Кабiнету Miнiстpiв України " Про затвердження Порядку розрахунку обсягу мiжбюджетних трансфертiв (дотацiй вирiвнювання, субвенцiй та коштiв, що передаються до бюджету вищого рiвня) та нормативiв вiдрахувань вiд загальнодержавних податкiв i зборiв на 2001 piк" вiд 29 грудня 2000 р. 3гiдно з цiєю постановою докорiнно змiнився порядок бюджетного планування. Так, були запровадженi формульнi розрахунки при визначеннi обсягiв доходiв i нормативнi методи у плануваннi видаткiв мiсцевих бюджетiв, а також елементи фiнансового вирiвнювання. Як засвiдчив досвiд, такий порядок дав можливicть гарантувати адмiнiстративно-територiальним одиницям середнiй рiвень доходiв i середнiй обсяг видаткiв (у розрахунку на одну особу наявного населення) за рахунок коштiв мicцевих бюджетiв, що має поступово зменшити територiальнi вiдмiнностi у рiвнях надання суспiльних послуг громадянам. Hовi пiдходи у визначеннi обсягiв бюджетних трансфертiв створили можливостi для об'єктивного i неупередженого перерозподiлу бюджетних pecypciв мiж фiнансово " багатими" i " бiдними" територiями. Kpiм того, зв'язок алгоритму розрахунку обсягiв видаткiв мiсцевих бюджетiв та конкретних кiлькiсних показникiв (чисельнiсть населення, кiлькicть отримувачiв соцiальних послуг, штатна чисельнiсть працiвникiв органiв управлiння) захищає органи мiсцевого самоврядування вiд впливу суб'єктивних чинникiв у процесi прийняття рiшень центральними органами влади. А розрахунки доходiв з використанням обумовлених перелiкiв власних i закрiплених доходiв (так званих кошикiв) не обмежують iнiцiативу мiсцевих фiскальних opгaнів у процесi збирання податкiв, адже в межах загального обсягу кошика доходiв невиконання показникiв за одним iз податкiв можна компенсувати перевиконанням надходжень з iншого. Важливим позитивним аспектом змiн у мiжбюджетних вiдносинах стало врахування у процесi бюджетного планування динамiки надходжень за попереднi три роки найважливiших з фiскального погляду податкiв, зборiв та iнших платежiв i доходiв, якi зараховуються до мiсцевих бюджетiв, що заклало необхiднi передумови для обгрунтування стратегiчних рiшень, тобто для перспективного фiнансового планування на мiкpopiвнi. 3агалом органiзацiя вiдносин усерединi бюджетної системи України та особливо мiж державним i мiсцевими бюджетами, поступово набуває таких потрiбних з погляду змiцнення демократичних засад i мiсцевого самоврядування рис, як стабiльнiсть, прозорiсть, об'єктивнiсть i зрозумiлiсть. Важливим стимулом розвитку чинної бюджетної практики стало формування механiзму заiнтересованостi opгaнiв мiсцевого самоврядування в нарощуваннi власної дохiдної бази, забезпечення самостiйностi у витрачаннi додатково одержаних коштiв. Важливу роль у процесi вдосконалення мiжбюджетних вiдносин вiдiграло прийняття 21 червня 2001 р. Бюджеmного кодексу України. Основнi надбання кодексу, що позитивно вплинули на подальше проведення мiжбюджетної реформи, полягали: - у розмежуваннi видаткiв мiж бюджетами рiзних piвнiв та видiв; - закрiпленнi на постiйнiй основi дохiдних джерел за державним i мiсцевими бюджетами; - змiцненнi самостiйностi мiсцевих бюджетiв; - встановленнi зацікавленості у збiльшеннi надходжень до бюджетiв та ефективному використаннi бюджетних коштiв; - запровадженнi прозорої процедури мiжбюджетних вiдносин; - систематизацiї видiв бюджетних трансфертiв i засад їx надання; - встановленнi формульного пiдходу до розрахунку мiжбюджетних трансфертiв - дотацiй вирiвнювання мiсцевим бюджетам; - застосуваннi механiзму вирiвнювання видаткiв мiсцевих бюджетiв; - фiнансуваннi соцiальних програм за допомогою цiльових субвенцiй. Однак поряд iз позитивними напрацюваннями Бюджетного кодексу i прийнятих для його розвитку нормативних aктiв залишається низка невирiшених проблем. 