Темперамент і діяльність.

При доборі співробітників корисно мати на увазі, що сангвініки практичні, легко і швидко адаптуються. Вони оптимістичні та проявляють витримку, люблять точність та об’єктивність. Сміливі та кмітливі, здатні не піддаватися паниці, не втрачати самообладання у критичних ситуаціях.

Флегматики люблять працювати не у групі, а індивідуально. Не люблять розмов, та зводять їх до вияснення головного. Довго звикають до нової роботи. У роботі спокійні, не відволікаються, але важко переключаються. Переконати флегматика емоційно неможливо, діють тільки аргументи.

Холерики здатні до спринтерських форм діяльності. У стресових ситуаціях проявляє слабкий самоконтроль. Захопившись чимось, повністю вичерпує свої сили та втрачає інтерес до початого. Погано пристосовується до діяльності, яка потребує спокійного темпу, плавних рухів.

Слід звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібності і обдарованість людини. Великі здібності можуть зустрічатися однаково часто при будь-якому темпераменті. Серед видатних талантів у всякій сфері діяльності можна знайти людей з різним темпераментом. Якщо взяти, наприклад, найбільших російських письменників, то у А. С. Пушкіна ми можемо відзначити яскраві риси холеричного темпераменту, у А. І. Герцена - сангвінічного, у І. В. Гоголя і В. А. Жуковського - меланхолійного, у І. А. Крилова та І. А Гончарова - флегматичного. Два великих російських полководця - А. В. Суворов і М. І. Кутузов - з точки зору темпераменту утворюють різку протилежність. Суворов був типовим холериком, а у Кутузова спостерігалися риси, характерні для флегматичного темпераменту, наприклад повільність рухів, спокій, холоднокровність.

Не можна ставити питання і про те, який з темпераментів краще. Кожен з них має свої позитивні і негативні сторони. Пристрасність, активність, енергія холерика, рухливість, жвавість і чуйність сангвініка, глибина і стійкість почуттів меланхоліка, спокій і відсутність квапливості флегматика - ось приклади тих цінних властивостей особистості, володіння якими пов'язане з окремими темпераментами. У той же час при будь-якому з темпераментів може виникати небезпека розвитку небажаних рис особистості. Наприклад, холеричний темперамент може зробити людину нестриманим, різким, схильним до постійних «вибухів». Сангвінічний темперамент може привести до легковажності, схильності розкидатися, недостатній глибині і стійкості почуттів. При меланхолійному темперамент у людини може виробитися надмірна замкнутість, схильність цілком занурюватися у власні переживання, надмірна сором'язливість. Флегматичний темперамент може зробити людину млявою, інертним, байдужим до всіх вражень життя.

Оскільки характеристики темпераменту визначають динаміку психічних процесів, то можна було б припустити, що темперамент визначає успішність діяльності людини. Проте встановлено, що якщо діяльність протікає в умовах, які можна визначити як нормальні, то залежність між рівнем досягнення, тобто кінцевим результатом дій, і особливостями темпераменту відсутня. Незалежно від ступеня рухливості або реактивності індивіда в нормальної, стресовій ситуації, результати діяльності в цілому будуть однаковими, оскільки рівень досягнень буде залежати головним чином від інших факторів, а не від особливостей темпераменту.

Разом з тим дослідження, що встановлюють цю закономірність, показують, що залежно від особливостей темпераменту змінюється спосіб здійснення самої діяльності. Ще Б. М. Теплов звернув увагу на те, що залежно від особливостей темпераменту люди розрізняються не кінцевим результатом дій, а способом досягнення результатів. Розвиваючи цю думку, вітчизняні психологи провели ряд досліджень з метою встановити залежність між способом виконання дій і особливостями темпераменту. У цих дослідженнях розглядався індивідуальний стиль діяльності як шлях до досягнення результатів або спосіб рішення визначеної задачі, обумовлений головним чином типом нервової системи. Результати досліджень переважної більшості авторів, незалежно від особливостей досліджуваних груп і експериментальних ситуацій, у яких вивчався типовий для даних індивідів спосіб виконання дій, показують, що саме тип нервової діяльності, і насамперед сила і рухливість нервових процесів, робить істотний вплив на формування певного стилю діяльності.

Наприклад, особи з перевагою порушення на першому етапі виявляють підвищену активність, але при цьому роблять багато помилок. Потім вони виробляють свій стиль діяльності, і кількість помилок зменшується. З іншого боку, особи з переважанням гальмування на перших порах, як правило, малоактивні, їх діяльність непродуктивна, але потім вони формують свій спосіб виконання діяльності, і продуктивність їхньої праці різко зростає.

На закінчення слід ще раз зазначити, що немає хороших чи поганих типів темпераменту. Особлива рухливість (реактивність) сангвініка може принести додатковий ефект, якщо робота вимагає зміни об'єктів спілкування, роду занять, частого переходу від одного ритму життя до іншого. Люди, що відрізняються слабкою нервовою системою - меланхоліки, - сильніше мотивовані на виконання більш простих дій, ніж інші. Тому вони менше втомлюються і дратуються від їх повторення. Більше того, оскільки люди зі слабкою нервовою системою більш чутливі до зовнішніх впливів, т. з. швидше на них реагують, то, як показують дослідження Е. П. Ільїна, більшість висококласних спортсменів-спринтерів володіють саме ці типом нервової системи. Водночас спортсмени, чия діяльність протікає на тлі надмірних емоційних навантажень, наприклад штангісти, у своїй більшості будуть володіти сильною нервовою системою.

Тому не тільки можна, але і безглуздо прагнути до того, щоб змінити темперамент. Більш доцільним представляється облік властивостей темпераменту конкретної особистості при організації діяльності.

Висновок: ми розглянули деякі особливості діяльності залежно від виду темпераменту. Їх необхідно враховувати в управлінській діяльності, особливо при доборі кадрів.

Загальний висновок: темперамент – це біологічний, генетично закладений фундамент особистості, який обумовлює її динаміку. Серед кількох класифікацій темпераменту найпоширенішою є класифікація Павлова, за якою ми розглянули чотири типа темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік. Проблема визначення та урахування темпераменту є однією з ключових у складній проблемі розуміння особистості.