Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема 7. Споживання домогосподарств 3 страница
|
|
 |
Якщо в умовах повної занятості рівновага на фінансовому ринку порушиться внаслідок скорочення інвестицій, то процентна ставка зменшується. Це викликає скорочення заощаджень (r – зменшується на депозити), які у класиків є високочутливими до процентної ставки. Оскільки C=Y-S, то скорочення заощаджень супроводжується адекватним збільшенням споживання (С). У підсумку за класичною теорією обсяг виробництва не зменшується, а повна зайнятість відновлюється за певних параметрів рівноваги інвестицій і заощаджень.
Кейнсіанська теорія щодо механізму урівноваження інвестицій із заощадженнями доводить, що заощадження є нечутливими до процентної ставки. У зв’язку з цим на графіку фінансового ринку, крива заощадження набуває вертикальної лінії.
|  | ||||
 | |||||
| |||||
І
 |
|
Якщо в умовах повної зайнятості порушення рівноваги на фінансовому ринку викликається скороченням інвестицій, то процентна ставка зменшується, але вона не впливає на величину заощаджень. Кейнсіанці доказують, що заощадження залежать не від відсоткової ставки, а від доходу S=f(Y).
Алгоритм кейнсіанського механізму врівноваження інвестицій з заощадженнями такий: скорочення інвестицій зменшує дохід, що спричиняє скорочення заощаджень, які є функцією від доходу:
.
Це означає, за кейнсіанською теорією, що рівновага на фінансовому ринку може забезпечуватися і в умовах не повної зайнятості.
Заощадження складаються у закритій економіці з двох сегментів: заощадження домогосподарств і заощадження фірм.
Заощадження домогосподарств може визначатися за формулою:
, 
Заощадження фірм, чисті заощадження визначаються за формулою:
де NP – чистий прибуток;
Дв – дивіденди.
Валові заощадження:
де А – амортизація.
Більшість інвестицій здійснюється підприємствами. Але їхні потреби в інвестиціях значно перевищують свої заощадження.У зв’язку з цим заощадження домогосподарств переміщуються в тимчасове розпорядження підприємств. Таке переміщення здійснюється через фінансову систему, яка складається з двох інструментів: фінансові ринки й фінансові посередники. Через фінансові ринки відбувається пряме забезпечення інвестицій, головним його інструментом є облігації та акції. Мобілізація підприємствами інвестиційних коштів через фінансових посередників – це не пряме фінансування інвестицій. До посередників відносяться банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди.
Питання для самоконтролю
1. У чому полягає сутність інвестицій, їх визначення та роль в економіці?
2. Охарактеризуйте основні типи інвестицій.
3. Яка є різниця між валовими та чистими інвестиціями, їх математичне визначення.
4. Охарактеризуйте кейнсіанський підхід до визначення попиту на інвестиції.
5. В чому полягає відмінність неокласичної теорії попиту на інвестиції від кейнсіанської теорії?
6. Охарактеризуйте математичне визначення простої інвестиційної функції.
7. Дайте характеристику автономним і індуційованим інвестиціям.
8. В чому полягає теорія мультиплікатора інвестицій?
9. Обґрунтуйте теорію дії акселератора та його зв’язок з мультиплікатором інвестицій.
10. У чому полягає взаємозв’язок інвестицій та заощаджень?
Рекомендована література: [1, 5, 8, 9, 11, 12, 15, 16, 18, 19, 1д, 2д, 4д, 9д].
Тема 9. Сукупні витрати і ВВП
План
9.1. Рівноважний ВВП і модель «витрати – випуск» у закритій економіці.
9.2. Рівноважний ВВП і модель «вилучення – ін’єкції» у закритій економіці.
9.3. Мультиплікатор витрат.
9.4. Сукупні витрати і потенційний ВВП.
9.1. Рівноважний ВВП і модель «витрати - випуск» у закритій економіці
Головна макроекономічна задача – досягнення рівноваги між сукупними витратами і реальним ВВП. Ця теза є основною теоретичною закономірністю, але яка в практичній площині (реальній економіці) має бути досягнена при умові, що це співвідношення буде оптимальним, тобто рівноважний об'єм виробництва буде отриманий при повній зайнятості та оптимальному розподілі доходів домогосподарств.
Рівноважний ВВП забезпечується тоді, коли сукупна кількість вироблених товарів та послуг дорівнює тій, яку економіка має намір викупити.