3окрема, формульний порядок розрахункiв доходiв, запроваджений у 2001 р. i закрiплений у Бюджетному кодексi, не охопив бюджети мiст районного значення, селищ i сiл. Як i за попереднix умов, досить обмеженими залишаються можливостi селищних i сiльських рад у збiльшеннi дохiдної бази вiдповiдних бюджетiв. Вважаємо за необхiдне детальнiше зупинитися на двох центральних елементах формульного розрахунку обсягiв дотацiй вирiвнювання - це: 1) iндекси вiдносної податкоспроможностi, що використовуються при розрахунках доходiв мiсцевих бюджетiв; 2) фiнансовi нормативи бюджетної забезпеченостi, на основi яких визначаються видатковi потреби мiсцевого самоврядування. Визначення рiвня nодаmкоспроможносmi територiй, як зазначалося вище, проводиться на основi даних про фактичнi надходження встановленого перелiку закрiплених за мicцевими бюджетами доходiв. Проте бiльшiсть iз цих доходiв характеризується надзвичайною нестабiльнiстю, що не дає можливостi об'єктивно оцiнити податкову силу адмiнiстративно-територiальних одиниць. 3вичайно, запровадження у процес бюджетного планування як нормативiв бюджетної забезпеченостi, так i iндексiв вiдносної податкоспроможностi є, безперечно, важливим кроком на шляху до формування об'єктивного та прозорого механiзму бюджетного регулювання. Проте, як свiдчить практика країн, що нагромадили певний досвiд фiнансового вирiвнювання, концептуальнi засади визначення названих вище показникiв там застосовуються зовсiм iншi. Фактичнi обсяги податкiв та iнших бюджетних доходiв можуть значно коливатися, їх надходження залежать вiд дiї багатьох внутрiшнiх i зовнiшнiх чинникiв, таких як змiни у фiнансовому, в тому числi податковому, законодавствi, що призводять до перегляду ставок податкiв, об'єктiв оподаткування, складу податкових пiльг, до створення спецiальних (вiльних) економiчних зон. Визначальними внутрiшнiми чинниками, що впливають на обсяги фактичного надходження доходiв до бюджету, єрезультативнiсть роботи фiскальних opгaнiв зi справляння податкiв, зокрема, стягнення податкової заборгованостi; масштаби взаємозалiкiв; пiльги, якi надає платникам податкiв мiсцева влада. Ми згоднi з фахiвцями, якi вважають, що iндекси вiдносної податкоспроможностi слiд розраховувати лише на базi постiйних джерел бюджетних доходiв. Наскiльки вiдповiдають цiй вимозi доходи, на основi яких нинi визначається податкоспроможнiсть адмiнiстративно-територiальних одиниць України? 3гiдно з порядком розрахунку мiжбюджетних трансфертiв iндекси вiдносної податкоспроможностi розраховують на основi кошика закрiплених доходiв мiсцевого бюджету, бiльше 70 % якого становлять надходження податку з доходiв фiзичних осiб. Таким чином, абсолютнi обсяги цього податку, а також yci змiни в динамiцi його надходження за три oстаннi роки значно впливають на обчислення конкретних значень iндексiв податкоспроможностi. Нестабiльнiсть фактичних надходжень бiльшостi бюджетних доходiв зумовила перехiд у багатьох європейських кpaїнax до використання податкової бази пiд час оцiнювання рiвня податкоспроможностi територiй. Саме таким чином визначаються обсяги бюджетних трансфертiв у Данії, Hopвeгiї, Швецiї, Великiй Британiї, Францiї та iнших кpaїнаx. Пiд податкоспроможнiстю або податковою базою територiальних формувань у кpaїнax заходу розумiють доходи, якi пiдлягають оподаткуванню. У бiльшостi випадкiв - це сукупнi оподатковуванi доходи населення або прибутковий податок на душу населення, що пояснюється домiнуванням у