Тема 12. Моніторинг та регулювання міжнародної економіки

1. Система міжнародного регулювання.

2. Регулювання міжнародної торгівлі.

3. Регулювання міжнародного руху чинників виробництва.

4. Регулювання міжнародної макроекономіки.

Рекомендована література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – С. 474-507.

2. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.II: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое прогнозирование. – М., 1999. – С. 275-307.

3. Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – С. 123-140, 153 – 159, 179-185, 253-263, 318-324, 414-422.

1. У світі нараховується більше 100 міжнародних організацій, що більшою чи меншою мірою втягнені в обговорення та регулювання економічних проблем. Вони різняться за складом, розмірами, функціями та впливом на міжнародну економіку. Їх можна класифікувати за різними критеріями, серед яких досить важко відзначити найбільш вдалий.

В кінці ХХ ст. проявилася тенденція до зосередження ключових функцій з регулювання та моніторингу найважливіших процесів міжнародної економіки в рамках невеликої кількості організацій. Ключовими та найбільш універсальними є організації, які виникли практично одночасно в кінці 40-х рр. і виступають сьогодні найважливішими форумами узгодження економічної політики між країнами:

Серед міжнародних організацій, що відповідають за нагляд та регулювання тих чи інших сфер міжнародної економіки, можна виділити наступні основні функціональні групи:

1. Консультативні групи країн – відносно постійні механізми узгодження економічної політики країн, що не оформлені звичайно у постійну міжнародну організацію, проте нерідко мають свій секретаріат, наданий в їхнє розпорядження країною-учасницею чи певною постійно діючою міжнародною організацією (Група п’яти (G-5): Великобританія, Німеччина, США, Франція, Японія – уряди цих країн проводять ради переважно в рамках Банку міжнародних розрахунків; Група семи (G-7): G-5 плюс Канада та Італія – узгоджують напрямки макроекономічної політики з питань стимулювання економічного росту, бюджетних дефіцитів, інфляції, валютних курсів,, зайнятості, відносини з країнами, що розвиваються та країнами з перехідною економікою; Група восьми (G-8): G-7 і Росія або Австралія, ЄС, Канада, США, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Японія; Група семи десяти семи (G-77) – коаліція близько 100 країн, що розвиваються, створена на засіданні ЮНКТАД у 1964 р. з метою координації їхніх зусиль у міжнародних переговорах з ключових проблем міжнародної економіки).

2. Універсальні міжнародні організації – об’єднують більшість країн світу, збирають інформацію та регулюють конкретні форми міжнародних економічних відносин (МВФ, Світовий банк, система ООН, СТО, МОП).

3. Галузеві міжнародні організації – регулюють визначені галузі виробництва товарів і послуг і торгівлі ними на міжнародній арені (Організація країн-експортерів нафти (OPEC), міжнародні організації з какао, кави, джуту, натурального каучуку, цукру тощо). Їхнє головне завдання – забезпечити стабільність світових цін на відповідні товари, виступати форумом для обговорення проблем, що виникають на товарних ринках.

4. Регіональні міжнародні організації – численні об’єднання невеликих груп країн, що не перейшли в інтеграційну форму і виступають для них форумом для обговорення регіональних проблем, що являють взаємний інтерес, узгодження регіональної політики в питаннях виробництва та зовнішньої торгівлі, збирання та узагальнення інформації про даний регіон (Балтійська рада і Балтійська асамблея, Латиноамериканська енергетична організація (OLADE) тощо).

5. Банківські міжнародні організації (Банк міжнародних розрахунків, Скандинавський інвестиційний банк (NIB), Латиноамериканський експортний банк (BLADEX). Окремою групою в числі міжнародних банківських організацій є міжнародні банки розвитку – Європейський банк реконструкції і розвитку (EBRD), Африканський банк розвитку (EADB), Міжамериканський банк розвитку (IaDB), Скандинавський банк розвитку (NDB), Ісламський банк розвитку (IDB), Банк розвитку країн Карибського басейну (CDB) тощо.