Згідно з моделлю AD–AS рівноважним є такий ВВП, який за даних цін дорівнює сукупному попиту. Але слід врахувати, що останній реалізується через сукупні витрати. Тому іншим критерієм рівноважного ВВП є його відповідність сукупним витратам.
Сукупні витрати – це такі витрати, які спрямовані резидентами і нерезидентами на закупівлю вітчизняних товарів та послуг.
Слід розрізняти:
· заплановані сукупні витрати;
· фактичні сукупні витрати.
Грошовим еквівалентом сукупного попиту є лише заплановані сукупні витрати, тобто такі, які плануються економічними суб’єктами.
Фактичні сукупні витрати можуть не збігатися із запланованими.
Визначення рівноважного ВВП на базі запланованих сукупних витрат спирається на дві моделі:
1) витрати – випуск;
2) вилучення – ін’єкції.
Для закритої економіки у моделі «витрати – випуск» базовим є рівняння:
Е = С + І = ВВП (1)
Співвідношення між 
та ВВП може мати три варіанти:
а) вся сума доходу, отримана від виробництва ВВП, спрямована на його закупку, тобто С + І = ВВП;
б) не вся сума доходу, отриманого від виробництва ВВП, спрямована на його закупку, тобто С + І ‹ ВВП;
в) на закупку ВВП спрямована більша частина доходу порівняно з його величиною, тобто С + І › ВВП.
Співвідношення між сукупними витратами та ВВП – це співвідношення між планами покупця та продавця, які як правило не співпадають.
Варіанти співвідношення між планами покупців і продавців
1. Якщо Е ‹ ВВП, то виникає перевиробництво, яке призводить до збільшення запасів готової продукції.
2. Якщо Е › ВВП, то виникає недовиробництво, яке призводить до незапланованого зниження товарних запасів.
Незаплановані інвестиції – витрати виробництва, які підприємства змушені здійснювати у товарні запаси. Інвестиції у товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці.
Збалансування рівноваги за рахунок незапланованих інвестицій має такий вигляд:
Е ± І΄ = ВВП, (2)
де І΄ – незаплановані інвестиції в товарні запаси;
Е ± І΄ – фактичні сукупні витрати.
Завдяки незапланованим інвестиціям (І΄) фактичні сукупні витрати 
завжди дорівнюють ВВП 
. Це також означає, що в умовах рівноваги 
, а 
.
Графічна модель рівноважного ВВП, визначеного за методом «витрати-випуск», називається «кейнсіанським хрестом» (рис. 9.1.).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
 | |||||||||||
|
|
|
|
Рис. 9.1. Модель «кейнсіанського хреста»
На горизонтальній осі графіка представлено ВВП (Y), а на вертикальній – фактичні витрати 
(зліва), а справа – планові сукупні витрати (Е).
Бісектриса відображає всі точки, в яких ВВП дорівнює запланованим сукупним витратам. Перетин ліній фактичних і запланованих сукупних витрат в точці Т0 свідчить про рівність цих витрат Е = і про їх рівність рівноважному ВВП (Y0). Але, як уже відмічалося, в дійсності фактичні сукупні витрати, як правило, не збігаються із запланованими сукупними витратами. Так, 
, це означає, що підприємства виробили продукції більше, ніж зможуть її реалізувати (Y1 > Y0). В цьому випадку відбувається незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси (готова продукція йде на склади), що приводить до скорочення виробництва (ВВП) від Y1 до Y2. В цьому випадку 
, це означає, що підприємство виробило продукції менше, ніж споживачі планують купити (Y2 < Y0). За цих умов відбувається зменшення запасів І΄ і це породжує тенденцію до збільшення ВВП від Y2 до Y0.
9.2. Рівноважний ВВП і модель «вилучення – ін’єкції» у закритій економіці
У моделі «вилучення – ін’єкції» постійно виникають вилучення із витрат. Це пояснюється тим, що домогосподарства частину особистого наявного доходу витрачають на споживання, а другу частину – на заощадження.
У зв’язку з тим, що частина наявного доходу витрачається на заощадження, споживчих витрат буде недостатньо, щоб викупити весь обсяг виробничих споживчих товарів. Це може призвести до зменшення ВВП.
Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключити свої потужності із виробництва споживчих товарів на інвестиційні. Це може відбутися за умови, якщо вилучення доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним зростанням інвестиційних витрат. Інвестиції у цьому разі можна розглядати як ін’єкції у потік «доходи – витрати». Питання лише стоїть у тому, у якому співвідношенні знаходяться між собою відтік у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій.
Варіанти співвідношення моделі «вилучення – ін’єкції»/
1) Якщо відтік (заощадження) перевищує інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть меншими за ВВП, тобто фактичний ВВП буде більшим за рівноважний ВВП.
2) Якщо відтік із доходу домогосподарств у формі заощаджень менший за інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати (E) будуть більшими за ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде меншим рівноважного ВВП.
3) Якщо відтік та ін’єкції співпадають, то сукупні витрати (E) зрівняються з фактичним ВВП, який буде вважатися рівноважним.
Таким чином, рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між інвестиціями та заощадженнями.
Це означає, що плани домогосподарств по заощадженнях співпадають з планами фірм по інвестиціям. Тому умовами рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто S=I.
Але крім запланованих, можуть виникнути і незаплановані інвестиції, тобто інвестиції у товарні запаси. За цих умов між заощадженнями і запланованими інвестиціями можуть відбутися розбіжності.
Фактичні інвестиції (І+І’) завжди балансуються з заощадженнями за рахунок незапланованих інвестицій, тобто незаплановані інвестиції є вирівнювальним елементом, який постійно залучається при виникненні невідповідності між фактичними інвестиціями та заощадженнями:
Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі «вилучення – ін’єкції» показано на рис. 9.2.
 |
|
Рис. 9.2. Модель рівноважного ВВП, визначеного методом
«вилучення-ін’єкції»
На рис. 9.2 лінія запланованих інвестицій (І) має горизонтальний вигляд, тобто допускається, що інвестиційні плани виробництв не залежать від поточного доходу.
Лінія заощаджень (S) має вигляд позитивно нахиленої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу.
Рівноважний ВВП відповідає обсягу виробництва у точці Y0, оскільки в цій комбінації заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям.
За цих умов виробництва інвестують стільки, скільки зберігає приватний сектор економіки, тобто I=S.
Якщо ВВП=Y2, то заощадження більше запланованих інвестицій (S2> I), але врівноважується з фактичними інвестиціями за рахунок незапланованих інвестицій у товарні запаси: 
При більш низьких рівнях ВВП заощадження будуть меншими запланованих інвестицій (S1 < I), але врівноважуються з фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси 
Якщо заощадження це функція фактичного ВВП 
, то заплановані інвестиції є елементом сукупних витрат 
та одночасно фактором, який визначає рівень рівноважного ВВП. Це означає, що невідповідність між заощадженнями та запланованими інвестиціями по суті відображає розбіжність між фактичним та рівноважним ВВП.
9.3. Мультиплікатор витрат
У рівнянні рівноважного ВВП, визначеного за методом «витрати-випуск» 
окремі компоненти сукупних витрат мають неоднаковий зв’язок з рівноважним ВВП.
Залежно від цього розрізняють індуційовані та автономні витрати.
Індуційованими є такі витрати, що змінюються залежно від доходу, тобто ВВП. У рівнянні 
індуційованими є витрати на споживання, зміна яких визначається так: 
До автономних належать такі витрати, що не пов’язані із доходом. У рівнянні до автономних витрат відносяться лише інвестиції I.
Якщо автономні витрати позначити символом 
, то в нашому рівнянні 
Визначимо зміну рівноважного ВВП за допомогою формули, в якій зміна запланованих сукупних витрат є сумою зміни автономних та індуційованих витрат:
Розв’яжемо рівняння відносно Y та отримаємо:
Множник 
, є мультиплікатором витрат.
Позначимо його символом 
та запишемо формулу:
Мультиплікатор витрат показує, на скільки одиниць змінюється ВВП у разі зміни автономних витрат на одиницю. Тому:
Завдяки чому приріст автономних витрат спричиняє мультиплікативне збільшення ВВП?
Це пояснюється тим, що будь – яке поширення автономних витрат породжує ланцюг індуційованих витрат, які створюють доходи адекватної величини.
Припустимо, що автономні витрати зросли на одиницю, наскільки зросте рівноважний дохід?