мiсцевому оподаткуваннi надходжень податкiв з доходiв громадян (особистого прибуткового, податку на професiї тощо). Розрахунок доходiв територiальних формувань проводиться шляхом множення визначеної податкової бази на середню ставку оподаткування по кpaїнi або на ставку, яка встановлена мiсцевим органом самоврядування. Врахування податкової бази, а не фактичних обсягiв надходжень визначеного кола дохiдних джерел має беззастережнi переваги, тому що позбавляє мiсцеву владу можливостей впливати на обсяги трансфертiв, змiнюючи свою полiтику в галузi доходiв i видаткiв. Кpiм того, у показнику податкової бази потенцiйно закладенi стимули для повної мобiлiзацiї доходiв у мiсцевi бюджети органами мiсцевого самоврядування. Податкова база як сукупнiсть об'єктiв, що пiдлягають оподаткуванню, дає змогу об'єктивнiше оцiнити рiвень податкових можливостей кожної територiї та порiвняти його з фактичними надходженнями доходiв. На наш погляд, до складу податкової бази слiд зарахувати: обсяги доходiв населення, прибутки комунальних пiдприємств, вартiсть нерухомого майна, яке пiдлягає оподаткуванню. 3вичайно, використання показника податкової бази можливе лише за умови наявностi iнформацiї про доходи, прибутки, земельнi дiлянки, нерухоме майно, транспортнi засоби чи iншi об'єкти, що пiдлягають оподаткуванню, а також добре налагодженої системи облiку, звiтностi та контролю за їх станом i рухом. Центральне мiсце у розрахунках обсягiв видаткiв мiсцевих бюджетiв займають н ормативи бюджетної забезnеченосmi. У ст.94 Бюджетного кодексу України вказано, що фiнансовi нормативи бюджетної забезпеченостi використовуються для визначення розмежування мiжбюджетних трансфертiв. Це icтoтне зауваження, з нього випливає, що тaкi нормативи не призначенi для розрахунку потреб opгaнiв мiсцевого самоврядування на певну цiль, а використовуються лише для справедливого розмежування трансфертiв. Визначення нормативiв зумовлює алгоритм їхнього обчислененя, у процесi якого загальний обсяг фiнансових pecypciв, якi спрямовуються на реалiзацiю бюджетних програм, дiлиться на кiлькiсть мешканцiв або споживачiв соцiальних послуг. У Бюджетному кодексi зазначено, що обсяги фiнансових pecypciв, спрямованi в мiсцевi бюджети, розподiляються мiж окремими видатками залежно вiд прiоритетiв бюджетної полiтики. Таким чином, обсяги коштiв, якi витрачаються на oсвiту, охорону здоров'я, соцiальний захист i соцiальне забезпечення населення та iншi потреби, пов'язанi з виконанням органами мiсцевого самоврядування делегованих повноважень, визначаються централiзовано, i за допомогою фiнансових нормативiв бюджетної забезпеченостi розподiляються мiж бюджетами окремих територiальних формувань залежно вiд ознак, якi характеризують масштаби споживання кожного виду послуг. Бюджетним кодексом передбачено також застосування к орuгуючuх коефiцiєнmiв до нормативiв бюджетної забезпеченостi; вони мають враховувати вiдмiнностi у вapтocтi надання соцiальних послуг залежно вiд кiлькостi населення, споживачiв послуг; соцiально-економiчних, демографiчних, клiматичних, екологiчних та iнших особливостей адмiнiстративно-територiальних одиниць країни. Taкi коефiцiєнти застосовують пiд час розрахунку видаткiв на утримання opгaнiв управлiння з бюджетiв районiв, мicт республiканського та обласного значення. Kpiм того, алгоритм обчислення видаткiв мiсцевих бюджетiв на oсвiту передбачає застосування показника приведеного контингенту учнiв рiзних типiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв, який визначається також iз застосуванням коефiцiєнтiв приведення (iншими словами - коригування). Пiд час розрахунку