Бюджетне регулювання, його цiлi та методи

3балансування бюджеmiв одного рiвня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їx доходiв i видаткiв, досягається за допо­могою бюджетного регулювання, тобто перерозподiльчих процесiв у ме­жах бюджетної системи, шляхом надання коштiв фiнансово " бiдним" територiям або вилучення коштiв у вiдносно " багатих" територiй. Бюджеmне регулювання - дiяльнiсть щодо збалансування державного та мiсцевих бюджетiв.

У процесi бюджетного регулювання вирiшується багато завдань, ос­новними серед яких є:

- досягнення вiдповiдностi мiж видатками та доходами мiсцевих бюджетiв рiзних видiв, тобто їx збалансування;

- забезпечення piвномірностi в надходженнi доходiв для запобiган­ня затримок у фiнансуваннi видаткiв;

- створення зацiкавленостi opгaнiв мiсцевого самоврядування у пов­нiй мобiлiзацiї доходiв на своїй територiї;

- забезпечення самостiйностi використання додатково одержаних коштiв у процесi виконання мiсцевих бюджетiв;

- перерозподiл бюджетних pecypciв мiж фiнансово " багатими" та " бiдними" територiями;

- зв'язок обсягiв одержаної фiнансової допомоги з конкретними зу­силлями щодо мобiлiзаціїї податкiв i зборiв, залучення додаткових дохiд­них джерел;

- здiйснення фiнансового вирiвнювання.

У складних процесах бюджетного регулювання необхiдно вiдокрем­лювати вертикальне i горизонтальне бюджетне регулювання (табл. 5.2).

Вертuкальне бюджетне регулювання має на мeтi забезпечення не­обхiдними дохiдними джерелами бюджетiв рiзних piвнiв вiдповiдно до дiючого порядку розмежування повноважень мiж органами державної влади та мiсцевого самоврядування. Вирiшення цього завдання досягається шляхом розмежування видаткiв мiж бюджетами i надання їм до­ходiв, достатнiх для фiнансування визначених видаткiв.

Горuзонтальне бюджетне регулювання покликане усунути роз­бiжностi в рiвнях бюджетної забезпеченостi з огляду на бюджети мiсце­вого самоврядування (мiськi, селищнi та сiльськi). Iншими словами, ос­новний змiст горизонтального бюджетного регулювання полягає у фi­нансовому вирiвнюваннi бюджетiв за територiальним критерiєм. При­чому горизонтальне вирiвнювання здiйснюється лише в межах бюдже­тiв територiальних громад, окремо серед мiських, селищних i сiльських бюджетiв.

3балансування доходiв i видаткiв бюджетiв, вирiвнювання бюджет­ної забезпеченостi територiй проводиться за допомогою особливих ме­тодiв. Вибiр методiв бюджетного регулювання залежить вiд того, яким чином розмежованi доходи мiж рiвнями бюджетної системи згiдно iз розподiлом повноважень мiж державною виконавчою владою i мiсце­вим самоврядуванням.

Традицiйно у вiтчизнянiй бюджетнiй практицi використовуються на­ступнi два методи бюджетного регулювання (рис. 5.1): 1) метод вiдcот­кових вiдрахувань вiд загальнодержавних податкiв i доходiв, якi над­ходять до мiсцевих бюджетiв (тaкi доходи одержали назву регулю­ючих); 2) надання фiнансової допомоги бюджетам в обсязi певної визна­ченої суми (у виглядi бюджетних трансфертiв).

Таблиця 5. 2.

Мета бюджетного регулювання та шляхи їїдосягнення

При застосуваннi методу вiдсоткових вiдрахувань обов'язково вини­кає запитання: якi нормативи використовувати: 1) є динi для мiсцевих бюджетiв ycix адмiнiстративно-територiальних одиниць, 2) єдинi в межах певних груп мiсцевих бюджетiв (наприклад, залежно вiд рiвня по­даткового потенцiалу i бюджетної забезпеченостi на одного жителя), тобто груnовi нормативи, чи 3) iндивiдуальнi для кожного бюджету?

В економiчнiй лiтературi досить поширеним є погляд на iндивiдуальнi нормативи у бюджетному регулюваннi як атрибут адміністративно-­розподiльчої економiки з притаманними їй особливостями у побудовi бюджетної системи та механiзмi бюджетного регулювання. Справдi, упро­довж тривалого часу в бюджетнiй практицi Радянського Союзу вико­ристовувались iндивiдуальнi нормативи вiдрахувань вiд загальнодержав­них податкiв у доходи мiсцевих бюджетiв, визначення конкретних обся­гiв яких здiйснювалося в результатi зiставлення запланованих видаткiв бюджетiв i очiкуваних доходiв. Використання таких нормативiв не ви­ключало впливу суб'єктивних факторiв на процес їх визначення. Рис. 5. 1. Методи бюджетного регулювання

За умов ринкової економiки, на думку багатьох вчених i практикiв, перевага має надаватись єдиним нормативам у бюджетному регулюван­нi, якi створюють однаковi умови для вcix територій. На перший по­гляд, застосування єдиних нормативiв вiдрахувань вiд загальнодержав­них податкiв i доходiв, що надходять до мiсцевих бюджетiв, дуже зруч­не i просте з позицiй практичного втiлення, у процесi якого можна уник­нути процедури визначення конкретного обсягу нормативу вiдрахувань для кожного мiсцевого бюджету.

Проте виникає iнше запитання: який рiвень вiдрахувань необхiдно брати за основу для вcix адмiнiстративно-територiальних одиниць? За значних коливань податкового потенцiалу окремих територiй застосу­вання максимальних нормативiв вiдрахувань, розрахованих на збалан­сування бюджетiв-реципiєнтiв, приведе до утворення значного надлиш­ку коштiв у мiсцевих бюджетах територiй-донорiв.

Перехiд до застосування єдиних i групових нормативiв у бюджетному регулюваннi, а також закрiплення ПДВ за державним бюджетом Украї­ни загалом зумовили посилення централiзацiї бюджетних pecypciв, збiль­шення кiлькостi дотацiйних мiсцевих бюджетiв i зростання їхньої за­лежностi вiд державного бюджету.

3а сучасних умов важливе мiсце у процесi бюджетного регулювання займають трансферти. Разом iз запровадженням Бюджетного кодексу Украї­ни вони стають основним методом бюджетного регулювання. Taкi змiни вiдповiдають кращому досвiду зарубiжних країн, який пiдтверджує ста­лу тенденцiю до зростання ролi бюджетних трансфертiв, що знаходить вiд­ображення у збiльшеннi їхньої частки у сукупних доходах мiсцевих бю­джетiв.