Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Остаточне скасування української державності
У 1762 р. престол зайняла Катерина II прибічниця централізму, яка рядом заходів остаточно ліквідувала автономний устрій України: v у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії; v у 1775 р. знищено Запорізьку Січ. ЇЇ землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорізьких козаків склалася по-різному: 25 тис, козаків згодом переселено на Кубань, 5 тис. запорожців отримали політичний притулок в Туреччині і заснували там Задунайську Січ (1775-1828 рр.), значна кількість запорожців отримала статус селян; v у 1781-82рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії; v у 1783р. запроваджено кріпосне право в Україні. v Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних козаків отриманій грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії. Лівобережжя з часів Руїни і до кінця XVIII ст. Було центром українського життя. Козацький устрій набув тут закінчених форм. Лінія гетьманів: визнавати московську зверхність, зберігаючи залишки автономії. Повстання Мазепи послабило Україну. Але Москва також змінювала свою позицію – двічі відновлювала гетьманство. Лівобережжя зберігало досить широку автономію. Після скасування Гетьманщини на Лівобережжі більше ніж деінде збереглись український побут, культура і державні традиції. МІСІЯ ВАСИЛЯ КАПНІСТА У відповідь на наступ царизму на українську державність, скасування її автономії серед патріотично налаштованої української старшини виникла думка вдатися до іноземної інтервенції. Речником цій групи виступив відомий на той час громадський діяч і літератор Василь Капніст. У І 791 р. він таємно їздив до Берліна, де просив допомоги у Прусії проти московського абсолютизму. Однак ця спроба виявилася невдалою. Українському народу через несприятливі політичні умови, через недостатню внутрішню консолідацію не вдалося зберегти свою державність. Але збереглася на Україні державно-національна традиція, ідея незалежної соборної української держачи, і цілі покоління боролися і вмирали за цю ідею. ПРИЄДНАННЯ ДО РОСІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ТА КРИМУ В результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване, і всі його території ввійшли до складу Російської імперії. Почалася активна колонізація південних земель України, які отримали назву Новоросії. Прагнучи якомога швидше заселити і освоїти ці землі, уряд Катерини II сприяв переселенню сюди сербів, німців, молдаван, вірмен, греків та інших народів. Українці та росіяни на кін. XVIII ст. складали 80% переселенців зазначених областей. Виникли нові міста - Олександрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севастополь (1783), Катеринослав (1787), Миколаїв (1789), Одеса (1794).
|