Функції і принципи контролю

Основними функціями контролю (перевірки й оцінювання) є: навчальна, розвивальна, виховна, діагностична, констатуюча, прогностична, коригувальна, мотиваційно-стимулювальна.

Навчальна функція полягає у поліпшенні якості знань, умінь і навичок молодших школярів, активізації навчальної діяльності: поглибленню, розширенню, систематизації й узагальненню засвоєного матеріалу.

Розвивальна функція пов'язана з тим, що контроль сприяє напруженню розумової і фізичної діяльності (підготовка до відповіді, контрольної роботи), протікає в умовах загостреної роботи пам'яті, мислення, волі, уяви, мовлення.

Виховне значення контролю. Варіювання оцінками впливає на максимальне врахування особливостей учня (результати оцінювання сугубо індивідуальні), створення йому умов для формування особистісних якостей: дисциплінованості, трудолюбства, характеру, навичок систематичної наполегливої самостійної праці.

Діагностична функція контролю пов'язана з виявленням видів знань і вмінь, їхніх якісних характеристик та існуючих прогалин.

Констатуюча функція контролю полягає у фіксуванні рівня досягнень індивіда у відповідній сфері діяльності.

Прогностична функція. Завдяки контролю учитель може відстежити динаміку змін в навчальних досягненнях учнів, виявити та проаналізувати тенденції, екстраполювати отримані результати аналізу на наступний період. Учень також може прогнозувати свою навчальну роботу.

Коригувальну функцію потрібно розглядати через результат контролю, як сигнал для своєчасного внесення змін у діяльність учнів, виправлення недоліків.

Наявність добре умотивованої і об'єктивної оцінки успішності є важливим імпульсом до навчальної праці. Активізуючий вплив контролю сприяє формуванню мотиву обов'язку і відповідальності.

Основними дидактичними принципами контролю є: систематичність, всебічність, об'єктивність, індивідуальність, дієвість.

Систематичність регулярність і безперервність контролю й оцінювання, що упорядковує процес навчання, дає можливість учневі отримати достатню кількість оцінок, по яких можна об'єктивно судити про підсумки навчання. Обов'язково слід продумати усю систему контролю: цілі, зміст, засоби, функції і принципи.

Всебічність контролю зумовлена необхідністю повного охоплення усього кола питань (теми і розділи предмета) підлеглих контролю й оцінюванню.

Об'єктивність полягає у вивленні істинного рівня знань, що вимагає науково обґрунтованого оцінювання успіхів і недоліків у навчальній діяльності учнів за об'єктивними критеріями, встановленими навчальними програмами. Оцінка має характеризувати кількість та якість знань і вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особистих якостей вчителя. (Антипод об'єктивності - суб'єктивізм).

Індивідуальність. Перевіряється і оцінюється робота кожного учня окремо. Не можна задовольнятися загальними даними і враженнями про роботу класу.

Дієвість контролю й оцінювання - у стимулюванні і вчителів і учнів докладати зусиль для досягнення високого рівня в навчальній роботі.

Перевірка та оцінювання знань, умінь та навичок учнів з математики (методи і прийоми контролю, критерії оцінювання і рівні навчальних досягнень)

Методи педагогічного контролю та оцінювання визначаються:

/. СПОСОБОМ ВИЯВЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

1. Спостереження.

2. Усний спосіб:

♦ фронтальне та індивідуальне опитування;

♦ перевірочна бесіда;

♦ пояснення виконаного завдання;

♦ звіт про виконання завдання;

♦ звіт про поїздку на екскурсію;

♦ тематичне повідомлення та ін.

3. Письмовий спосіб:

♦ робота за перфокартами;

♦ самостійна робота;

♦ класна та домашня робота у робочому зошиті;

♦ робота у зошиті з друкованою основою;

♦ контрольна робота.

4. Графічний спосіб:

♦ креслення;

♦ малюнки;

♦ таблиці та схеми;

5. Програмований контроль: безмашинний; машинний.

II. ВИДОМ КОНТРОЛЮ

1. Поточний контроль:

♦ кількахвилинне опитування на кожному уроці;

♦ спостереження, усна, письмова, графічна, програмована
перевірка під час урочних та позаурочних занять;

♦ взаємооцінки на уроках;

♦ самоаналізи та ін.

2. Підсумковий контроль:

♦ письмова контрольна робота

III. Особою, яка здійснює оцінювання

1. Вчитель.

2. Учень: взаємо оцінювання та самооцінювання.

Існують визначені педагогікою критерії оцінювання навчальних досягнень учнів:

1) якість знань (обсяг, повнота, глибина, систематичніть, системність, оперативність, гнучкість, конкретність, узагальненість, розгорнутість, згорнутість, усвідомленість, міцність, дієвість, самостійність);

2) характер засвоєння (логіка мислення, аргументація, послідовність і самостійність викладу, міцність запам'ятування, логіка і стиль відповіді, уміння захищати власну думку, культура мовлення);

3) ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

4) розвиток творчої активності (допитливість, здатність аналізувати і робити узагальнення, уміння використовувати вивчений матеріал у творчий діяльності оригінальність у розв'язанні навчальних завдань, підготовленність до самостійного здобування нових знань);

5) якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп, ретельність, старанність, вправність і т. ін.).

Виділяють чотири рівні навчальних досягнень учнів початкової школи: низький (фрагментарний), елементарний (репродуктивний), достатній (частково-пошуковий), високий (дослідницький). Така послідовність відображає динаміку процеса засвоєння знань та умінь студентами: від оволодіння науковими фактами до творчого застосування засвоєних знань.

Якісна і кількісна характеристика навчальних досягнень студентів за 12 - бальною шкалою

Існують особливості оцінювання навчальних досягнень учнів 1-2 класів.