видаткiв на охорону здоров'я використовують коригуючi коефiцiєнти, якi дають змогу врахувати вiдмiнностi у частцi видаткiв на заробiтну плату в загальнiй сумi видаткiв мiсцевих бюджетiв. Як свiдчить практика, проведення формульних розрахункiв пiд час складання проектiв мiсцевих бюджетiв, рiзноманiтнiсть мiсцевих умов вимагає застосування бiльшого спектра коригуючих коефiцiєнтiв. Йдеться про тi, за допомогою яких можна коригувати бюджетнi видатки залежно вiд таких чинникiв: щiльнiсть населення, ступiнь урбанiзацiї, особливостi природно-клiматичних умов, розвиток туризму (тобто наявнiсть курортiв чи iсторичних i заповiдних мiсць). Вiдсутнiсть таких нормативiв не дає можливостi об'єктивно визначити видатки вcix мicцевих бюджетiв, деякi з них не отримали достатнiх кoштiв у процесi розмежування бюджетних pecypciв. Не вiдкидаючи беззастережнi позитивнi наслiдки реформи мiжбюджетних вiдносин, треба зазначити, що загалом в Укpaїнi спостерiгається процес nосилення централiзації бюджетного nланування, яке у нас проводиться переважно на загальнодержавному piвнi, адже розрахунки державного i близько 700 мiсцевих бюджетiв проводить Miнicтepство фiнансiв України. А Бюджетний кодекс залишає для такого складного i вiдповiдального процесу, як розробка i прийняття мiсцевих бюджетiв, лише близько мiсяця пiсля офiцiйного опублiкування 3акону про державний бюджет України. 3розумiло, що про обгрунтованiсть i реальнiсть бюджету, складеного в такий нетривалий час, не завжди доводиться говорити. 3а умов централiзацiї розрахункiв мiсцева влада виявилася в багатьох аспектах вiдокремленою вiд процесу бюджетного планування, вона не в змозi забезпечити його зв'язок iз найважливiшими макроекономiчними параметрами. Не створено ефективний механiзм стимулювання opгaнiв мiсцевого самоврядування у перевиконаннi запланованих показникiв як за державним, так i за мiсцевими бюджетами. Ситуацiя увесь час загострюється, адже повноваження мiсцевої влади постiйно зростають, а фiнансовi ресурси, якi надходять у її розпорядження, збiльшуються непропорцiйно до нових функцiй i завдань. Oкpiм цього, ще й сам обсяг фiнансових pecypciв визначається централiзовано. 3а сучасних умов iстотною вадою бюджетної практики стала вiдсутнiсть безпосередньої взаємообумовленостi зв'язку мiж соцiально-економiчним i бюджетним плануванням. Процеси, якi paнiшe були тicно пов'язанi мiж собою, нинi виявилися абсолютно непотрiбними i вiдокремленими одне вiд одного. Разом iз запровадженням централiзованого порядку визначення обсягiв мiсцевих бюджетiв спостерiгаємо парадоксальну ситуацiю, коли програми розвитку адмiнiстративно-територiальних одиниць, їх практичне втiлення i загалом соцiально-економiчна ситуацiя на мiсцях нiяким чином не впливають на визначення обсягiв мiсцевих бюджетiв, якi є, за чинним законодавством, фiнансовим планом органiв мiсцевого самоврядування, а отже, функцiонування i розвитку певної територiї. Подолання зазначених недолiкiв, а також подальше вдосконалення дiючого порядку розрахунку дотацiй вирiвнювання з урахуванням здобуткiв свiтового досвiду, на наш погляд, сприятиме формуванню бюджетної системи, яка б вiдповiдала потребам ринкових перетворень. Вихiдною умовою органiзацiї мiжбюджетних вiдносин, як було зазначено вище, єрозмежування доходiв i видаткiв кожного бюджету на основі подiлу повноважень мiж рiвнями влади, яке має здiйснюватися таким чином, щоб забезпечити вiдповiднiсть мiж видатками, покладеними на кожний бюджет, i необхiдними для їх фiнансування дохiдними джерелами. Особливого значення у зв'язку з цим набуває проблема подальшого змiцнення дохідної базu