На перший погляд здається, що, оскільки рівноважний дохід дорівнює сукупного попиту, то збільшення автономних витрат на одиницю має привести до такого ж самого збільшення рівноважного доходу. Проте це не так. Чому?
Для того щоб пояснити, що відбувається слідом за зростанням автономних витрат, розглянемо процес пристосування фактичного обсягу виробництва до нового рівня рівноваги у динаміці.
Оскільки модель сама по собі статична, то ми умовно розіб’ємо процес переходу від первісної рівноваги до нової на нескінченну кількість кроків і підрахуємо сукупні зміни випуску, як суму змін, що відбуваються на кожному кроці.
Отже, наприклад, автономні витрати зросли на 1 млн. грн. Прямий вплив автономних витрат призведе до того, що на нульовому кроці випуск зросте на 1 млн. грн. Це так званий прямий ефект зростання автономних витрат.
У подальшому автономні витрати не змінюються, але починають зростати індукційовані витрати, які створюють доходи адекватної величини.
Опишемо процес збільшення доходу від зміни індукційованих витрат. Збільшення доходу на нульовому кроці на 1 млн. грн. призведе до зростання споживання на величину, меншу, ніж збільшення доходу, оскільки гранична схильність до споживання менше одиниці: 
.
Для того, щоб задовольнити сукупний попит, який зріс, випуск знову має зрости, на цей раз на величину 
, тобто меншу, ніж у нульовому періоді.
На другому кроці споживання зросте на величину 
, що призведе до відповідного зростання випуску тощо.
Таким чином, додавши всі зміни у випуску ВВП, отримаємо:
Враховуючи, що гранична схильність до споживання менша за одиницю, знаходимо суму ряду, який є нескінченно спадною геометричною прогресією:
У цьому рівнянні 
– приріст автономних витрат, а сума інших членів рівняння є сумою індуційованих витрат.
Загальний приріст ВВП перевищує приріст автономних витрат на величину індуційованих витрат. Тому ефект мультиплікатора – це сума індуційованих витрат.
Таблиця 9.1
Приріст ВВП України за рахунок автономних та індуційованих витрат за період 2000–2009 рр. (відкрита економіка)
| Показники | Роки | |||||||||
| Приріст автономних витрат | ||||||||||
| Гранична схильність до споживання | 0, 82 | 0, 82 | 0, 50 | 0, 89 | 0, 71 | 0, 79 | 0, 78 | 0, 82 | 0, 82 | 0, 79 |
| Приріст ВВП за рахунок автономних витрат | ||||||||||
| Приріст ВВП за рахунок індуційованих витрат: | ||||||||||
| у тому числі: 2000 р. | ||||||||||
| 2001 р. | ||||||||||
| 2002 р. | ||||||||||
| 2003 р. | ||||||||||
| 2004 р. | ||||||||||
| 2005 р. | ||||||||||
| 2006 р. | ||||||||||
| 2007 р. | ||||||||||
| 2008 р. | ||||||||||
| 2009 р. | ||||||||||
| Усього приріст ВВП за роками |
З табл. 9.1. видно, що при фінансуванні державою автономних витрат, які економіка України отримала у 2000–2009 рр. у вигляді інвестицій на суму 57 004, 0 млн. грн., ВВП відповідно збільшився на суму 151 739, 0 млн. грн., у тому числі – за рахунок індуційованих витрат на суму 94 755, 0 млн. грн.
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 9.3. Ефект мультиплікатора витрат
на прикладі економіки України за 2000–2009 рр.
На графіку подана залежність приросту ВВП від приросту державних автономних витрат за період 2000–2009 рр.
Приріст державних витрат (
) за період з 2004 р. до 2009 р. в обсязі 48598 млн. грн. за рахунок мультиплікаційного ефекту надав можливість збільшити приріст ВВП на 137353 млн. грн. мультиплікатор витрат склав: 
.
9.4. Сукупні витрати і потенційний ВВП
Відповідно до кейнсіанської теорії рівноважний ВВП може забезпечуватися в умовах як повної, так і неповної зайнятості. Коливання відбувається від рівноважного рівня випуску навколо потенційного виробництва до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.
Інфляційний розрив – цевеличина, на яку має скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості (до потенційного ВВП).
Подолання цього розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту.
|
|
Рис. 9.4. Інфляційний розрив
Скорочення сукупного попиту можливо визначити за такою формулою:
– рівноважний ВВП;