2. Найважливіша сфера міжнародної економіки – міжнародна торгівля – регулюється декількома міжнародними організаціями, серед яких головними є СОТ, а також ЮНКТАД, МТЦ та ЮНСІТРАЛ.

1. Світова організація торгівлі – СОТ (World Trade Organization - WTO) – головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 р. Оскільки основні положення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають абревіатурою ГАТТ/СОТ.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усуненим дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширеним торговельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

2. Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі й розвитку - ІОНКТАД (Unated Nations Conference on Trade and Development – UNCTAD) - орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою організацією, своєрідним клубом обраних, вхід до якого був закритим для багатьох країн.

Головна мета ЮНКТАД - сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються.

3. Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СТО - МТЦ (International Trade Center UNCTAD/WTO - ITC) - є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Був утворений в 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 року увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Штаб-квартира знаходиться у Женеві.

Головна мета МТЦ - усунення дублювання й паралелізму в діяльності СОТ і ЮНКТАД по сприянню розвиткові торгівлі в країнах, що розвиваються.

МТЦ має розвинену інформаційну структуру з питань міжнародної торгівлі. Регулярно публікуються книги, довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр має бібліотеку яка містить широку інформацію, призначену, переважно, для організацій. Служба новин ринка публікує збірку “International Trade Forum”.

4. Комісія Організації Об’єднаних націй з прав міжнародної торгівлі - ЮНСІТРАЛ (Unated Nations Comission on International Trade Law - UNCITRAL) заснована в 1966 році. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав міжнародної торгівлі.

Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій - документів, в яких містяться узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного торговельного права.

3. На відміну від міжнародної торгівлі товарами та послугами, у сфері міжнародного руху факторів виробництва – капіталу, праці, технологій – поки ще не склалася чітка організаційна структура міжнародного моніторингу та регулювання.

Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — БАГІ (Multilateral Investment Guarantee Agency - MIGA) засновано в 1988 році. Місцезнаходження - Вашингтон. Нараховує 145 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року.

Основні цілі:

- сприяння збільшенню притока інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;

- здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;

- надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів - МЦУІС (International Center for Settlement of Investment Disputes - ICSID). Заснований в 1966 р., місцезнаходження - Вашингтон. Нараховує 139 членів.

Основна мета - сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні; через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов’язаний.

Проблемами захисту прав інтелектуальної власності займаються такі міжнародні організації як Європейська патентна організація (ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ), Світова організації торгівлі (СОТ).

Основними цілями Європейської патентної організації, створеної на основі Конвенції про видачу європейських патентів, підписаної в 1973 р, і ратифікованої в 1977р., є:

видача європейських патентів;

розширеним співробітництва між європейськими державами у сфері охорони винаходів, посилення патентного захисту;

сприяння створенню і модернізації патентних систем у країнах, що розвиваються;

здійснення наукової, інформаційної і видавничої діяльності.

У правовій системі СОТ одним із трьох її складових крім ГАТТ і ГАТС, є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Угода ТРІПС доповнює розроблені СОІВ угоди щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Передумовами прийняття Угоди ТРІПС є наявність значних розходжень у стандартах, що регулюють охорону і реалізацію прав інтелектуальної власності, а також відсутність багатосторонніх правил, які стосуються і Міжнародної торгівлі підробленими товарами, що стало джерелом зростаючої напруженості в міжнародних економічних відносинах.

Міжнародна організація праці - МОП (International Labor Organization - ILO) була утворена в 1919 р. як автономна організація в складі Ліги Нації; з 1946 року стала спеціалізованим закладом ООН. до неї входять 170 країн-членів, в тому числі Україна. Штаб-квартира знаходиться у Женеві. Особливістю МОП, яка відрізняє її від інших міжнародних організація, є те, що представництво кожної країни-члена складається з трьох соціальних верств: від урядовців, від підприємців, від трудівників.

