Поняття стратегічного потенціалу підприємства і управління ним.

Загальне розуміння потенціалу – це можливості, наявні сили, запаси, кошти, які можуть бути використані, або рівень потужності, сукупність коштів, необхідних для здійснення успішної діяльності.

Стратегічний потенціал можна визначити як сукупність кількісно-якісних характеристик ресурсів і функціональних властивостей підприємства.

Стратегічний потенціал підприємства складається з системи ресурсів і джерел їх поповнення, зв’ язків, можливостей і управлінських здібностей, що спрямовані на забезпечення його розвитку шляхом реалізації відповідної стратегії.

СПП забезпечує підприємству стійкість у мінливому зовнішньому середовищі і являє собою джерело формування конкурентних переваг, тому потребує постійного розвитку та вдосконалення.

Рисами стратегічного потенціалу є:

· СПП є абстрактною категорією, його межі нечіткі, фактори не зовсім визначені, вплив на поточні процеси опосередкований;

· для обґрунтованої оцінки СПП необхідно ідентифікувати умови, в яких буде проходити діяльність підприємства;

· загальний рівень СПП не визначається як арифметична сума його складових;

· СПП не є постійною величиною, він постійно змінюється під впливом динаміки якості і пропорцій ресурсів і впливом умов господарювання;

· максимальне зростання СПП характеризується такими факторами, як наявність і доступ до необхідних ресурсів, ефективність системи управління;

· величина СПП здебільшого визначається «слабкою ланкою».

Управління стратегічним потенціалом відбувається у декілька етапів:

1. Аналіз СПП і визначення існуючих конкурентних переваг;

2. Утримання конкурентних переваг;

3. Формування нових конкурентних переваг;

4. Оцінка рівня конкурентоспроможності за допомогою конкурентного статусу і включення даних результатів до стратегії розвитку підприємства.

При виборі методів управління стратегічним потенціалом підприємство повинно враховувати обмеженість свого впливу на майбутній стан ринку. Однак за вдалого збігу обставин воно має широкі можливості щодо формування стійких конкурентних переваг.

У межах стратегічного управління потенціалом постійно взаємодіють три основні системи, кожна з яких вирішує свої завдання - стратегічне планування (виявлення майбутнього потенціалу успіху), реалізація програм (створення нового потенціалу успіху і перетворення існуючого потенціалу на фактори успіху) і стратегічний контроль (перевірка ефективності реалізації планів та рішень, контроль за достовірністю планових передумов).