Загальна анестезія (наркоз).

Під час проведення загальної анестезії знеболення відбувається на рівні всього організму, свідомість відсутня (хворий «не присутній» на операції).

Внутрішньовенний наркоз – у вену вводяться препарати для наркозу з можливістю збереження самостійного дихання.

Інгаляційний масковий наркоз – інгаляційний анестетик подається через маску з можливістю збереження самостійного дихання.

Інтубаційний наркоз – наркоз, який проходить з інтубацією трахеї та переведенням хворого на штучне дихання:

1) внутрішньовенний – наркоз забезпечується введенням тільки внутрішньовенних анестетиків;

2) інгаляційний - наркоз забезпечується введенням тільки інгаляційних анестетиків, які подаються через ендотрахеальну трубку;

3) комбінований - наркоз забезпечується введенням інгаляційних та внутрішньовенних анестетиків.

Підготування хворого до планової операції:

1) забороняють хворому приймати їжу за 8-10 годин до операції;

2) якщо операція проводиться на органах черевної порожнини, то виконують очищення кишечника (ввечері та зранку очисні клізми, промивання шлунку);

3) проведення премедикації.

Премедикація – це безпосереднє підготування хворого до проведення анестезії, головними задачами якої є:

1) заспокоїти хворого (профілактика передопераційного емоційного стресу);

2)підсилення дії загальних анестетиків;

3) блокування небажаних рефлексів;

4) профілактика алергічних реакцій.

Вона включає в себе:

1) проведення бесіди для заспокоєння хворого;

2) введення медикаментів:

n заспокійливих засобів (сібазон, фенобарбітал, дроперідол);

n атропіну (або метацину) для зниження гіперсалівації під час наркозу та інших небажаних ефектів з боку блукаючого нерва;

n антигістамінні препарати (дімедрол, супрастін) для профілактики виникнення алергічних реакцій;

n знеболюючі препарати (наркотичні та ненаркотичні анальгетики).

Час проведення премедикації, та склад препаратів визначається лікарем-анестезіологом індивідуально для кожного хворого.

Препарати для інгаляційного наркозу:

1) анестетики – гази: закис азоту, циклопропан;

2) анестетики – летючі рідини: ефір, галотан, енфлюран.

Анестетики – гази зберігаються у газових балонах і подаються до апаратів ШВЛ за допомогою спеціальних газових шлангів.

Анестетики – летючі рідини зберігаються у флаконах, для їх використання необхідна наявність випарника у апараті ШВЛ.

Препарати для внутрішньовенного наркозу:

1) тіопентал натрію – випускається у флаконах по 1г, перед введенням розводиться до 1% розчину;

2) натрію оксібутірат (ГОМК) – випускається в ампулах 20%-10мл, вводиться в/в крапельно або дуже повільно в/в;

3) кетамін – випускається в ампулах 5%-2мл, на відміну від попередніх анестетиків має анальгетичні властивості.

Недоліком цих препаратів є те, що вони не дають повноцінного знеболення, міорелаксації та нейровегетативного захисту. Тому використовувати тільки один з цих препаратів для проведення наркозу в більшості випадків неможливо. Для цього використовують додаткові групи препаратів:

1) наркотичні анальгетики (фентаніл, морфін, омнопон);

2) транквілізатори (сібазон);

3) нейролептики (дроперідол);

4) міорелаксанти – обов’язкові при лапаротомних операціях та інтубації трахеї (дитилін, ардуан).