Головна мета МОП - сприяння встановленню соціальної справедливості в сфері праці, захист інтересів трудящих на основні соціального партнерства, поліпшення умов праці.

Функції: нормативна діяльність; технічне співробітництво; підготування досліджень і публікацій.

Нормативна діяльність полягає в розробці міжнародних Конвенцій і рекомендацій по регулюванню умов праці, зайнятості, прибутків, соціального забезпечення й основних прав людини й управління працею. Розробка нормативів є головним напрямком діяльності МОП. Держава-член зобов’язана регулярно надсилати до Організації звіти про виконання її Конвенцій, а також інформацію про відповідність національного законодавства нормативам МОП.

4. Наглядом за розвитком міжнародної макроекономіки займається МВФ, а регулюванням міжнародних фінансових ринків – Паризький і Лондонський клуби (кредити і борги) і Банк міжнародних розрахунків (банківський нагляд і міжнародні розрахунки).

Міжнародний валютний фонд - МВФ (International Monetary FUND – IMF) засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції. Членами Фонду є 182 держави, в тому числі й Україна. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.

Основні цілі МВФ:

- Зміцнення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики;

- Забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і стабілізація ринку іноземної валюти;

- Надання кредитів країнам-членам.

З часів заснування МВФ мав на меті сприяти подоланню проблем неконвертованості валют, торговельних і платіжних обмежень, нестабільності валютного ринку, які панували в 30-ті й 40-ві роки.

Своєрідними інститутами в регулюванні міжнародної макроекономіки є клуби кредиторів. Найвідоміші й найвпливовіші в регулюванні проблем зовнішньої заборгованості країн - є Паризький і Лондонський клуби кредиторів.

Паризький клуб утворено в 1956 р. як неформальну організацію урядів кран-кредиторів для розв’язання проблеми заборгованості. Клуб здійснює нагляд за процесом сплати боргів й веде переговори з країнами-боржниками з питань реструктуризації боргів. Членами клубу є переважно розвинуті країни ОЕСР. Головою клубу традиційно є представник міністерства фінансів Франції. Члени Паризького клубу беруть на себе зобов’язання кредитувати один одного в національних валютах, а також - треті країни в рамках спільної угоди про позики. Крім того, вони надають валюту МВФ. Клуб розробляє умови позик, приймає рішення про пролонгацію заборгованості, а також припинення платежів по боргам.

Лондонський клуб - неурядова організація, яка об’єднує майже 600 найбільших приватних банків-кредиторів. Банки-члени клубу укладають з урядом країни-боржника угоду про умови погашення боргу, його реструктуризації. Угода про реструктуризацію можлива тільки в тому випадку, якщо країна-боржник приймає програму МВФ зі структурного керування своєї економіки, причому її виконання жорстко контролюється.

Таким чином, Паризький і Лондонський клуби, формально незалежні організації, тісно координують свою роботу з МВФ. У сфері їх діяльності з 90-х років опинилися країни з перехідною економікою; від рішення клубів багато де в чому залежить доля величезної заборгованості й майбутнього кредитування цих країн, в тому числі й України.

Банк міжнародних розрахунків - БМР (Bank for International Settlements - BIS) - один з найстаріших міжнародних банків. Його було засновано в 1930 р. на основі міжурядової угоди шістьма державами - Великою Британією, Бельгією, Німеччиною, Італією, Францією та Японією. Членом банка стала також Швейцарія, на території якої він функціонує (м. Базель).

Основні цілі і функції БМР:

- сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами;

- обговорення стратегічних питань валютної політики країн-членів;

- виконання функцій агента по виконанню міжнародних фінансових угод країн-членів;

- дослідження в галузі валютної і грошової політики в інтересах центральних банків.

Одна з найважливіших функцій БМР - регулювання міжнародних розрахунків і розробка нормативних документів з банківського нагляду. З цією метою при БМР утворено три комітети: Базельський комітет з банківського нагляду, Базельський комітет по системам платежів і розрахунків, Постійний комітет по євровалютам.