мiсцевuх бюджетiв, якi є фундаментом бюджетної системи i фiнансовою основою мiсцевого самоврядування. В економiчнiй лiтературi неодноразово порушувалися питання про розширення власних джерел доходiв мiсцевих бюджетiв за рахунок тих загальнодержавних податкiв, якi традицiйно у повному обсязi зараховуються до дохiдної частини мiсцевих бюджетiв. Це тaкi податки: податок на прибуток пiдприємств, плата за землю, податок iз власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, податок на промисел, державне мито, oкpeмi pecypcнi платежі. Вказанi податки єзакрiпленими доходами мiсцевих бюджетiв. Власнi доходи, як було зазначено ранiше, не вiдiграють значної фiскальної ролi, їх перелiк обмежений мiсцевими податками i зборами, а також тими надходженнями, якi пов'язанi з рiшеннями мiсцевих органiв самоврядування (штрафи, санкцiї, оренда, кошти вiд приватизацiї тощо). На наш погляд, статусу власних мають набрати не тiльки закрiпленi за мiсцевими бюджетами доходи, а й тaкi загальнодержавнi податки, як податок на прибуток пiдприємств (комунальної форми власностi) i податок з доходiв фiзичних осiб. Починаючи з 1997 р., цi прямi податки повнiстю залишаються у доходах мiсцевих бюджетiв. Таке розмежування дохiдних джерел вiдповiдає тенденцiї закрiплення за державним бюджетом України непрямих, а за мiсцевими бюджетами - прямих податкiв. Як вiдомо, основною функцiєю центрального уряду в кожнiй кpaїнi є макроекономiчне регулювання, один із iнcтpумeнтів якого - перерозподiл фiнансових pecypciв за допомогою вилучення до державного бюджету непрямих податкiв. Бiльше вiдповiдають характеру мicцeвoгo оnодаткування прямi податки i насамперед податок з доходiв фiзичних осiб. Спрямування цих надходжень у мiсцевi бюджети сприяє встановленню взаємозалежностi мiж результатами господарювання пiдприємств, пiдприємницькими зусиллями населення, piвнeм доходiв i величиною мiсцевих бюджетiв, а отже, визначає ступiнь задоволення мiсцевих потреб. Доречно нагадати, що податок з доходiв фiзичних осiб, поряд iз податком на нерухомiсть, вiдiграє основну роль у мiсцевому оподаткуваннi багатьох зарубiжних кpaїн. Багато eкoнoмiстiв, як i ми, притримуються тiєї думки, що необхiдно якнайшвидше запровадити податок на нерухоме майно. Майновi податки належать до найдавнiших податкiв, якi знає людство, вони виявляються в тих чи iнших формах у системах оподаткування ycix кpaїн, у бiльшостi кpaїн - належать до мiсцевих податкiв. Ще одним кроком на шляху до встановлення реальної фiнансової самостiйностi opгaнiв мiсцевого самоврядування є надання їм права запроваджувати власнi мiсцевi податки i збори. Необхiднiсть позитивного вирiшення цього питання вiдстоюється не лише самими представниками opгaнiв мiсцевого самоврядування, але i багатьма вченими, якi апелюють до cвiтового досвiду. Не менш важливою є проблема встановлення зацiкавленостi мiсцевих фiнансових opгaнiв у повнiй мобiлiзацiї доходiв як у мiсцевi бюджети, так i до державного бюджету України. Як показала практика останнix pокiв, разом iз передачею непрямих податкiв до державного бюджету України значно знизилася зацiкавленiсть мiсцевих фiнансових оргaнiв у повному їx стягненнi. Перевага була надана прямим податкам, якi повнiстю надходять до мiсцевих бюджетiв. На пiдприємства з боку фiскальних opгaнiв чинився тиск, їx змушували, насамперед, сплачувати податок на прибуток, далi - податок на додану вартiсть. Така ситуацiя е досить поширеною в бюджетнiй практицi кpaїн iз перехiдною економiкою. Чинний механiзм органiзацiї мiжбюджетних вiдносин упродовж тривалого часу не зацiкавлював забезпеченiшi податковими доходами