Правове забезпечення створення і функціонування об’єднань підприємств та їх правові ознаки

Об’єднання підприємств в Україні створюються і діють на основі цілого ряду взаємопов’язаних законів України, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України і нормативних актів, які приймаються міністерствами і відомствами.

Господарським кодексом України [1] закріплено право підприємств інших юридичних осіб на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну, науково-дослідницьку та ін.). З юридичної точки зору означає, що таке об’єднання – це один з видів суб’єктів господарського права. Як суб’єкт права, об’єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства. Важливіші ознаки зафіксовані як у Господарському, так і у Цивільному кодексах України [2].

1. Підприємства консолідуються в групи – об’єднання на основі певних матеріальних інтересів. Це об’єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності із централізацією управлінських, координаційних функцій тощо. Матеріальні інтереси як основа об’єднання визначаються в установчому договорі або в статуті у виразі мети, завдань та функції об’єднання.

2. Об’єднання, як суб’єкт господарського права, має майно, юридично відособлене від майна його членів. Майном об’єднання є основні фонди та оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором або статутом; майно, набуте об’єднанням у результаті господарської діяльності; майно створених об’єднанням підприємств, філій, представництв. Усе це є колективною власністю. Майно членів об’єднання (підприємств, організацій) не входить до складу майна об’єднань. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об’єднання і його членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання та один одного. Після припинення діяльності об’єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів та інших першочергових зобов’язань, розподіляється між його колишніми членами.

3. Централізація виконання окремих функцій і повноважень його членів.

4. Особлива правосуб’єктність. Її особливість обумовлена організаційною структурою об’єднання. Членами (учасниками) об’єднання можуть бути лише підприємства – юридичні особи, кожне з яких при входженні до нього зберігає права юридичної особи і діє на підставі ГКУ та інших законів України. Цим об’єднання відрізняється від підприємств, до складу яких не можуть входити інші юридичні особи. Тобто підприємства, як члени об’єднання, залишаються самостійними суб’єктами господарського права та об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права.

Отже, з точки зору правосуб’єктності об’єднання підприємств представляє собою сукупність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об’єднання. У теорії господарського права такі організаційні структури визначаються як господарські системи, в теорії цивільного та адміністративного права – як складні юридичні особи.

Господарським кодексом України визначено статус підприємства як учасника (члена) об’єднання підприємств. Зокрема, підприємство у складі об’єднання має право:

добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його затвердження чи статутом господарського об’єднання, виключенням є дочірні підприємства холдингової компанії. Дочірнє підприємство може вийти зі складу об’єднання лише у двох випадках: коли акції, якими володіє материнська фірма холдингової компанії, викупить у неї дочірнє підприємство; коли материнська фірма зі своєї ініціативи продасть ці акції третій особі;

бути членом інших об’єднань підприємств, якщо за законом, засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання не встановлено інше;

одержувати від господарського об’єднання в установленому порядку інформацію, пов’язану з інтересами підприємства;

одержувати частину прибутку від діяльності господарського об’єднання відповідно його статуту;

інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання.

Порядок створення, державна реєстрація, організаційна побудова, виробнича, економічна, фінансова та інша діяльність об’єднань підприємств регулюються цілою низькою законів і нормативних актів.

Загальним для всіх видів та форм об’єднань є Закон України " Про власність", яким визначено господарське об’єднання як суб’єкт права колективної власності.

Оскільки створення та їх державна реєстрація не може суперечити антимонопольному законодавству, то цей процес узгоджується із Законами України " Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" і " Про захист економічної конкуренції".

Згідно із цими Законами створення об’єднання не допускається, якщо на ринку його частка товару перевищує 35 %. Тут же вказується, що заперечується пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання (підприємств) до вступу в асоціації, концерни чи інші види об’єднань. Діяльність об’єднань обмежується шляхом відмови підприємств у прийнятті до такого об’єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необґрунтованою і невиправданою.

Існує низка законів України, які регламентують процес створення, реєстрації та функціонування окремих форм об’єднань. Зокрема Закони України " Про господарські товариства", " Про промислово-фінансові групи в Україні", " Про цінні папери і фондовий ринок", " Про кооперацію", " Про кредитні спілки" тощо. Особливе значення має Закон України " Про холдингові компанії", в який включені всі Положення скасованого указу Президента України " Про створення холдингової форми об’єднання в процесі корпоратизації та приватизації".

Аналіз нормативно-правової бази показує, що вона недостатньо регламентує окремі сторонки створення і діяльності об’єднань. Недостатньо урегульовані такі питання:

порядок формування і використання майна, його правовий режим;

принципи розподілення прибутку;

деякі економічні аспекти здійснення господарської діяльності;

порядок обліку і надання звітності підприємств, які входять до складу об’єднання і т. ін.