Стадіі ефірного наркозу за Гведелом .

Після введення анестетика у організм людини, можна спостерігати певні стадіі розвитку наркозу. Оскільки одним з найперших та найдавніших анестетиків був ефір, то були розроблені лікарем Гведелом стадіі ефірного наркозу:

І стадія – аналгезії:

n поступове пригнічення свідомості;

n зникає больова чутливість;

n зіниці добре реагують на світло;

n пульс та дихання причащаються;

n можливе проведення короткочасних операцій.

ІІ стадія – збудження:

n свідомість втрачена;

n моторне та мовне збудження;

n підвищення блювотного, кашльового та інших рефлексів;

n розширення зіниць зі збереженням реакції на світло.

ІІІ стадія – хірургічного сну:

1) ІІІ1 – рівень руху очних яблук, зіниці звужені, реакція на світло збережена;

2) ІІІ2 – рівень рогівкого рефлексу, очні яблука фіксовані, рогівковий рефлекс зникає, зіниці звужені, помірна реакція на світло;

3) ІІІ3 – рівень розширення зіниць, зявляються ознаки передозування (треба зменшити подачу);

4) ІІІ4 – рівень діафрагмального дихання, порушення дихання та діяльності серцево-судинної системи.

ІV стадія – пробудження.

Найкраще операцію проводити в стадію ІІІ2.Стадії розвитку наркозу при використанні сучасних анестетиків дещо відрізняються від стадій ефірного наркозу, наприклад, в них майже відсутня стадія збудження.

Робоче місце анестезіолога:

1) апарати ШВЛ;

2) столик анестезіолога:

n ларингоскоп;

n інтубаційна трубка;

n шлунковий зонд;

n катетер для відсмоктування харкотіння;

n внутрішньовенний катетер;

n підключичний набір;

n серветки та зігнутий затискач.

3) електровідсмоктувач;

4) медикаменти для надання невідкладної допомоги;

5) при можливості апарати для контролю за станом хворого (кардіомонітори, пульсоксиметри).

Догляд за хворими в післянаркозному періоді:

1) контроль пульсу та АТ;

2) контроль за диханням хворого (особливо якщо хворий на самостійному диханні). Найчастіше ускладнення – западання язика та зупинка дихання;

3) якщо свідомість хворого не відновилася повністю, то краще тимчасово прифіксувати його руки до ліжка (щоб раптово не висмикнув в/в катетера або ендотрахеальну трубку, якщо вона залишилася);

4) налаштувати в/в інфузію та виконувати інші призначення згідно призначенням лікаря;

5) якщо свідомість хворого не відновилася повністю – поставити катетер у сечовий міхур і забезпечити збір сечі для аналізу та контролю діурезу;

6) контроль за tº тіла;

7) негайно повідомляти лікаря про найменші ускладнення.