територї використовувати yci наявнi можливостi їx збiльшення (незалежно вiд того, доходи закрiпленi чи регулюючi), тому що через систему передачi бюджетних коштiв додатково одержанi доходи вилучаються до державного бюджету України. Склалося становище, за якого чим бiльше мобiлiзується коштiв на мiсцях, тим бiльше їх вилучається з метою перерозподiлу. Одним iз шляхiв виходу з цього становища є стимулювання додатковоїмобiлiзації доходiв у державний бюджет Укрaїни шляхом зарахування частини перевищення фактичних надходжень доходiв понад запланованi обсяги. Йдеться про тi доходи, якi повнicтю надходять до державного бюджету України. У 1996 i 1998 рр. дiяв такий порядок: як доходи мiсцевих бюджетiв надходило 50 % суми додаткових надходжень загальнодержавних податкiв понад запланований обсяг; у 1996 р. така практика застосовувалася щодо ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток пiдприємств, якi перебували у загальнодержавнiй власностi; у 1998 р. - щодо акцизного збору з вiтчизняних товapiв. У 2000 р. надходження у грошовiй формi доходiв державного бюджету України понад рiчнi розрахунковi обсяги розмежовувались у рiвних пропорцiях мiж державним i вiдповiдним мiсцевим бюджетом. У 2001-2004 рр. дiяв новий порядок розмежування доходiв загального фонду державного бюджету України понад рiчнi розрахунковi обсяги, вiдповiдно до якого додатково одержанi кошти розподiлялись: - до державного бюджету України - 50 %; - обласного бюджету - 12, 5 %; - бюджетiв мicт республiканського (Автономної Республiки Крим) i обласного значення та бюджетiв районiв - 37, 5 %; - бюджету м. Севастополя - 50 %; - бюджету Автономної Республiки Крим - 62, 5 %; - мiського бюджету м. Києва - 100 %. Протягом 2005-2006 рр. стимулювання додаткового надходження коштiв до державного бюджету не проводилося. Розмежування доходiв i видаткiв мiж ланками бюджетної системи багато в чому визначає цiлi i механiзм бюджетного регулювання, а також пiдбiр конкретних методiв збалансування бюджетiв i їхфiнансового вирiвнювання. Практика бюджетного регулювання oстaннix pокiв привела до парадоксальної ситуацiї: починаючи з 1999 р. в Укpaїнi мiжбюджетнi трансферти передбаченi бюджетам практично вcix адмiнiстративно-територiальних одиниць. Ми вважаємо, що поширення принципу субсидiарностi в зарубiжних країнах не повинно механiчно переноситися у вiтчизняну бюджетну практику. Не слiд забувати, що головною метою бюджетних трансфертiв є надання фiнансової допомоги i збалансування мiсцевих бюджетiв тих територiй, якi мають менший податковий потенцiал, а отже, є фiнансово " бiднiшi". Розширення кiлькостi дотацiйних територiй i включення до їх складу вcix адмiнiстративно-територiальних одиниць перетворює бюджетнi трансферти iз засобу надання фiнансової допомоги у важiль для здiйснення перерозподiльчих процесiв. і причину такого становища слiд шукати не в самiй системi бюджетних трансфертiв, а в недосконалостi системи розмежування доходiв мiж рiвнями бюджетної системи, рiвнями влади. 3бiльшення кiлькостi дотацiйних мiсцевих бюджетiв обов'язково призводить до поступового зменшення ефективностi використання одержаних коштiв, зниження зацiкавленостi в пошуку альтернативних джерел доходiв, сприяє розвитку споживацьких настроїв з боку opгaнiв мiсцевого самоврядування. 3 метою подальшого вдосконалення мiжбюджетних віднocин потрiбно: - проводити чiтке розмежування повноважень мiж органами державної влади i мiсцевим самоврядуванням, вiдповiдно до якого має здiйснюватися розмежування фiнансових pecypciв; - забезпечувати органи мiсцевого самоврядування бюджетними ресурсами, достатнiми для виконання делегованих повноважень державної влади; - формувати сприятливi умови для нарощування власної дохiдної бази мiсцевих бюджетiв, як основного джерела фiнансування власних повноважень; - розробляти механiзм компенсацiї втрат власних доходiв мiсцевих бюджетiв, якi виникають у зв'язку з наданими державою пiльгами за податками та iншими платежами; - вiдновлювати механiзм надання додаткових дотацiй мiсцевим бюджетам за перевиконання запланованих показникiв загального фонду державного бюджету, в якому слiд враховувати виконання вказаних показникiв на piвнi окремого мiсцевого бюджету, а не областi загалом; - законодавчо визначати порядок коригування власної дохiдної бази мiсцевих бюджетiв i встановлювати перелiк чинникiв, якi можуть при цьому бути вpaxoвaнi; - пiд час розрахунку бюджетних трансфертiв враховувати сформовану мережу бюджетних установ, а також стан об'єктiв соцiально-культурної сфери; - пiд час визначення обсягiв видаткiв мiсцевих бюджетiв ширше застосовувати коригуючi коефiцiєнти з метою врахування мiсцевої специфiки. Ключові слова: міжбюджетні відносини, бюджетне регулювання, фінансове вирівнювання, міжбюджетні трансферти, дотації вирівнювання, субвенції, бюджетні гранти, коефіцієнт вирівнювання, індекс податкоспроможності. Запитання для перевірки знань 1. Дайте визначення міжбюджетних відносин. 2. В чому полягає фінансове вирівнювання? 3. Які існують форми руху бюджетних ресурсів? 4. Поясніть сутність і види бюджетного регулювання. 5. Які існують види міжбюджетних трансфертів? 6. Поясніть значення поняттю „норматив бюджетної забезпеченості” та „коефіцієнт вирівнювання”, „індекс відносної податкоспроможності”. 7. В чому полягає проблема подальшого змiцнення дохідної бази мiсцевих бюджетiв? 8. Назвіть основні напрями вдосконалення міжбюджетних відносин. Тестові завдання: 1. Міжбюджетні відносини – це: а) відносини між окремими ланками системи місцевих бюджетів; б) відносини між органами місцевого самоврядування, метою яких є збалансування місцевих бюджетів; в) відносини між державними та місцевими бюджетами України, а також між окремими ланками системи місцевих бюджетів щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій передбачених Конституцією та законами України.
2. Суб'єктами міжбюджетних відносин є: а) органи державної влади і управління; б) громадські утворення і організації; в) органи місцевого самоврядування, до компетенції яких включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.
3. Бюджетне регулювання – це: а) надання коштів з місцевих бюджетів державному бюджету з метою збалансування доходів і видатків державного бюджету; б) надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків останніх; в) надання коштів з місцевих бюджетів іншим місцевим бюджетам у формі субсидій.
4. Методи бюджетного регулювання: а) балансовий; б) відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів; в) надання бюджетних трансфертів; г) встановлення надбавок до загальнодержавних податків.
5. Фінансове вирівнювання – це: а) перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів; б) спрямування коштів з “багатих” регіонів у “бідніші” з метою збалансування доходної і видаткової частин місцевих бюджетів; в) перерозподіл фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між так званими бідними і багатими територіями по горизонталі.
6. У доходи місцевих бюджетів з метою їх збалансування зараховуються загальнодержавні податки: а) акцизний збір з вироблених в Україні товарів; б) податок на прибуток підприємств; в) податок з власників транспортних засобів; г) податок на доходи фізичних осіб; д) 10% ПДВ.
|